ГРАБУВАТИ ДIТЕЙ – «СВЯТА» СПРАВА

19 квітня 2006 о 09:35 - 1385

 

Народна освіта… При словах цих в уяві пересічних українців постають… Ні, не школи, часом схожі на палаци, а здебільшого — на занедбані казарми і навіть на розвалюхи (як, наприклад, Будинок вчителя у Дніпропетровську). І не дитячі будинки та сади-яслі, котрі ще не встигли приватизувати нові «господарі життя», чи вузівські корпуси і всякі там інші технікуми, чи то б пак — коледжі і профтехбурси…

Їм вбачаються директори шкіл і класні дами, декани і куратори груп, завідуючі над дошкільнятами… Їм вчуваються безапеляційні вимоги цих «старших» вершителів долі наших дітей: принести десятку на ремонт, дві десятки — на сніданки та обіди, на квіти, подарунки, тридцять гривень здати у фонд, п'ятдесят на… І так — майже без кінця. І бачиться, як чиновники від освіти, погоничі сіячів розумного, доброго, вічного, збивши докупи «поборні» ко­пійки і відщипнувши від них дещицю та долучивши до них певну суму від всіляких інших неправедних зисків (від підпільної оренди, наприклад), мчаться з черговим щомісячним «траншем» у верхи…

Хтось скаже: не нами такий порядок був заведений, не нам його й порушити… Мені однаково, «звідки є і пішла» корупція на нашій освітянській ниві. Мене безмежно лякає і бентежить інше — той факт, що вона, оця страшна короста, так широко і привільно побутує сьогодні. І не просто побутує, а з кожним днем розквітає дедалі махровішим і згубнішим квітом, як, вибачте за порівняння, чортополох буяє на занедбаному гнойовищі дощового і водночас спекотного літа. Адже вона своїми нещадними і страхітливими, як радіація, ядучими, як отрута кобри, міазмами труїть сущих в Україні змалку, спотворює свідомість і світосприйняття добра і зла прийдешніми поколіннями…

Я не перебільшую ані на йоту розміри та нинішній розмах цього ганебного явища і смертельну небезпеку його для нації і самого існування української державності.

Теза про те, що народна освіта в Україні занедбана, добита до ручки, — безсумнівна і, як говориться, оскарженню не підлягає. Безперечне й інше — більш збіднілої галузі в українській державній царині важко й уявити. Навіть слово "злиденність" не здатне передати суть цього старцювання.

І водночас, в тому ж Дніпропетровську часом навіть середньої руки освітянські чиновники, не говорячи вже про начальників з найвищих щаблів ієрархії, хизуються на дорогих іномарках. А сановиті дами з дуже скромними посадовими окладами розгулюють у сукнях від престижних кутюр'є, поширюючи навколо аромати надкоштовних французьких парфумів. Або зайдіть у кабінети директорів чи ректорів деяких навчальних закладів. Пройшовши обшарпаними коридорами і зайшовши в приймальню, відразу потрапляєш неначе в інше царство, часом казкове. В кабінеті ж — взагалі суцільний єврошик…

Звідки ж беруться кошти на всі ці витребеньки у керівників закладів, які хронічно старцюють? Про одне із джерел, вірніше буде сказати — джерелець, я вже розповів. Це різноманітні побори, яким «несть числа»: адже, як там у ро­сіян говорять?.. «Голь на выдумки хитра». Вони, ці побори, всім відомі і майже «в законі». Відомо також всім, — і це, як не дивно, не вважається негідництвом, — що деякі «боси» знімають, так би мовити, маржу з тотальної економії, зокрема — кухарі отримують рознарядку навіть на заощадження… котлет. А що б ви думали: котлетка до котлетки і, дивись, у сімейному бюджеті сотня-інша заощадиться.

Але є ще одне джерело — і, повірте, дуже потужне, подекуди на весняний паводковий струмок схоже, — підживлення корупції на освітянській ниві. Про це джерело широкому загалу взагалі невідомо. Маю на увазі надходження від всіляких виглядів і форм суборенди.

Збори-побори на всілякі «ремонти» санкці­оновані просвітянським начальством майже офіційно: мовляв, це захід вимушений, адже в бюджеті грошей немає навіть на паршивенькі комп'ютери та бодай мі­німум підручників і книжок для поповнення бібліотек. Їм невтямки, що діти бачать, як рекетують їх батьків, і мотають все на ще невирісший вус. А от оренда — це діло не менш засекречене, як колись, в радянські часи, Південмаш і все, все, пов'язане з ним… Чому? Та тому, що державні приміщення, в яких розташовані школи, вузи, технікуми, по суті віддані директорату на відкуп, чи, як колись на Русі говорили: «В годування». А якщо відверто, то не тільки і не стільки для власного поживку, як для годування отих пані і панів з управ­лінської вертикалі, про яких вже йшлося попереду.

Для того, аби ти, читачу, збагнув, що це таке і з чим його їдять, дещо відсуну завісу з цього «секрету Полішинеля». У кожному, за деяким винятком, навчальному  закладі є спортивний зал або й два, їдальня, вільні кімнати, підвали. І ось всім багатством цим тамтешні начальники порядкують на свій розсуд. Між тим, орендаторів нині — невпрогорт. Бізнес є бізнес: йому б «зняти» приміщення подешевше, та ще й у якомога зручнішому місці і без оформлення договорів оренди, а, отже, без додаткових затрат на податки. І директорам — лафа. Це тобі — не заощаджена від дитячого обіду котлета. Тут вже «зеленими президентами» пахтить, мов сухою ковбаскою і справжнім коньячком.

Ну, а щоб убезпечитись від втручання і цікавості фіскальних органів, доводиться «відстьобувати» декому «по вертикалі». Одним словом, виходить, як у тій пісеньці: «И тебе, и мне хо-ро-шо».

А тепер, любі мої друзі-читачі, візьміть до рук олівці, чи, краще, калькулятори-рахівнички і підрахуємо, у що ці струмочки і ручаї, злившись докупи, виливаються. Тільки в нашій області сумарно декілька сотень шкіл, вузів, технікумів та інших закладів із цієї ж низки. І побачите, які кошти крутяться-вертяться тільки в корупційній царині нар­освіти. Я порахував і за голову схопився. Виходить, що кожного місяця мимо бюджету пропливає «транзитом» у приватні кишені — мінімум мільйон гривень, а то й більше… Ось вам і кошти на комп'ютеризацію, ремонти, відродження бібліотек, створення резерву підручників, аби малеча не горбилася від непідйомних торб-рюкзачків.

Конкретно: про корупційні схеми в тій же освітній царині, як, до речі, і в охороні здоров'я, закладах культури і побутовій сфері, не знають хіба що відлюдьки. Так візьміться ж, панове владці, від сільради до Кабміну з канцелярією Президента, за подолання корупції!

Чуєте: візьміться, і — негайно!

P.S. Ця публікація є офіційним зверненням до органів прокуратури та до новообраних депутатів, які спільними зусиллями повинні, нарешті, навести лад в оренді комунальної власності, якою нині за­правляють «бізнесмени» від освіти.

Вадим Джума

Поділитися: