Днiпропетровськi письменники не пiдтримали аферистiв

11 листопада 2003 о 15:36 - 1636

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


З повідомлень ЗМІ читачі напевно в курсі того, як окремі члени Національної Спілки письменників України під орудою Наталії Околітенко спробували усунути незручного для влади Володимира Яворівського з керівної посади НСПУ. Абсолютна більшість спільчан не підтримала авантюрні дії заколотників. Про категоричне несприйняття й засудження вчиненого заявили й дніпропетровські письменники.

В бесіді з газетярем голова обласної організаціїї Спілки письменників – Леся Степовичка – процитувала постанову Ради НСПУ “Про зміцнення єдності й недопущення розколу в НСПУ” від 4 листопада 2003р. В ній, зокрема, говориться:

“З високих кабінетів виконавчої влади на адресу НСПУ, письменників, в тому числі опозиційних народних депутатів, все частіше лунають командні окрики й вимоги “не лізти” в політику.

Дійшло до того, що з ініціативи й на вимогу облдержадміністрацій в областях республіки взялися проводити збори письменницьких організацій, перед якими було поставлене двоєдине завдання – виявити недовіру голові НСПУ, депутату ВР Яворівському, й проголосувати за позачерговий з’їзд з метою переобрання керівника Спілки. Адміністративний тиск, дезінформація, залякування, обіцянки фінансової підтримки – ці методи спрацювали лише в кількох областях.

Зазнавши очевидної невдачі в своїх домаганнях, Адміністрація Президента України на чолі з В. Медведчуком пішла найпростішим більшовицьким шляхом: за командою згори, в супроводі представників облдержадміністрацій до Києва було звезено кілька десятків письменників. До них прилучили учасників форуму творчої молоді, і 29 жовтня на території урядового санаторію “Пуща-Озерна” провели так звані “збори” НСПУ, які проголосили себе з’їздом й обрали нове керівництво Спілки без відома самої Спілки. Самозваний оргкомітет зібрав на свою акцію жалюгідну кількість амбіційних або ж дезорієнтованих літераторів, які не мали делегатських повноважень від облорганізацій й не могли приймати жодних рішень…

Організатори а-ля більшовицького палацевого перевороту не обмежились проведенням нелегітимного зборища. В ніч з 2 на 3 листопада була здійснена спроба захопити приміщення НСПУ в Києві на вул. Банковій, 2. Група невідомих людей, кілька з них – у міліцейській та камуфляжній формі, увірвались у будинок, виламавши двері запасного входу. Лише своєчасне втручання письменників і народних депутатів в розгортання бандитської акції стали на заваді штурмовикам в досягненні мети. Без сумніву, ця нічна спецоперація була продовженням провокаційного зборища в урядовому санаторії й мала завершити ініційований й організований Адміністрацією Президента процес зміни керівництва НСПУ та привласнення офісу спілки – прекрасної пам’ятки архітектури, що давно вже приваблює олігархів”.

У заяві Рада виступила категорично проти втручання в діяльність НСПУ й констатувала незаконність і глибоку аморальність вчиненого.

– Я щаслива, що Дніпропетровська облдержадміністрація не повелася так зухвало й грубо, як це було в ряді областей, – говорить пані Леся. – Нам не нав’язували ніяких зборів, позицій, взагалі не втручалися в наше життя. З іншого боку, я дуже здивувалася, побачивши на самозваному з’зді (я там була як член Президії від групи В. Яворівського) своїх дніпропетровських колег. Це були Віктор Савченко, Олександра Кравченко, Олесь Завгородній і Наталя Кривенко. Те, що це збіговисько – авантюра, було зрозуміло з самого початку: туди з’їхалися 70 письменників, а решта – невідомі, позаспільчанські люди. Від земляків я дізналася, що вони в індивідуальному порядку були запрошені управліннями з соціально-культурних питань та внутрішньої політики облдержадміністрації взяти участь у форумі творчої молоді. Але форум і так званий “з’їзд” проходили у різних місцях – за 40 км один від одного. Я запитала, чому вони тут, а не на форумі? Вони розгубилися. До того ж, чому на молодіжний форум були запрошені люди пенсійного віку? У нас є значно молодші літератори. Потім я зустріла на “з’їзді” зовсім невідомих мені дніпропетровських молодих поетів й поетес. Вони не лише не члени спілки, але й не члени наших літературних об’єднань – нашу талановиту молодь ми знаємо в обличчя. Ця група супроводжувалася представниками вищеназваних управлінь. Чому ж я, як голова правління облорганізації, нічого не знала про цю делегацію? Хотілося б почути відповідні роз’яснення.

– Яворівському закидають невдале розпорядження майном НСПУ, підозрюють у махінаціях…

– Бунтівні письменники наслали на Спілку КРУ. Комісія працює вже другий тиждень й не може ні до чого придертися. Бухгалтерія ведеться прозоро, чисто й порядно.

– Якої Ви думки щодо творчого доробку письменників Наталі Околітенко, Романа Коваля – провідників “повстанців”? До речі останній, здається, й досі очолює ультраправу партію Державна Самостійність України?

– Прізвище Околітенко, скажемо прямо, маловідоме. Наш класик Павло Загребельний висловився так: “Сиджу я, дивлюсь телевізор, бачу – група невідомих мені людей, озлоблених, подекуди й бездарних, хоче привласнити те майно, до якого вони не докладалися, адже це майно придбане на вирахунки з гонорарів Гончара, Рильського, Тичини й інших. За цим майном – колосальна праця українських письменників”.

В нашій обласній організацїї НСПУ про Наталю Околітенко взагалі ніхто ніколи не чув. Це київська письменниця, що зараз працює в журналах “Женщина” і “Натураліст”, за фахом – біолог, написала вісім чи десять творів на біологічні теми. Особистіть – непереконлива й невиразна. Щодо Романа Коваля… Він публіцист, але дозволяє собі надто грубі випади, й дуже дивно, що саме Коваль, який стоїть на крайньорадикальних позиціях, звинувачує Яворівського в політизації. Та де ж і як він нас політизував, я не розумію?.. Взагалі, якщо взяти політичний спектр Дніпропетровської організації, то у нас є парочка сталіністів, яким за 80 років, є комуністи, есдеки, але ж ніхто нікому не нав’язується…

– А хто переважає?

– А ніхто! Спілка письменників – це не політичний гурток. Ми не за цим принципом формуємось. Ми об’єднані любов’ю до літератури.

Своїми думками з означеного конфлікту поділилися й інші дніпропетровські письменники:

– Я був дуже здивований останніми подіями, – говорить Григорій Бідняк, член НСПУ. – Все, що відбулось (мається на увазі псевдоз’їзд), було зроблено настільки неграмотно, нелегітимно.

– Всі ми були просто шоковані цим збіговиськом, – під’єднується відповідальний секретар ДО НСПУ В.Луценко. – Зараз, мені здається, письменники постали перед вибором. Він залежить від порядності, позиції щодо майбутнього України. Це ті критерії, які визначають тебе не лише як письменника, а особистість взагалі. Радує те, що дніпропетровські письменники в цій ситуації в абсолютній своїй більшості повели себе гідно, достойно. У нас в організації, як в будь-якій здоровій формації, тим більш творчій, є чвари і суперечки. Але в головному – ми єдині. Ми залишились на чесній, принциповій позиції. Дай Боже, аби ми й надалі підтримували високе реноме письменника.

– Наша сучасна влада не зуміла організувати процеси, які б дали можливість розвиватися державі, – висловлює свою думку письменник Ярослав Тринчук, який не є членом НСПУ й завітав до своїх колег зі Спілки у гості, – маю на увазі економічні, політичні, культурні аспекти. Випадок зі Спілкою письменників засвідчує, наскільки ця влада є нікчемною, бездарною, не здатною організувати навіть елементарне. Таке можна сказати про всі щаблі влади – від Кучми й до останнього його “шнурка”. Для того, аби навести в державі лад, потрібен талант. Та куди ж їм, нікчемам… Слава Богу, що, за всіма ознаками, вони вже доживають свого кінця!

P.S. Рішенням Печерського районного суду столиці вибори новоспеченої голови правління НСПУ Н. Околітенко визнано незаконними, такими, що суперечать Статуту письменницької спілки.

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: