Олександр Жир: “Прийшов час закласти основу нової, некланової регіональної еліти”

27 квітня 2005 о 09:42 - 1062

Олександр Жир: треба подолати кризу місцевої еліти (фото з архіву)

– Олександре Олександровичу, минулої неділі у Дніпропетровську пройшла установча конференція обласної організації партії «Народний союз наша Україна». Партія, яку Ви очолюєте на Дніпропетровщині називається «Наша Україна», так це та «Наша Україна» чи не та?

– Я – один із засновників партії «Наша Україна», яку очолює Віктор Пинзеник і до складу якої входять Сергій Терьохін, Микола Томенко, Тарас Стецьків, Сергій Соболєв, Володимир Філенко та інші відомі українському суспільству особистості. Тарас Чорновіл до свого «політичного затьмарення» теж належав до наших лав. Партія утворена ще 1997 року, була одним з ініціаторів створення блоку «Наша Україна» і до липня 2004 року мала назву «Реформи і порядок». Ми маємо певну історію, політичну традицію і усталені ідеологічні принципи – ми були в системній опозиції до кучмізму, ми боролися за принципи вільного громадянського суспільства і соціальної конкурентної економіки ще тоді, коли за це не давали орденів і посад. До речі, саме ПРП належить ідея висунути Віктора Ющенка кандидатом у Президенти, ми це пропонували зробити ще 1999 року, коли Ющенко був найуспішнішим головою Нацбанку, але тоді в суспільстві ще не було попиту на загальнонаціонального лідера. Партія «Народний союз наша Україна» створена лише в березні 2005 року, її очолює Роман Безсмертний, до її керівництва входять такі діячі, як київський мер Олександр Омельченко, новий дніпропетровський губернатор Юрій Єхануров, а почесним головою партії обрано самого Віктора Ющенка. Ми раді, що в нас з`явився ще один партнер.

– Тобто ПРП свого часу «прихватизувала» спільний бренд блоку Ющенка, а тепер у вас з`явився конкурент в особі «Народного союзу»?

– Перейменування партії «Реформи і порядок» на «Нашу Україну» відбулося перед активною фазою президентських виборів. Чесно кажучи, ми це робили як страховочний хід – в разі програшу Ющенка у нас (тобто всіх, хто має стосунок до блоку «Наша Україна») не було би часу провести всі визначені законом процедури і зареєструвати партію з назвою «Наша Україна» за рік до виборів 2006 року. Планувалося, що в юридичному плані наша партія буде базою для об`єднання всіх правоцентристів, при цьому Пинзеник та інші керівники нашої партії не претендували на лідерство в цій структурі. Що стосується «Народного союзу наша Україна», то до його складу увійшли «Солідарність», Молодіжна партія, «Єдність», громадська організація «За Україну! За Ющенка!», а також ряд досі позапартійних діячів з оточення Ющенка. Це саме нова, а не об`єднана партія, оскільки найчисельніші та найвпливовіші сили блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» – партія «Наша Україна», Українська народна партія, Народний рух України – не були залучені до процесу її будівництва. Прикро, що це відбулося так, а не інакше. Але ми і сьогодні залишаємося прихильниками ідеї створення єдиної потужної правоцентристської партії європейського типу і готові до діалогу з усіма зацікавленими у цьому сторонами. Об`єднання малих партій та фізичних осіб у Народний союз вже само по собі є позитивним явищем, крім того, з`явився ще один потенційний суб`єкт об`єднавчого процесу, в якому, я глибоко переконаний, мають бути також задіяні УНП, НРУ, «Батьківщина» і «Собор».

– А чому, на Вашу думку, «Народний союз» повинен з кимось об`єднуватися і вести переговори, адже це – «партія Ющенка», партія нової влади, яка спирається на високий рейтинг Ющенка та адмінресурс?

