Рішення Дональда Трампа скасувати заплановане розміщення далекобійних ракет Tomahawk у Німеччині оголило одну з найсерйозніших прогалин у європейській обороні: континенту бракує власних засобів для високоточних ударів на великій відстані — одного з ключових інструментів стримування володимира путіна.
Як пише Financial Times, європейські програми, які мають замінити американські «Томагавки», потребуватимуть років. У деяких випадках — майже десятиліття. Водночас уже зараз обговорюються тимчасові рішення, і серед них дедалі частіше згадують український досвід.
Далекобійні високоточні ракети з радіусом дії від 1000 до 3000 кілометрів дають змогу уражати конкретні цілі — від окремих будівель до бомбардувальників, які готуються до зльоту. Для сучасної армії така зброя має не лише тактичне, а й політичне значення.
Військові експерти та посадовці називають три головні причини, чому такі ракети є критично важливими. По-перше, вони дозволяють створювати загрозу для стратегічної інфраструктури противника і тим самим стримувати його від нападу. По-друге, дають можливість відповісти на агресивні дії без переходу до масштабної війни або ядерної ескалації. По-третє, під час конфлікту вони дозволяють бити по ключових об’єктах далеко за лінією фронту — авіабазах, ракетних шахтах чи інших військових цілях.
«Вам потрібна можливість уразити російський завод із виробництва безпілотників до того, як вони відправлять проти нас 500 дронів. Або підводний човен — ще до того, як він залишить порт», — сказав західний військовий посадовець.
Чому Європа залишилася без далекобійної зброї
Протягом останніх десятиліть європейські країни майже не розвивали власні далекобійні ракетні програми. Частково через те, що США запевняли союзників у своїй готовності забезпечити відповідні можливості. Частково — через побоювання, що така зброя може бути сприйнята як провокація.
Нині Німеччина та Іспанія мають крилаті ракети Taurus із дальністю близько 500 кілометрів. Франція та Велика Британія спільно розробили ракети Scalp/Storm Shadow з аналогічною дальністю. Але запаси цих ракет невеликі. До того ж усі вони запускаються з повітря, а це означає, що в разі війни НАТО довелося б спочатку домогтися переваги в небі над росією.
Франція та Велика Британія мають далекобійні балістичні ракети з ядерними боєголовками. Проте звичайних аналогів у них немає. Це створює ситуацію, яку у військовому плануванні можна описати як вибір між крайнощами: або неядерна відповідь із обмеженими можливостями, або ядерна ескалація.
У чому слабкість Європи
Без власної здатності уражати цілі на кшталт військово-морських баз поблизу Мурманська чи Новоросійська, а також військових об’єктів поблизу Москви, Європа опиняється у невигідному становищі.
росія має низку крилатих і балістичних ракет із дальністю понад 2000 кілометрів, зокрема «Кинджал» і 9М729. Із материкової частини росії така зброя може діставати до Варшави, Берліна й Мюнхена. А у разі розміщення в Калінінграді — до Лондона, Парижа та Рима.
За словами представників НАТО, цей дисбаланс обмежує здатність Європи стримувати росію від можливих атак і ускладнює військове планування.
Європейські програми лише набирають обертів
Наявність власних засобів ураження з дальністю 1500 кілометрів і більше, які можна було б застосовувати без погодження з Вашингтоном, суттєво змінила б європейські оборонні й наступальні плани, вважають представники НАТО.
У 2024 році Німеччина, Франція, Польща та Італія започаткували спільну програму Elsa, спрямовану на розробку європейських далекобійних ракет. Згодом до неї приєдналися Велика Британія та Швеція.
У межах цієї програми опрацьовують кілька проєктів, зокрема щонайменше два з очікуваною дальністю понад 2000 кілометрів. Але більшість із них перебувають на ранніх етапах і, за оцінками, будуть готові не раніше 2030-х років.
Український досвід як тимчасове рішення
Найшвидшим шляхом до створення європейської наземної ракети з дальністю понад 2000 кілометрів може стати модернізація вже наявного виробу. Серед можливих варіантів Financial Times називає французьку морську ракету MdCN, яку потенційно можна адаптувати для авіації або сухопутних військ.
Окремо дедалі більше уваги привертає Україна. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявляв, що Берлін використовуватиме «українські ноу-хау», щоб закрити наявні прогалини.
Київ дедалі активніше застосовує власні технології далекого ураження для ударів по цілях у глибині російської території. Серед таких розробок — крилата ракета «Фламінго», заявлена дальність якої перевищує 3000 кілометрів.
Цього тижня, за даними FT, українські «Фламінго» були використані для удару по військово-промисловому об’єкту в Чебоксарах. Ціль розташована на відстані понад 1500 кілометрів.
Історія питання
- Європа десятиліттями покладалася на США у питанні далекобійних ракетних можливостей.
- Дональд Трамп скасував заплановане розміщення Tomahawk у Німеччині.
- У Європи є ракети Taurus, Scalp і Storm Shadow, але їхня дальність становить близько 500 кілометрів.
- росія має ракети з дальністю понад 2000 кілометрів, зокрема «Кинджал» і 9М729.
- У 2024 році Німеччина, Франція, Польща та Італія запустили програму Elsa.
- До Elsa згодом приєдналися Велика Британія та Швеція.
- Європейські далекобійні проєкти, ймовірно, будуть готові не раніше 2030-х років.
- Україна вже застосовує власні технології далекого ураження, зокрема ракету «Фламінго».