ЗВЕРНЕННЯ колективу Дніпропетровського театру опери та балету до всіх чесних громадян України

26 листопада 2003 о 11:35 - 1077

Ось і відбувся звітний спектакль Дніпропетровського театру опери та балету “Борис Годунов” М.Мусоргського в місті Києві в театрі ім. І.Франка. Колектив нашого театру висловлює щиру подяку адміністрації цього прекрасного театру, з прекрасною архітектурою і акустикою, за теплий щирий прийом. Наші вітання глядачам, які своїми оплесками оцінили творчу працю всього нашого колективу. Але якою ціною дався нам цей спектакль…

Це – приклад повного безсилля нашої адміністрації організувати 15 листопада умови для проведення спектаклю. В день вистави весь колектив виселили з готелю просто на повітря, без подальшого харчування. Водії відмовлялися вести нас в театр, тому що не було проплати з боку наших керівників до автопарку. Знервованих, голодних людей все ж таки привезли в театр, де відбулася репетиція до спектаклю. Таке можуть витримати тільки мужні, героїчні люди, бо давати оперний спектакль фізично знесиленими – це гарантія невдалого спектаклю.

А де ж наші профспілки? Вони ж повинні захищати нас? Їх не було. Чому нам не в повному об`ємі виплатили добові, скільки буде наша адміністрація тримати нас за рабів та дурнів?

Генеральна репетиція спектаклю “Борис Годунов” в Дніпропетровську перед від’їздом в Київ була зірвана орендою репетиції концерту до Дня сільського виробника. Хай вибачать селяни безпорадність наших керівників. Весь колектив, хор, оркестр, солісти прийшли на репетицію, але наша адміністрація та художнє керівництво не з’явилися і не пояснили нам нічого, бо вони не рахують нас за людей, у них своє сите орендне життя.

На спектакль в Києві не було запрошено нікого ні з Міністерства культури, ні з високих гостей міста Києва. Наші керівники боялись провалу спектаклю. Але був успіх, глядачі довго не відпускали зі сцени всіх учасників вистави. Зате після спектаклю на організованій прес-конференції, куди були запрошені Чайкою Ю.В. журналісти А.Тулянцев та Т.Абрамова, ми почули тільки хвалебні оди нашому головному режисерові. Гидко й стидно було це слухати. Бо за свого директорства Чайка Ю.В. розвалив театр, вивіз костюми і декорації в інші театри, утворив культ особистості, розчавив талановитих людей, перетворив театр на покірне “бидло”. А хто хотів себе зберегти, той втік з нашого театру. То чого ви, “пани” журналісти, прославляєте “золотого тільця”? Воістину “Сатана там правит бал!”. Чайка Ю.В. і зараз є “тіньовим” директором в театрі, де всі і все “пред ним трепещет”. Донецький театр опери, де хотів працювати Чайка Ю.В., в 24 години зрозумів, з яким режисером вони мають справу, і він вимушений був на наше нещастя вернутися в наш театр.

За 12 років незалежності України не поставлено жодного українського спектаклю. Живуть в Україні отакі “чайки” і ненавидять українську мову та культуру. В театрі немає більше режисерів, окрім головного, а вони повинні бути. Бо культ особистості Чайки Ю.В. не дозволяє брати талановитих режисерів, якби не затьмарити цього “золотого тільця”.

Я був на стажуванні в знаменитому театрі “Ла Скала” 2 роки. Працював в театрах Італії, Іспанії, Англії, Швейцарії, Франції з виставами та концертами. Працював з відомими і невідомими режисерами і бачив, які спектаклі виходять у цих майстрів. Коли прийшов в наш театр, то був вражений відношенням Чайки Ю.В. до людей. Приниження, образи, повна покірність всіх цьому “золотому тільцю”.

Звертаємось до всіх чесних і справедливих людей нашого міста і всієї України. Рятуйте наш театр від таких зрадників оперного мистецтва, як “тузи” та “чайки”.

Поділитися: