Спочатку розмова.
– Оля, ты как пойдешь: с Киева на Днепр или с Днепра на Киев?
– Ээээ… А нужно выбирать? Ну тогда мне ближе позиция “с Киева на Днепр”, – отшутилась я.
– Ок. До встречи на фронте, – без иронии в голосе.
– А ты с какой стороны будешь?
– Мы будем по разные стороны.
Це розмова не прихильникыв Ляшка, не упоротих ватників чи вишиватників, а представників двох великих волонтерських груп.
Отже.
1. Коломойський ніколи не мав державницької позиції. Він захищав власний бізнес і власну шкуру, оскільки має конфлікт з Путіним.
2. Олігархи і політики, що вийшли з 90х, поняття не мають, що таке державницька позиція. В їх категорійному апараті таких слів нема. Вони мислять виключно катергоріями своїх сумнівних бізнесів. Це стосується всіх: Коломойського, Ахмєтова, Пінчука, Порошенка, Тимошенко, Тарути. Продовжувати список?
3. Суспільство саме собі створило міф про Коломойського як великого державотворця. І продовжує в нього вірити. І це п***ць.
4. Суспільство саме собі створило міф про Порошенка як великого державотворця і полководця. І проголосувало за Порошенка. І це теж п***ць.
5. Суспільство саме собі створило міф про добровольців. Що вони і тільки вони воюють. Це абсолютна неправда. Не повірите, але якщо забрати з фронту добровольчі батальйони (маю на увазі ті, які себе позиціонуть так, бо абсолютна більшість з них входить в склад ЗСУ та МВС), кардинально нічого не зміниться. 95% роботи на фронті виконують аеро-мобільні, механізовані, артилерійські та мото-стрілкові підрозділи ЗСУ, а також спецпідрозділи СБУ і МВС, на яких лежить диверсійна робота. 95% піару з зони АТО – це Айдар, Азов, Дніпро-1 і решта… Чи чули ви, що бої за Широкіне веде 79 бригада? Ні? Правильно, бо у 79 бригади немає свого прес-центру, а в Азова є.
6. Про небезпеку створення приватної армії одного олігарха я писала ще в червні. І тоді мені фб-стратеги кричали, що Бєня нас захищає. Мабуть, кричатимуть і зараз. Питання лише в тому, чому він нас захищає під Укртранснафтою і де захищатиме наступного разу?
7. Я не розумію, чому Найєм і Лещенко підливають масла в вогонь. Писати після відставки Коломойського “Давай, до свидания!”, як це зробив Лещенко, це все одно, що після того, як розтягнули в різні сторони двох хуліганів, один з них плюне в спину іншому. Ясно, щоб спровокувати битися далі.
8. Коли ви перестанете створювати собі кумирів? Це якесь прокляття.
9. Нас явно ведуть до реальної громадянської війни. І якщо найадекватніші люди зараз не одумаються, перестануть брати участь у цьому конфлікті, займуться більш важливими справами, то бути біді. Повірте, біда може бути значно бідовішою, ніж зараз.
10. Учора з Maria Tomak говорили про те, що не покидає відчуття 1917 року. Зі Сходу наступають більшовики, з Заходу йде Петлюра (зі своїми добровольчими батальйонами:)))), Скоропадський ось-ось втече з Києва. Комусь нагадати, що було далі?”