Як Дубно використовує місцеве паливо в тепловій генерації міста

Проєкт реконструкції комунальних котелень впроваджується з метою диверсифікації ризиків.

Якщо у рядку Google-пошуку вписати чотири слова «Дубно» + «відмовилося» + від» + «газу», то система видасть п’ять сторінок результатів.

Але насправді фраза запиту – неправда.

Дубенська міська громада Рівненської області прагне відмовитися від газу. І вже зробила для цього дуже багато. Настільки багато, що деякі медіа трішки прикрасили реальність.

Минулий опалювальний сезон Комунальне підприємство «Дубнокомуненергія» Дубенської міської ради альтернативними видами палива: пелети, торфобрикети, торфокрихта, дрова – підігріло 30% води для опалення міста. За планом на цей сезон, підігріє половину.

До переходу на 100% твердого палива «Дубнокомуненергія» рухається. І рух цей почався у 2021-му році. Яка причина? Ми запитали директора комунального підприємства Петра Рухера і ось, що він розповів:

– Враховуючи ситуацію в країні і можливі проблеми з природнім газом (а вони, ми розуміємо, можливі, як із електроенергією проблеми цією зимою були), щоб уникнути ситуації, коли немає газу і 40-тисячне місто – без центрального опалення, ми вже третій рік системно працюємо над збільшенням частки твердого палива в тепловій генерації міста.

Тобто частку газу зменшуємо, відповідно, частку твердого палива збільшуємо. З метою диверсифікації ризиків.

Мети повністю відійти від газу ми на сьогодні не ставимо. Мета – опалювати місто навіть у випадку якихось проблем із природним газом. Чи вони можливі? Ну, ваша думка? Можливі. Агресор може вдатися до будь-яких дій. Не тільки по енергомережі бити, а й по газових терміналах і газопроводах. Ми це враховуємо і поступово рухаємося. Отакий трирічний системний рух до збільшення частки твердого палива в тепловій генерації.

Як точку відліку я візьму 2021 рік. Коли Великої війни ще не було, але були розмови про те, що природній газ буде зростати до середньоєвропейської ринкової ціни.

Ми зробили економічні прорахунки і зрозуміли, що вигідніше тверде паливо. Яке тут у нас є. Ще в нас є ліси, тобто дрова. Є місцевий виробник торфобрикетів, це місцеве паливо. Є пелета, двох видів: з деревини – сосна/дуб і є пелета з відходів сільськогосподарського виробництва – соняшниковий шрот. Вона досить гарно горить, дуже хороша калорійність і тепловіддача.

І, рухаючись по цьому шляху, ми реконструювали під твердопаливні котли наші три основні котельні. Які на 90% забезпечують центральне теплопостачання міста. І почали збільшувати частку твердого палива потрошки.

В минулому році ми купили два твердопаливних котли. Один – для роботи на торфобрикеті і дровах. Бо технологічно котли не всі можуть працювати на всіх видах твердого палива. Другий – виключно на пелеті.

Проект реконструкції центральної котельні передбачав два котли. В цьому році ми котел другий вже купили, поставили на місце. Зараз переходимо до наступного етапу: обов’язкове укомплектування котла всіма приладами, які необхідні для його роботи в опалювальний період.

І в наступному році, щоб повністю вже завершити перехід наш на тверде паливо – при необхідності! – ми маємо купити ще один котел, під торфобрикет і дрова.

Тобто, в розрізі трьох цих основних котелень:

• одна котельня, два котли стоять, працює на пелеті, дровах і торфокрихті.

Торфокрихта – це фактично відходи виробництва торфобрикету, які висіваються через решета. Той самий брикет тільки в подрібненому вигляді. Горить майже так само і втричі дешевший. Тому ми з задоволенням беремо. Але об’єми пропозиції торфокрихти невеликі.

• одна котельня працює на торфобрикеті і дровах. Але вже без крихти. Там технологічно неможливо крихту добавити, лише брикет,
• і центральна котельня міста – має два котли кальвіси півторамегаватні, які працюють виключно на пелеті.

Тобто, хочу, щоб ви зрозуміли – оце така гра поняттями і словами, що повністю перейшло місто Дубно на тверде паливо.

В разі необхідності, опалення і житлового сектору, і всіх наших споживачів, бізнес та бюджетні установи, – в разі потреби! – ми можемо забезпечити теплом:

1. за рахунок газу і тільки газу,
2. за рахунок твердого палива і тільки твердого палива,
3. за рахунок міксу – в різних пропорціях газу і твердого палива.

Ми – диверсифікована компанія. Ми запаслися в достатній кількості твердим паливом, фактично ми закінчуємо виконання планових показників, яку частку твердого палива ми маємо заготовити на 15 жовтня.

Можемо спалювати газ і не платити за тверде паливо, але ми заготовляємо його, розуміючи по-перше економічну складову: нам трошки вигідніше палити тверде паливо, ледь-ледь.

Отже, станом на початок сезону… Бо зараз ще ні, ще десь відсотків двадцять робіт треба виконати від того, що вже виконано. …Ми зможемо забезпечувати, при потребі, опалення твердим паливом, ніхто з наших споживачів не відчує, що не стало газу.

– А які тарифи на опалення?

– Тарифи у всіх містах фактично однакові, бо економічно обґрунтовані. Формула тарифу включає: вартість палива, його транспортування, вартість електроенергії, воду… Якщо через старі мережі в містах води великі втрати, її треба підкачувати.

У нас в мережі циркулює 500 м³ води. Це майже 200 машин-водовозів. Протікання в мережах ми суттєво за останні роки усунули, десь втричі зменшили утікання води від того, що було раніше. Проводили реконструкції мереж, в складних місцях міняли труби на попередньо ізольовані.

Такий ще чинник тарифу як частка заробітної плати. Наприклад, в Дніпрі, де 100.000 споживачів, і в нас, де 1.000, вона різна. Тому що персонал набирається що на велику, що на малу котельню майже той самий. А котельня забезпечує в нас – 800 квартир, а в Дніпрі – 5.000, наприклад. Звичайно, що в нас частка заробітної плати в тарифі дещо більша.

Ось це називається «економічно обґрунтований тариф».

Але є друге поняття – «застосований тариф». Тобто той, який держава зафіксувала на початок війни і пообіцяла не міняти до Перемоги.

Застосований тариф в минулому році не піднімався і на цей рік лишається незмінним. Чому? Тому що держава зафіксувала вартість природного газу в тих самих об’ємах, тобто ціни не змінилися, і, відповідно, цей тариф майже у всіх містах однаковий.

Але що ще відбувається? Об’єкти теплопостачання фіксують ці два тарифи, які затверджуються рішеннями виконкомів, і якщо економічно обґрунтований тариф – вищий, то застосовується той, що був минулого року, а різницю покриває держава.

Ми рахуємо, наприклад, застосований – 2.930 грн за гігакалорію для бюджетної сфери, а економічно обґрунтований – 3.500 грн. То залишається перший.

Місто Львів зробило дуже хороший для людей тариф – 1.900 грн. «Ой, який низький!». Ніхто ж не каже, що в них економічно обґрунтований – вищий, а різницю покриває держава. Людям добре, і влада ніби добра, але за дужками лишається справжня ціна тарифу.

Раніше цю різницю в тарифах гасили місцеві органи влади – місто могло поставити будь-яку ціну, дотуючи різницю між економічно обґрунтованим тарифом і тим, який застосовується.

Наприклад, Рівне. Велике місто і може 100 млн дотації кинути постачальному підприємству, і підприємство застосовує тариф дешевий. Чим менше місто, тим менше фінансовий ресурс на це покриття.

Зараз різницю в тарифах дотує держава. І держава цього зараз не робить. Тому що вже рік різницю в тарифах нам ніхто не погашає. Кажуть: «Дайте розрахунки». Ми їх подаємо, обласна комісія їх затверджує, кудись відсилає… А фінансового ресурсу на погашення – немає.

А державна компанія НАК «Нафтогаз України» нам каже: «Розрахуйтеся за природний газ!».

Виходить парадокс: різниця в тарифах перевищує ту, яку держава нам не віддає, перевищує суму боргу, яку ми маємо перед державною компанією НАК «Нафтогаз України». Все, крапка, приїхали…

Ось в таких умовах зараз працюють всі тепловики України.

Ні, ми розуміємо ситуацію. Що зараз дефіцит бюджету, війна, криза – це всім зрозуміло. Але в цій ситуації населення мусить сумлінно платити. Тому що відключити споживача за несплату можна від газу, від електроенергії та води. Від тепла не можна відключити. І, звичайно, рівень проплат у нас значно нижче, ніж в енергетиків і газовиків.

Отакі проблеми.

Повертаємось до твердого палива.

Основна мета реконструкції системи опалення Дубна – при будь-яких ризиках, які можуть виникати, ми гарантовано забезпечимо наших споживачів теплом з альтернативних джерел: торфобрикет, дрова…

Про дрова. Це місцеве паливо. Пелета теж. Вона може купуватись будь-де, але при тих самих цінах, звичайно, місцевий виробник повинен мати перевагу.

– Як Ви ставитеся до переходу на індивідуальне опалення квартир? Чи схвалюєте такий підхід? Питаю тому що в нас, в Дніпрі у 2021 році запланували більше тисячі багатоквартирних будинків 1-3 поверхових відключити примусово від центрального опалення.

– Кожне місто має свою специфіку. Тут не можна говорити узагальнено на всю Україну.

Є європейський досвід: частка централізованого опалення щорічно росте. Тобто там ніхто не говорить про індивідуальне. По-перше, воно дороге. По-друге, от перейшли люди на електробатареї, електрокотли, а ціна на електрику зросла. І це ще не кінець – ми розуміємо, що вона буде рости, і не всі будуть мати можливість отримувати субсидію.

Як тільки закінчиться війна, ціни будуть ринкові. Це є одна з умов нашого руху в Європу, в Євросоюз – однакові ринкові ціни. Купив на хабі в Нідерландах – і будь ласка, опалюй.

Тому цінова динаміка буде, я так думаю, досить стрімко вверх. А підприємство центрального опалення бере відповідальність, забезпечує, не потрібно нічого робити.

Подивіться, на що перетворили багатоклітинні будинки: замість одної котельні ми маємо в будинку 200 котелень! Не завжди з дотриманням технічних вимог – потенційний ризик.

Тому єдиної формули бути не може, але якщо і проводити відключення від центрального опалення, то це має бути системний процес. А не так, що будинок наполовину на центральному, наполовину – на індивідуальному. Це – розбалансування системи, погіршує якість послуг.

– Петре Віталійовичу, які Ваші висновки з проєкту по збільшенню частки твердого палива в тепловій генерації? Що Ви порадите своїм колегам з інших міст?

– В цьому сезоні 70% теплової енергії ми виробили на газу, 30% – на твердому паливі. Але щороку останні три роки частка твердого палива збільшується на 10%. Тобто наступний рік, якщо буде так, як ми змоделювали, в нас буде 50 на 50.

Тому що ще один котел доставляється твердопаливний. Попередню зиму в нас тільки півтора місяця працював один котел потужний півторамегаватний, не весь сезон. Тому така частка. Зараз він почне працювати весь сезон, другий котел – весь сезон. А ще торік в нас були проблеми в зв’язку з ажіотажем на торфобрикет. В певний момент ми працювали тільки на газу або на більшій частині газу, а з двох котлів торфобрикетних твердопаливних – тільки на одному котлі.

В цьому році торфобрикетом ми запаслися – вже закупили в об’ємі, що спожили минулоріч. Згідно плану, десь 130% від об’єму 2022-го року ми забезпечимо на 15 жовтня підприємство торфобрикетом. Закупили дрова.

Ажіотаж спав, населення менше купує сьогодні і дров, і брикетів. При такій ціні газу, яку зараз держава гарантує ще на цей сезон, – 7,96 грн/куб. м з ПДВ, без вартості транспортування, з транспортуванням десь до 10 буде, – газом опалювати оселі ну навіть вигідніше, ніж твердим паливом. При тому, що менше цих процесів супутніх: розпалити , проконтролювати, вибрати попіл.

Але тверде паливо економічно буде вигіднішим в перспективі, по цьому шляху потрібно йти. Особливо, маючи такого ворожого сусіда. Ми повинні бути готові до різних варіантів, диверсифікувати ризики.

А економічна складова щодо собівартості теплової енергії, яка виробляється з газу… Сьогодні вона один вигляд має, після закінчення війни будуть зовсім інші розрахунки.

Україна, як держава з потужним сільським господарством, яке має величезні об’єми відходів, може переробляти їх на ті самі пелети.

Дерева теж мають свої терміни стиглості, їх теж мусять вирубувати. Законно. Я не кажу про якісь незаконні рубки. Ось і дрова.

Над цим потрібно працювати. Але зваживши, по-перше, економічну складову щодо собівартості продукції різних видів палива. Ну і, звичайно, ті проблеми які несе собою природній газ, і проблеми, які можуть виникати, а саме – його наявність.

В Дніпропетровській області теж є місто поряд з лісовим місивом. Це Новомосковськ.

Ми запитали у Новомосковської міської ради, чи впроваджують вони проєкти переходу на альтернативні види палива.

«Управлінням освіти виконавчого комітету Новомосковської міської ради протягом двох опалювальних періодів (2021-2022 та 2022-2023 роки) для опалення двох закладів освіти закуповувало теплову енергію у постачальника, який для її вироблення використовує альтернативні види палива (пелети).

Жодних претензій до теплопостачальної організації щодо температурного режиму в закладах освіти не було, послуги надавалися відповідно до умов договору», – відповіла заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Ольга Тихонова.

Висновки, як то кажуть, робіть самі.

Олена Гарагуц

Ця публікація стала можливою завдяки фінансовій підтримці Австрійського бюро кооперації у Львові.