Землероб з Миколаївки: «Основа наша одна: жива клітина»

07 січня 2021 о 15:10 - 4218
Землероб з Миколаївки: «Основа наша одна: жива клітина»

Дмитро Доценко, рід якого завжди порався на землі, ставить в тупик питанням: «А поверхня землі жива чи ні? Скажіть мені, будь ласка!».

«Скільки років пройшло, як почали інтенсивно орати землю?» – додає 69-річний селянин.

З прадіда жителька Дніпропетровська-Дніпра, я ціпенію в страху. Видячи мою безпорадність, Дмитро Федорович Доценко, власник фермерського господарства ТОВ «ДСК-Агро», починає лекцію. Про «шкуру Землі», потенціал чорноземів в Україні, посуху-2020 та повернення щелевателів.

«Мені дванадцять років було, я працював прицепщиком уже. Батько комбайнером робив. І я тягав плуг прицепний до трактора Т-74, там сидіння було для прицепщика (він чого і називався «прицепщик» – тому, що сидів на плугові і включав/виключав плуг)», – розказує фермер.

Він – фанат обробітку землі без оранки. На його думку, основа наша з землею одна: жива клітина. Людина, якщо десь шкіру здере, її ж не прикладає, перевертаючи. Тому й ґрунт – оболонку, шкіру Землі перевертати при оранці – неправильно.

Пан Доценко працює на околоці села Миколаївка Новомосковського району Дніпропетровської області, обробляє своїх 50 гектарів та ще небагато паїв односельців. Чорноземи тут – хоч на хліб маж.

Цитує слова захвату знайомого фермера-австралійця:

«До мене приїздив колись колега з Австралії, Марк. «Яка почва! Яка земля!». У них земля така дрібна, як пиляка, як сода, і вона злягається. Він розказував, як дощ пройде, в землю, в почву буквально не впитується вода, вона стікає, а залишається тільки в блюдцах. Вони для того, щоб затримати вологу роблять… як у нас сейчас повернулося, ті, що діди тягали: глубокорихлітєлі, а діди називали щелевателі їх.

Він лізе в землю сантиметрів на 40-50 і робе борозну, і волога оця верхня поступає в глибші слої.

А головне, що він робить… Як ножем ви ріжете крихке щось, буває халва така. Як тоненьку скибочку відрізаєш, то вона обов’язково розсипеться, так же ж?

Так і в землі, в почві: пройшла одна лапа, а тут друга йде, і за рахунок своїх 4-х сантиметрів, їй же треба пролізти в землі, вона розрихляє почву між стойками, і та вже не в такій структурі плотній, як була до того».

Глибокорозпушувач

 

Найбільша ж проблема його, за словами Дмитра Федоровича, це – судова система. За два пережив в судових засіданнях два інфаркти. Про це навіть газета «Сільські вісті» писала.

«Суто з патріотичних міркувань Дмитро Федорович вирішив купити сівалку вітчизняного виробництва. Поклав око на новинку заводу з міста Кропивницький, який чомусь має іноземну назву «Harvest» (на фото анонсу – ред.), що українською означає «Урожай». …

Згідно з висновком начальника відділу експертиз Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати Сергія Малихіна, це знаряддя заслуговувало хіба що на те, щоб здати його на брухт: «вентилятор не збалансований, пружина нижнього лючка не тримається, правий маркет не регулюється, підшипники турбодиска і на прикотку зіпсовані, на сіяльному апараті зірочки замість 26 зубків мають лише 23» – і так далі, і тому подібне…

«За сівалку я заплатив великі, як для мене, гроші. Фактично нахабні пройдисвіти їх у мене видурили», – розповідав журналісту землероб.

Суд за позовом Дмитра Доценка триває вже два роки, наразі очікується висновок другого експерта.

Сівалка, ціною в 300 тисяч гривень, яка призначена, як обіцяв виробник, не тільки для сівби насіння соняшнику, кукурудзи, сорго, рицини, сої, квасолі й люпину, а ще й дає змогу окремо вносити гранульовані мінеральні добрива, – стоїть у дворі як пам’ятник несумлінному бізнесу одного кіровоградського виробника техніки.

Олена Гарагуц

Поділитися: