у ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКУ, поздоровити діточок, які знаходяться в дитячому будинку, з святом Великодня – НЕ МОЖНА
Такий «вирок» їм винесла міська чиновниця – начальник Управління освіти і науки Баштаненко О.М. Бо це заклад закритого типу, тобто «дитяча тюрма». Діточки, які і без того не мають батьківського піклування, завдяки Баштаненко О.М., не поласують в свято пасхальними кулічиками та не порадуються новим іграшкам.
Як свідчить з листа-відповіді Баштаненко – поздоровити малюків в свято Великодня НЕ МОЖНА. Можна тільки зараз, 10-го, або аж 14-го квітня. Що це за такі норми і хто їх встановив? Значить, 10-го та 14-го квітня ця установа – не закритого типу, а в свято, коли діточки чекають хоч якоїсь уваги та доброго слова – ЗАКРИТА.
Не зважаючи на те, що я в своєму листі – заяві-повідомленні на проведення благодійної акції вказала на те, що сертифікати на харчову продукцію, яку ми привеземо в Дитбудинок, гарантуємо, вказала тривалість акції не більше 30 хвилин, стали з мене требувати ЗРАЗУ сертифікати та декларацію на товар. Як я можу надати ВЧОРА сертифікат, якщо я куплю цей товар ЗАВТРА?
Ще й посилали мене в СЕС, не зважаючи на те, що в одному з кабінетів цього управління працює декілька осіб, які відповідальні за цей напрямок. Наплодили бюрократів, які чхати хотіли на діточок. Не дарма одна моя знайома жінка, яка взяла в сім’ю на виховання трьох дітей з цього дитячого будинку розказувала мені, які самі найкращі спогади в дітей про цей дитбудинок. Виявляється, що в діточок самі найяскравіші спогади, це коли до них приїжджала комісія або якась перевірка – тоді дітей купали, міняли білизну, готували добру їжу. А весь інший час дітки спали на рваній брудній білизні, їли якусь полову і були самі собі надані. Та ще й комісію заводять в спеціально підготовлені корпуси, в яких діти ніколи не знаходяться. Там стоять заслані ліжка, вимита підлога та не бігають метрові таргани.
«До нас всі заходять нормально» – це я почула від чиновниці управління освіти Житник. А я , мабуть, зайшла «боком». То як же я одразу не зрозуміла, що треба було по перше, приперти повну торбу кулічів та канцелярських виробів цим товстошкурим бездушним чиновницям, а по друге, покланятись та поклянчити, як вони до цього звикли. Тому й лихорадить місто постійними ЧП за участю діточок дитбудинків, бо ніхто ними не займається, а заробляють на них гроші, підкладая маленьких дівчат під 50-річних кобелів.
Ми не не залишимо діточок без уваги та поздоровлення з святом Великодня. Зараз на нас чекає 30 малюків в іншому дитячому закладі, де вище керівництво не затребувало в мене купу документів, як у космос – сертифікатів, декларацій та іншого непотребу, не вчинило нам ніяких перепон і за 5 хвилин надало дозвіл.