– Справа не в егоїстичних інтересах «Народного союзу» чи якоїсь іншої політичної сили, справа в тому, чи вдасться нам побудувати ефективну інфраструктуру політичної підтримки Президента та уряду, передусім впровадження в життя їхніх програмних настанов. Така підтримка неможлива без консолідації всіх політичних сил помаранчевого спектру, принаймні БЮТ та «Нашої України». Сьогодні, за офіційними даними, чисельність НСНУ – біля 11 тисяч осіб, УНП чи «Нашої України» – біля 100 тисяч на кожну, при чому наш актив все таки досвідченіший та ідейніший. Я не думаю, що УНП чи НРУ після створення «Народного союзу» перестали бути опорою Віктора Ющенка. А що стосується того, хто більш «проющенківський», хто «вірний ющенківець», а хто не дуже, хто ближче до «тіла», а кого, даруйте, вже «відтерли», то така постановка питання – релікт попередніх політичних режимів – совкового і кучмістського. Цінності помаранчевої революції, задекларовані Віктором Ющенком, за які ми всі боролися на українських майданах – це цінності громадянського суспільства, несумісні з адмінресурсом. Якщо хтось думає, що, побудувавши нову НДП чи «ЗаЄду» під прикриттям імені навіть самого Ющенка, можна перемогти на виборах, то він глибоко помиляється. Користуючись нагодою, я хотів би звернути увагу наших колег з НСНУ на кадрову політику при партійному будівництві, оскільки вже сьогодні в цю партію попало чимало перефарбованих прихильників Кучми-Януковича, яких не бажають приймати в традиційних демократичних партіях. Я розумію, що більша частина помаранчевих активістів вже розійшлася по інших партіях, що є певний кадровий голод, але це не може виправдовувати наявності в керівних органах обласної організації НСНУ, приміром, сумнозвісного колишнього голови Нікопольської райдержадміністрації пана Євтушенка, який причетний до масових порушень ще на виборах 2002 року.

– А як Ви оцінюєте призначення Єханурова головою Дніпропетровської облдержадміністрації? Попередній губернатор Касьянов не збирався узгоджувати свою кадрову політику із політичними силами. Що в цьому смислі можна сказати про нинішнього?

– Єхануров – сильний і досвідчений управлінець найвищого гатунку, людина наближена особисто до Ющенка і його призначення на Дніпропетровщину – свідчення того, що наша область є надзвичайно важливою для Президента в економічному і політичному плані. Думаю, основне завдання Єханурова – контроль за реприватизаційними процесами на

«Криворіжсталі» і, можливо, на Нікопольському заводі феросплавів, а також – через конкретні справи для простих людей – забезпечити перемогу демократичних сил на виборах 2006 року. Для виконання останнього завдання вкрай важливо провести кардинальні кадрові зміни в системі обласної та районних державних адміністрацій. Ми подали свої кадрові пропозиції губернатору і вже двоє наших висуванців пройшли співбесіду з головою обладміністрації та чекають на затвердження головами районних адміністрацій. У скорому часі відбудеться важливе для нас призначення заступником голови ОДА з соціально-гуманітарних питань Орини Сокульської, голови Політради коаліції «Сила народу» та СПУ в Дніпропетровській області, відомої, впливової і непересічної особистості. Тобто, процес, як кажуть, пішов, але, на жаль, не без затримок, бо досі довкола Єханурова діють люди з минулої влади (в тому числі вони займаються і кадровими питаннями), які працюють як своєрідний фільтр: вирішують, кого допускати до співбесіди чи зустрічі з губернатором, а кого – ні. Приміром, я, будучи давно особисто знайомим з Юрієм Івановичем, три дні не міг попасти до нього на прийом.

– Мені довелося чути від багатьох колег і знайомих, що місцеві прихильники Ющенка просто не мають кваліфікованих кадрів, тому будь-який губернатор буде змушений спиратися на фахівців з минулої влади.

– Можливо, до останніх президентських виборів це і було так, у навпілпідпільних умовах опозиційного існування з професійними управлінськими кадрами було дійсно важко. Але під час революції політичні партії зуміли розкачати та інтегрувати у свої середовища величезний прошарок прогресивно мислячих людей, особливо бізнесменів та інтелігенції, є також і чимало чиновників. Наприклад, серед поданих нами пропозицій до облдержадміністрації є люди, які працювали або працюють керівниками крупних комунальних підприємств, головними спеціалістами, заступниками начальників управлінь облдержадміністрації. При цьому всі вони так чи інакше були задіяні у президентській кампанії на боці Ющенка і багато чим ризикували. Говорячи про якість наших кадрів, як приклад наведу голову Асоціації регіонального розвитку, депутата Дніпропетровської міської ради Олександра Жукова. З моральної і патріотичної точки зору Жуков здійснив унікальний для нашого регіону вчинок: влітку 2004 року, ще до початку президентської кампанії, на знак протесту проти висунення Януковича поклав на стіл партквиток партії Регіонів, за що, за вказівкою тодішнього керівництва області, був підданий шаленому пресингу силових структур. Як людина, яка має великий досвід зовнішньоекономічних зв’язків, Олександр розробив низку соціально важливих інвестиційних проектів стратегічного розвитку інфраструктури Дніпропетровська, які при підтримці влади можуть забезпечити інвестиції у десятки мільйонів доларів, тисячі нових робочих місць і впровадження низки європейських стандартів життя і бізнесу. Хіба не це задекларовано як головні цілі нової влади і Президента? Мені дивно, але ні з Жуковим, ні з абсолютною більшістю наших кандидатів до виконавчої влади ні Єхануров, ні хтось з його команди поки що не зустрілися. Сподіваюся, це лише тимчасова затримка, але справа формування нової влади справді невідкладна, адже внаслідок тривалого безвладдя нерозв’язаних проблем в області накопичилося безліч.

– Чи не вважаєте Ви, що «кадрове питання» в черговий раз всіх пересварить?

– Коли мова йде про кадрове питання, йдеться не тільки про сталінське “рєшают всьо” і про підкилимну возню за погони і лампаси. Сьогодні прийшов час закласти основу нової, некланової регіональної еліти. Саме для цього до влади на всіх рівнях повинні прийти люди, які пройшли горнило боротьби і Помаранчевої революції і серед них, повторюся, достатньо талантів і професіоналів. Всі попередні адміністративні еліти, пов`язані з відомими ФПГ – «Інтерпайпом», «Приватбанком», кучмівською родиною поступово відійдуть у минуле. До речі, стратегічний прорив у вирішенні питання зміни еліт на регіональному рівні ми пов`язуємо з майбутніми виборами до місцевих органів влади по партійних списках. Наша партія ставить перед собою амбітне завдання – сформулювати ідею, підпорядковану українській національній ідеї, яка б об`єднала нову регіональну еліту, забезпечила конкурентоздатність Дніпропетровщини в змаганні еліт та регіонів України. Перше, що треба змінити у корпоративній ментальності дніпропетровських бізнесово-адміністративних груп – це відкинути васальсько-сюзеренський принцип їхньої побудови, принцип кумівства і особистої відданості. Регіональна еліта повинна будуватися не під якусь чергову особистість, а на певних ідеях і принципах. Вже будували, точніше – строїлися – то під Лазаренка, то під Кучму з Яцубою. Результат відомий – щоб ефективно керувати регіоном, Президент був вимушений відряджати в область людину зі свого особистого кадрового резерву. Переконаний – Єхануров впорається з цим завданням, та сам факт, що Дніпропетровщиною керуватиме висококласний, поважний і авторитетний, але все ж таки «варяг», свідчить про глибоку кризу місцевої еліти.

– Пане Олександре, як Ви оцінюєте перспективи «справи Швеця» – у нас з`явиться свій регіональний Колесников?

– По-перше, я вдячний газеті «ЛИЦА» за співпрацю в питанні оприлюднення матеріалів про незаконну приватизацію обласного комунального майна, за якими Генеральна прокуратура сьогодні проводить перевірку діяльності посадових осіб Дніпропетровщини. По-друге, що стосується особисто голови облради Миколи Швеця, то правоохоронні органи, звичайно, повинні з`ясувати для себе всі наявні до його діяльності питання, та я далекий від думки, що ми на Дніпропетровщині одержимо «другу справу Колесникова». Дніпропетровщина була базовим регіоном для екс-президента Кучми і всі «художества» тут відбувалися саме під його патронатом, отже, слід говорити не про «справу Швеця», а про чергову справу Кучми. До речі, пан Яцуба з бандитськими методами прихватизації «Озерки» більше підходить на роль місцевого Колесникова.

– Ви прогнозуєте, що Микола Швець залишиться головою облради до виборів 2006 року?

– Сьогоднішній склад облради обирався у 2002 році при повному контролі з боку тодішньої влади і незалежних від кланів депутатів там одиниці. Боюся, що в разі зняття Швеця, якого багато хто пов’язує із групою «Приват», головування перейде до сил, підконтрольних «Інтерпайпу», тобто зятю Кучми Пінчуку. Не думаю, що така «кланова рокіровка» і наступна війна за економічні сфери впливу буде на руку суспільству. Швець – дуже непроста особистість, він діяв у певному часі та у певній, поза всяким сумнівом, злочинній системі. Тоді всі, хто знаходився при владі, мусили були або робити «по-чорному» або йти геть в опозицію. Сьогодні Швець – обраний голова облради і, вочевидь, лишатиметься ним до виборів 2006 року, отже у нього, як і в багатьох інших високопосадовців органів місцевого самоврядування, є час зробити відповідні висновки і спробувати жити по законах, а не по «понятіях». Особисто я тільки вітатиму таку еволюцію Миколи Антоновича, тим більше, що він має певний досвід і при ньому в області було не тільки погане. Я завжди казав, що у мене немає бажання з кимось зводити порахунки і займатися полюванням на відьом.

Поділитися: