Декілька років тому українські філологи збиралися на свій форум, щоби пошукати лайливих слів у нашій мові. Знайшли. Їх чотири – “собака”, “свиня”, “дідько”, “чорт”. Виявляється, що споконвічно ми доволі лінгвістично стриманий народ, ане які-там-небудь там голландці, що всесвітньо визнані як самі матюкливі.
І ось на’ тобі – “Путін хVйло!”, “ПТН ПНХ”.
Навіть більше – ці гукалки займають міцні позиції на українських мітингах. Чекають, так би мовити, у черзі, щоби зазвучати після гімну, молитви, «пливе кача» і «Слава нації! – Смерть ворогам!». Звідки така честь лайці?
По-перше, в культурі дохристиянських слов’ян лайка була на кшталт молитви, з якою зверталися до злих богів, щоби відлякати страшні події. Згодом церква призначила одного Бога і лаятися заборонила. Але пам’ять народна через віки зберегла алгоритм поведінки під час агресії і скрути. Тому не дивуйтесь, що цілі площі та стадіони скандують про Путіна. Це, навіть попри свідомість, включилися обереги, бо слова – це теж оборона. Просто українці захищаються всіма способами.
По-друге, біблію було написано давньоюдейською, а в ній, як відомо, немає голосних, тільки приголосні, тому і до сих пір маємо різночитання. За тим же принципом ми розшифровуємо “ПТН ПНХ” кожен на свій смак. Можна ж “пентагон” і “пентхауз” або «пательня» і «панчоха». Просто саме в цьому році смаки збіглися у мільйонів українців водночас.
До речі, світова мова весь час змінюється, виникають міжнародні слова, тобто ті, що потребують пояснення, але залишаються в усіх мовах автентичними. Так весь світ знає про російські “стєпь”, “спутнік” і “погром”. Існує словник англомовного сленгу UrbanDictionary, куди після резонансного співу Дещиці прийшлося вносити і «huylo» та ще й пояснювати– «Also a synonym for «VladimirPutin».В 2014 році міжнародну спільноту збагачено на всенародний контркультурний мем – з російським змістом, але первинною українською реєстрацією. Відпочатку, коли ультраси започаткували цей оберег, його вигукували радісно, як діти, що вже не бояться дорослих, бо стали занадто сміливими. Всі плескали в долоні і доспівували “ла–ла–ла”. Тепер на площі Героїв Майдану, на Європейській площі, на Алеї небесної сотні біля ОДА дніпропетровці знову і знову вигукують про Путіна, але абсолютно беземоцій, без приспівки.
Просто як констатація факту, який вже ніщо не змінить. Україна вистоює, Україна перемагає, а от Путін назавжди залишиться хVйлом в світовому лінгвістичному середовищі. І деінде.
А в українців є свої перевірені коди. Деякі народи, на кшталт юдеїв, гуртувалися навколо віри. Українці ж збереглися, і це беззаперечний факт, навколо мови. Вони її не забули під Польщею, Румунією, Австро-Угорщиною. Сьогодні українська мова перегортає сторінку зросійщення.
Погодьтеся, що навіть у нашому досить російськомовному Дніпрі ні для кого ж не складно додавати по одному українському слову кожен день. Починати легше за все з «дякую», бо воно завжди навколо нас. Потім до «дякую» доречно додати «вдалого дня». А бесіду навчитися завершувати позитивним «домовились». Вже далі виявиться нескладно потренуватися перед дзеркалом піднімати брови: «Перепрошую?»
За цей рік ми пройшли два складних етапи – гуртування нації навколо ідеї і прийняття зовнішньої атрибутики. Питання мови посередині. Це не просто стрічку до наплічника прив’язати, тут треба себе, може, навіть заставити.
Зруште з міста і воно саме покотиться.
І химерник Путін («huylo») не наздожене.
Домовились?