Чотири Новорічних тости до Відкритого листа В.М. Литвину

31 січня 2006 о 08:55 - 1975

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Здоровенькі були, шановний Володимире Михайловичу!

Спішу засвідчити, що я і є той самий «народ», долею (чи недолею) якого Ви так переймалися під час ранішнього пленарного засідання Верховної Ради України 10.01.2006 р.

Вибачте, що не можу назвати Вас «вельмишановний». Вчора ще міг, а сьогодні – вже не можу. І все через отой непосидющий додаток «вельми», котрий скотився на підлогу після прийнятого Радою доленосного рішення про відправку уряду в відставку і, не дивлячись на будь-які мої аргументи, не бажає підійматися.




1. Ну, за народ!

Признаюся щиро, як на сповіді: ніколи раніше не дивився репортажів, а тим більше прямих включень з Верховної Ради.

Мені здавалося, що засідання Ради є не що інше, як депутатський «междусобойчик», під час якого часто й густо обговорюються питання, які не можуть бути цікавими для мене, як для пересічного громадянина України.

Однак, не було б щастя та нещастя допомогло!

Лижу оце собі на дивані, грипую по повній програмі. Від нічого робити нишпорю з допомогою пульту в телепросторі в надії знайти щось цікаве для змученої душі та хворого тіла, і раптом… Боже ж ти мій! Майже ціла зала знайомих людей, і всі – переймаються народними, тобто моїми, проблемами: і про те, чи горітиме у мене на кухні голубий вогник, і про те, чи буде в мене тепло в квартирі. І про гроші за газ, і про гроші за електроенергію. І про транзит, і про власний видобуток. І про трубу, і про тих, хто сидить біля неї. І про Росію, і про об’єднану Європу.

Не повірите, я – людина взагалі-то не сентиментальна, а тут аж сльози на очі навернулися від побаченого і почутого.




2. Ну, за депутатiв!

Слухаючи гнівний виступ комуніста В.Матвєєва, неважко було впевнитися, що перед тобою надійний друг, товариш і брат. Однак, попри щирий його популізм та нещирі емоції, дуже хотілося спитати цього ідейного члена КПУ, чому він та його партія не були такими принциповими в період з 1991 по 2004 рік та чи пам’ятає він про те, що саме з допомогою голосів їх фракції в парламенті (з використанням так званої “золотої акції”) минула влада розпинала Україну та дерла її, як Сидір козу?

Перебіг концерту квартету опозиціонерів та діяльної участі однієї (самі знаєте якої) центристської сили засвідчив, що навіть не дуже впевнений виступ п. О. Білоруса не зміг похитнути враження, що його фракція БЮТ добре виконала домашнє завдання по захисту пересічних українців від українців з центрального органу виконавчої влади.

Коли до трибуни виходив п. Шуфрич – моє серце завмирало. Що не кажіть, а ця людина знаково відрізняється від своїх колег. Вміє чоловік напустити словесного туману на ту чи іншу аудиторію.

Слухаючи його емоційний спіч про зраду урядом українських інтересів в газовому питанні, здавалося, що пан Шуфрич сьогодні ж вийде за межі парламенту, покличе киян на Майдан Незалежності вирве як Данко, своє серце з грудей та з допомогою цього животворного факелу поведе їх до світлого майбуття… До того світлого майбуття, в якому, якщо вірити засобам масової інформації, є його особисті багатогектарні лісові мисливські угіддя на Закарпатті, газові свердловини побіля Охтирки, інші маленькі і не дуже ВАТ та ТОВ.

Не менш емоційно на захист інтересів українців звучав на сесії виступ п. І. Єремеєва, – якщо нам не брешуть ЗМІ, одного з власників НПЗ “Галичина”, – члена Блоку Литвина. Мені здалося, що закінчуючи свій виступ, цей пан ввійшов в такий раж, що вже був готовий розказати з трибуни як він, використовуючи можливості свого підприємства, реально знизив для своїх виборців, а також для їх сусідів в Прикарпатті та Волині ціни на бензин, на дизельне пальне, моторні мастила, на скільки виросла заробітна платня у його робітників, як з допомогою своїх надприбутків від переробки нафти він компенсує найманим працівникам збитки від інфляції, удосконалює використання ними соціальних пільг та гарантій, підтримує роботу бібліотек і т.і. Однак, не судилося йому це сказати, а нам – почути, тому що встановлений регламентом час по-зрадницькому обірвав його солов’їну пісню, не давши фітьнути чи тьохнути до кінця…

Думаю, Ви, шановний Володимире Михайловичу, погодитесь, що того пленарного засідання на поверхню, крізь словесну піняву доповідачів відкрито пробивалися ознаки певних групових інтересів, які визначалися:

– для КПУ – інтересами кривавого пролетарського інтернаціоналізму;

– для СДПУ(о) – відповідним розділом доповіді В. Медведчука на грудневому з’їзді партії;

– для ПРУ – виступом В. Януковича на сибірському з’їзді партії «Єдина Росія»;

– для БЮТ – приватизованим правом на будь-яке вирішення газового питання.




3. Ну, за голову Верховноi ради!

Тепер про найбільш цікаве: “А який інтерес в цій компанії має п. Литвин і його блок – парламентська сила, яка на протязі року фактично підтримувала Президента України?”

Скажу Вам відверто, Володимире Михайловичу, важко окремо взятому пересічному українцю, як, до речі, мабуть, і всьому українському народу, до кінця зрозуміти дебют шахової партії, розіграної Вами на новорічному парламентському майданчику.

Адже я, як і весь український народ, запам’ятав Вас, перш за все, дуже обережним і поміркованим політиком.

Однак цього разу Ви вперше змушені були грати на випередження тому що – поспішали досягти певних результатів до того часу, коли для Вас можуть настати певні негативні наслідки… І саме тому Ваші коментарі, де Ви запевняли народ України, що рішення відносно відставки уряду носило умовно ситуативний характер, і всіляко відхрещувалися бути при цьому його хрещеним батьком, виглядали не дуже схожими на правду.

З огляду на події 10 січня 2006 року (через 101 рік після попа Гапона з його 09 січня 1905 року) ми, народ України, можемо зробити висновки про те, що за останнє століття майже нічого на цьому світі не змінилося. Будь-яке дійство на високому державному рівні є не що інше, як результат кропіткої роботи Головного режисера.

Ви, випадково, не знаєте його прізвища?

Наостанку, шановний Володимире Михайловичу, дозволю собі зазначити, що на мій особистий погляд, Ваші партнери – лідери фракцій (вважай партій) КПУ, СДПУ (о), БЮТ та Регіонів України, тактично Вас переграли на ранковому засіданні Верховної Ради України 10.01.2006 року. Без сумніву, перемогу в цій локальній війні з Президентом України вони розділили з Вами в повній мірі, а от відповідальність перед народом за значне зростання напруги в суспільстві, на відміну від Вас, вони завбачливо поклали на тих членів своїх фракцій, які були командировані ними до високої трибуни.




4. Ну, за Украiну!

Звичайно хотілося б, як каже Ваш колега М. Поплавський, підняти келих терпкого вина за Україну, бо, незважаючи на будь-які обставини, вона справді того варта.

Однак, за яку Україну будемо пити, шановний Володимире Михайловичу? За Україну, в якій кожний чиновник піклується про її інтереси, чи за Україну, де можновладець, не вагаючись, продасть свою душу будь-кому навіть менш, ніж за 30 срібних монет?

А може краще підождемо до 26 березня і вже тоді, хто з радощів, а хто від горя, – «відтягнемося» по повній програмі?

А поки що, шановний Володимире Михайловичу, бувайте здорові.

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: