Железнодорожники – нищие спонсоры

18 лютого 2003 о 22:00 - 1579

Шановна пані Гарагуц! Я — постійний передплатник Вашої газети. Прочитавши статтю Світлани Андруцької “Благотворительность за чужой счет” (№5 от 30.01.03), хотів би додати кілька фактів про діяльність “Укрзалізниці”, бо сам – залізничник.
По телеканалу “Інтер” особисто чув повідомлення, що за останні 3 роки “Укрзалізниця” отримала додаткового прибутку 7 млрд. грн. (мабуть, ще існує плановий прибуток). Тому залізничники обурені, що в січні 2003 р. працівників Придніпровської залізниці заставили відгуляти по 6 днів без утримання.
Зарплата одного працівника нашого депо 25 грн./день. 25*6=150 грн. В депо близько 1.000 працівників. 150 грн.*1.000=150.000 грн. На Придніпровській залізниці 70 тисяч працівників. 150 грн.*70.000=10.500.000 грн. Отже, за 1 місяць Придніпровська залізниця “з`економила” 10,5 млн. грн., котрі пішли невідомо на що: чи на перевезення школярів, чи на спонсування різних фестивалів, концертів, шоу, чи на будівництво дачі Кучми (про що писала Ваша газета). Але ми не самі багаті, щоб спонсувати подібну діяльність. Наприклад, я отримую 500 грн., дружина – 150 грн., ще в сім`ї є донька 16 років, котру треба одягати модно. 650 грн.:3=216 грн., менше межі малозабезпеченості. Отже, ми за межею бідності і виступаємо в ролі меценатів. Це – нонсенс, абсурд!
А в яких електричках ми їздимо на роботу! В годину пік, після 6:00 ранку, коли всі їдуть на роботу та навчання в Дніпропетровськ, з боку Синельникове йде 2 електрички по 8 або 6 вагонів. Переповнені, як в роки Громадянської війни в Росії. Ми неодноразово зверталися до керівництва Придніпровської залізниці, щоб змістити графік руху електрички, яка близько 8:00 відправляється з Синельникове, бо вона заповнена на 20% (їздять одні нероби), але керівництво не пішло нам назустріч.
Можно ще багато писати про недоліки, але це нічого не дасть, бо в цій державі, де правлять кучми, кірпи, момоти, на простих людей наплювати.

Поділитися: