Музей в будинку терориста?

21 січня 2003 о 22:00 - 1841

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Нещодавно ЗМІ повідомили нам “радісну” вістку, що в Дніпропетровську відновили пам`ятник І.В.Бабушкіну, а в його колишньому музеї розташувався музей соціал-демократії. Можна було б привітати нашу місцеву соціал-демократичну громадськість з такою доброю справою і подякувати їм за те, що не пошкодували грошей для збереження історичної спадщини, “але”… Особа Івана Васильовича Бабушкіна.
Не знаю, хто був автором такої ідеї, але він, напевно, не знав, або “забув” деякі деталі з життя цієї особи. Не буду переказувати всю біографію, зупинюся лише на обставинах його трагічної загибелі. Звернемось до досить авторитетного (в цьому випадку) джерела – статті В.І.Леніна “Иван Васильевич Бабушкин (некролог)”, що була опублікована в “Рабочей газете” №2, за 18(31) грудня 1910 р. “В 1905 г. подоспела амнистия, и Бабушкин двинулся в Россию. Но и в Сибири в это время кипела борьба, и там нужны были такие люди, как Бабушкин. Он вступил в Иркутский комитет и с головой ринулся в работу. Приходилось выступать на собраниях, вести социал-демократическую агитацию и организовывать восстание. В то время, как Бабушкин с пятью другими товарищами – имена их не дошли до нас – вез в Читу большой транспорт оружия в отдельном вагоне, поезд был настигнут карательной экспедицией Ранненкампфа, и все шестеро, безо всякого суда, были немедленно же расстреляны на краю вырытой на скорую руку общей могилы. Умерли они, как герои. Об их смерти рассказали солдаты-очевидцы и железнодорожники, бывшие на этом же поезде”. (Цитую за книгою “Воспоминания Ивана Васильевича Бабушкина. 1983-1900 гг.”, 1951, с.12-13, підкреслення в цитаті мої.). З “Короткої біографічної довідки” можемо дізнатись, що це сталося 31 січня 1906 р. на станції Мисова. Не будемо в даному випадку обговорювати питання про те, наскільки законними були дії Ранненкампфа, бо добре знаємо традиції царського “кривосуддя”, повернемось до дій Бабушкіна.
За будь-якими законами, чи то царськими, чи то радянськими, організація збройного повстання – це злочин. Якби зараз в Україні хтось би спробував зробити те ж саме, що робив І.Бабушкін в 1905 р., то його дії підпали б під цілий ряд статей Кримінального кодекса. Починаючи з статті 263 “Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами” та 262 “Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів”, і до 260 “Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань”, 294 “Масові зворушення”, 258 “Терористичний акт”, 257 “Бандитизм”. І “світило” б йому за нашими законами від 2-х (ст.263.1) до 15-ти (ст.258.4, ст.257) років позбавлення волі.
І от тепер пам“ятник такій особі буде знову “красуватися” в нашому місті? Щоб було куди покласти квіти прихильникам Усами бен Ладена? – “Бабушкін загинув, але справа його живе”?
“Коротка біографічна довідка” закінчується такими словами: “Героический образ Ивана Васильевича Бабушкина – неутомимого борца за свободу и счастье трудящихся – служит вдохновляющим примером для советских людей, воздвигающих под знаменем Ленина, под руководством товарища Сталина грандиозное здание коммунизма”.
Цікаво, яким чином буде надихати образ Бабушкіна наших соціал-демократів на цілком протилежні речі?
Під час останньої виборчої кампанії СДПУ(о) зробила дуже вдалі плакати під назвою “Обличчя соціал-демократії” з портретами видатних діячів минулого: Лесі Українки, Івана Франка, Володимира Короленка, Михайла Драгоманова. Ці плакати, які ми бачили на вулицях наших міст (крім одного з них), безумовно, сприяли підвищенню популярності цієї партії серед виборців (з 4,01 до 6,27% – більш ніж у 1,5 рази!). Чому б не продовжувати цю добру справу? До речі, і Леся Українка, і соціал-демократ Володимир Винниченко бували в нашому місті, і було б дуже добре, якби музей соціал-демократії був пов`язанний з іменами цих людей, а не з іменем терориста-більшовика Івана Бабушкіна.
Але, на жаль, чомусь вирішили, що саме він, Іван Бабушкін, мусить бути обличчям соціал-демократії (яке, щоправда, в цьому випадку важко назвати обличчям)…

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: