Перші дніпропетровці на п’єдесталі “Таврійських ігор”! Цьому не завадив навіть патронат донецького прем’єра

12 травня 2004 о 09:07 - 1082

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Є думка, що інтернаціональні президентські “Ігри” були зроблені спеціально для того, щоб “придавити” українську “Червону руту”. Якщо це справді так, то організаторам в Каховці це вдалося. “Рути” – першого українського фестивалю, який, власне, намагався займатися пошуком нових імен в нашій музиці, фактично немає, а “Каховка” квітне та “жиріє”.

Цьогорічний фестиваль фактично нічим не відрізнявся від попередніх. Хіба що помпи, якої і так завжди там вистачає, було ще більше. Приїзд Януковича в перший день “Ігор” поставив усіх з ніг на голову. Уся провінційна преса лишилася “за бортом” культурних подій. Кількість охоронців правопорядку дорівнювала кількості преси разом з артистами. Тому місця мало було усім. Журналісти не могли зрозуміти, що ж вони роблять на “святі музики та краси”, якщо навіть до головної сцени їх не підпускали. “Ментів” попустило тільки на третій день, і частина преси все ж таки дорвалася до тіл артистів.

Минулого року, на 12-й рік існування “Таврійських ігор”, організатори, стомившись від одних і тих же зірок, що систематично з’являлися в Каховці, вирішили запровадити конкурсну програму для “молодих” українських гуртів. Поруч із центральною сценою для “грандів” спорудили так звану “малу” сцену, яка дає можливість засвітитись “молодим-зеленим”. Хоча за якими критеріями деякі колективи потрапили до цього конкурсу, залишається загадкою. Майже весь музичний загал страждає на стару совкову хворобу, яка полягає в тому, що молоді люди не знають, для чого власне вони займаються музикою. Але десь глибоко в душі плекають все ж таки надію на те, що одного чудового дня прийде до них “дзядзька багатий” і дасть грошей на розкрутку їх безсмертних музичних ідей. В результаті переважна більшість колективів схожі між собою, як брати-двійнята. Такими невизнаними геніями “мала” сцена фестивалю повнилася не менше, аніж увесь сучасний світ української музики.

Проте, перефразовуючи великих, так і хочеться сказати: “Не все пробзділось в датському князівстві” (див. Лесь Подерв’янський, “Гамлєт, або феномен датського кацапізму”). Серед ветеранів музичного клонування на сцені в Каховці якимось дивом опинилися й декілька справді непоганих гуртів. Цікавими виглядали, наприклад, такі команди, як “Тенета” (м. Кривий Ріг) та “On line” (м. Херсон). Та й взагалі на світі, всупереч усім сподіванням прибічників погляду на кшталт “так історично склалося” (чи то радше “так історічєскі слажилось”), ще існує, здається, така штука, як всесвітня справедливість. В усякім разі, цього року два перших місця у номінації “молодих-зелених” були віддані колективам, яким справді є що сказати в сучасній українській музиці: 1-е місце посів гурт “Сакраменто” (м. Київ), а друге – наші земляки з Дніпропетровщини гурт “Вертеп” (цікаво, що обома командами опікується новостворена Продюсерська Агенція Марійки Бурмаки).

Східноукраїнський “Вертеп” був одним з небагатьох колективів, які привнесли яскравий, оригінальний і при тому національний струмінь у зрусифіковані до дзвону балалайки у вухах “Iгри”. Треба зауважити, Дніпропетровськ взагалі на диво продуктивне в музичному плані місто. На даний момент можна назвати п’ять-шість дійсно цікавих команд, серед яких на фоні міської тусовки вирізняється музична формація Гуррт мандрівних дяків “Вертеп”. Чи пак зараз просто “Вертеп”. Ця команда існує вже понад три роки і є дітищем не самого Дніпропетровську, а невеличкого містечка поруч – Підгороднього. Існують два альбоми цього гурту: «АльбомQнет» та «Підпілля».

Але, схоже, що музичної творчості було замало, аби виснажити сповнених невичерпної енергії “вертепівців”. Отож, рятуючись від неодмінного розривання на британський прапор внаслідок переповнення цією самою енергією, позаминулого року хлопці створюють Мистецьку Агенцію “АртВертеп” та випускають електронний культурологічний часопис www.artvertep.dp.ua. Ця фундація, доволі екзотична для Дніпра, займається організацією здорового українського (що, в принципі, є синонімами) культурного життя в місті. Однією з останніх місій “Арт-Вертепу” є відкриття єдиного у Дніпропетровську книжкового клубу та бібліотеки “Білокнижник”, в якому представлено сучасну українську книгу, музику та відео.

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: