Як академію закінчують: ПДАБА довели до межі

Низка багатомільйонних фінансових порушень, пов’язаних з використанням державних коштів, фактичне банкрутство, кримінальні провадження та судові вироки, корупційні скандали, тиск на свідків, помста незгодним, втрата колективу високопрофесійних учених та педагогів та готовність розібрати по цеглі один із провідних вищих навчальних закладів. Все це стало реальністю в колись успішній та процвітаючій Придніпровській державній академії будівництва та архітектури (ПДАБА).

Якщо зайти на сторінку ПДАБА у Фейсбуці, то в очі впадає опублікований там типу науковий опус ректора Миколи Савицького.

Присвячено його економічній та політичній системі Китайської народної республіки, в якій протягом трьох місяців минулого року – коли Дніпропетровщина мало не щодня зазнавала ударів агресора, а звільнені українські міста вимагали міцних будівельних рук – перебував пан Савицький.

Хто, кого і чому там вчив/вербував неясно, але результатом стала публікація.

«Савицький виславляє Китай, його життя під керівництвом Компартії. І це той Китай, який не підтримав резолюцію ООН щодо росії та не надає допомоги Україні. Натомість веде жваву торгівлю з окупантом.

А чому ректор не поїхав до Ізюму, Бучі чи інших зруйнованих звільнених українських міст, яких по суті вже немає? Чому не взяв участь у підготовці планів щодо їх відновлення? Не залучив студентів та співробітників – адже роботи для них сьогодні в Україні дуже багато. Це й було б найкращим засобом для підвищення іміджу Академії», – обурено розповідає головний інженер Академії, нині військовослужбовець 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Віктор Лозенко.

На думку співробітників, ректор фактично славить Компартію Китаю. Мовляв, десятиліття в країні не було революцій – тож такого розвитку і набула економіка. Також люди вбачають у цьому явний натяк на Революцію Гідності в Україні. До речі, перебування в КНР начебто не заважало Савицькому отримувати премії за професорську діяльність в Академії в цей же час.

Цей момент, мабуть, дуже важливий для розуміння процесів, що відбуваються в Академії. Адже від політичних уподобань ректора провідного вишу залежить і доля самого закладу, і нав’язана співробітникам політика, коли є лише одна, «правильна», точка зору, знищення в зародку спроб інакомислення, жорстке підпорядкування особистості, а не закону, «немає людини – немає проблеми», наявність обмеженого кола соратників, які готові йти по головах, і далі за традиціями.

Хоч газуй, хоч не газуй – все одно отримаєш позов

А тепер – про результати, до яких привів створений в ПДАБА культ особистості.

Так, за досить скромного річного бюджету вишу приблизно у сто мільйонів гривень керівництво дозволяє собі безгосподарно витрачати кошти десятками мільйонів. І при цьому голосно заявляти про необхідність співробітникам «підужатися», обійтися без належних доплат, підскоротитися, реорганізуватися тощо.

На момент виходу статті ректором на зборах трудового колективу оголошено про суттєве скорочення працівників Академії на підставі реорганізації.

Для ілюстрації сказаного зазначимо, що на сьогоднішній день у Господарському суді перебуває провадження проти Академії на 20 мільйонів гривень. 2021 року, коли почалося різке зростання цін на газ, уряд прийняв рішення про те, що при наборі певного пакету документів бюджетні організації отримують газ по 16.800 гривень за тисячу кубів. Проте Академія вчасно не зібрала необхідний пакет і протягом майже трьох місяців закуповувала газ за ринковою ціною (близько 55 тисяч). Такими є результати бездіяльності керівництва Академії, яке не забезпечило своєчасне виконання умов, що може призвести до багатомільйонних збитків. І виплата цих двадцяти мільйонів може спричинити фінансовий крах Академії.

Як повідомили у суді, ТОВ «Нафтогаз України» звернулося з позовною заявою до Академії про стягнення 20.073.708 грн., з яких 16.953 659 грн – основний борг, 997.798 грн – пеня, 149.669 грн – 3% річних та 1.970.581 грн – інфляційні втрати.

«Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником «останньої надії». Господарський суд ухвалою від 23.09.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі», – зазначили в суді.

Нічого собі по-маленькому сходили!

Наступний момент пов’язаний із ремонтом чотирьох санвузлів у навчальному корпусі на вул. Чернишевського, 24а, який мав завершитись ще до кінця 2020 року, але справа триває досі – хоча гроші на ремонт давно витрачені.

Як зазначив головний інженер Віктор Лозенко, майже 99% усіх санвузлів перебували в аварійному стані. Фахівці підготували тендерну документацію, внесли свої бажання щодо ремонтів та всього, що у санвузлах мало бути. Сума перевищила півмільйона гривень.

«Перший учасник заявив меншу суму, а потім знявся з торгів. В результаті підряд дістався фірмі, яка посіла друге місце, де значиться друг Савицького – Олександр Лисичний. На вимогу ректора, всі документи оформляли на ходу. Акти виконаних робіт, які виконали лише на папері, ми підписувати відмовлялися – хоча Савицький вимагав підписати до нового року», – стверджує Лозенко.

До речі, колишній забудовник Олександр Лисичний – особистість в Україні досить відома своєю досить заплямованою репутацією. У ЗМІ можна знайти безліч згадок про пов’язані з ним шахрайські схеми з бюджетними коштами та інші «пустощі» – у тому числі й віджимання різних підприємств у їхніх власників.

У результаті половину робіт, які мали виконувати підрядники, підлеглі Лозенко робили самі. І в жодних паперах це не фіксувалося. Хоча за умовами договору гроші підряднику виплачували здебільшого саме за роботу – матеріали виш закуповував окремо.

«Але Савицький просто збирав наради та розподіляв між співробітниками, хто що робитиме. На мої докази, що це мають робити підрядники за отримані гроші, відповідь була одна – треба їм допомагати. Коли почалася війна, ми ще більше почали відкрито обурюватися подібними діями: мовляв, що ж коїте! Тоді відкрили кримінальне провадження, підключилися поліція та прокуратура. Але справу, мабуть, зам’яли. Савицький на те ресурс мав – адже подібних епізодів накопичилося чимало – як з господарських питань, так і з наукових. І туалети відремонтували лише після того, як справа опинилась у суді», – продовжує головний інженер.

Усі розуміли, що означало у середині грудня підписати договір на ремонт туалетів. Документ був  від початку нездійсненним. При цьому гроші підряднику ректор захотів переказати передоплатою, розуміючи, що той до кінця року не встигне виконати роботи.

Таких моментів виникало чимало – ректор вимагав підписувати різні документи, але люди відмовлялися. І тоді з його боку пішов прямий тиск і погрози звільнення – робив це і віч-на-віч, і відкрито на зборах.

Головний інженер Лозенко також наводить факти, пов’язані із встановленням вікон. Тоді також готувалася тендерна документація. Вартість договору перевищувала мільйон гривень.

«І знову фірму-переможця тендеру було «призначено» заздалегідь. Підрядник мав окрім вікон виконати й укоси. У результаті укоси робили самі працівники госпчастини Академії. І все одно акти були підписані так, що всі роботи нібито робила фірма», – стверджує він.

І знову таки знадобилося втручання поліції, щоб підрядник все ж таки підключився до ремонту, за який отримує гроші.

Рибалка рибалку бачить… і призначає

А незабаром проректором з адміністративно-господарська частини (АГЧ) був призначений… той самий пан Лисичний.

Так ось, у своїй декларації на момент укладання трудового договору Лисичний зазначив, що працював головним інженером у фірмі, яка виконувала підряд на ремонти туалетів в Академії. Таким чином робити те, що мав зробити Лисичний як підрядник за вже отримані від Академії кошти, він робитиме як співробітник Академії, який отримує від неї ще й зарплату.

Зайнявши цю посаду Лисичний за законом був зобов’язаний подати декларацію про доходи. Але робити цього не став – чим начебто мав зацікавити відповідні органи. Але, схоже, не зацікавив – незважаючи на те, що дані порушення чітко вказала нардеп Бобровська.

«Згідно з наказом ректора від 24.02.2021 р. № 82 КО, Лисичний з 25.02.2021 р. було зараховано на посаду проректора із соціально-економічної, адміністративної та господарської роботи. Лисичний має подати до 01.04.2021 р. щорічну декларацію за 2020 рік. Проте станом на 20.04.2021 р. таку декларацію Лисичним не було подано. Умисне неподання Лисичній декларації має ознаки кримінального правопорушення, визначеного статтею 366-3 Кримінального кодексу України», – повідомила голову НАЗК народний депутат Соломія Бобровська, вимагаючи дати правову оцінку подібним діям.

На що отримала відповідь, що вимога: «буде направлена іншим спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ст. 366-3 КК України з метою притягнення Лисичного до кримінальної відповідальності».

 

Втім байдуже ставлення до декларацій у команді Савицького, схоже, скоріше система, а не виняток. За даними Бобровської, інша проректор Галина Євсєєва також мала подати при призначенні на посаду щорічну Декларацію за 2020 рік. Проте, станом на 29.06.2021 р. декларацію не було подано.

Що також має ознаки кримінального правопорушення, визначеного статтею 366-3 ККУ.

Виш ведуть на автопілоті

Водночас інший проректор Віктор Петренко у спільній заяві заявив про те, що Савицький примушував його до фактичного списання палива на поїздки службовою машиною під час офіційної відпустки:

«За мою відмову від неправомірного списання палива Миколою Савицьким було зроблено погрози, а потім зроблено пропозицію звільнення за власним бажанням.

Зазначу, що Савицький систематично використовує службовий транспорт та службові приміщення під час вихідних та відпусток у особистих цілях».

До речі, про те, як саме використовує транспортний засіб ректор, ходять легенди. Так, численні ЗМІ повідомляють, що 7 вересня 2021 року на Набережній Заводській патрульна поліція зупинила автомобіль Toyota Rav 4, за кермом якого був 67-річний Микола Савицький. Під час спілкування інспектори помітили у нього ознаки сильного алкогольного сп’яніння та запропонували огляд. Той погодився. Прилад Драгер показав, що в крові водія 0,65 проміле алкоголю. Проте у Ленінському райсуді складу адміністративного правопорушення у цьому не побачили.

На думку проректорів, досі в Академії діє система виведення коштів за рахунок оформлення фіктивних відряджень працівників. Наприклад, той самий ректор пише, що відбуває на один день до Міністерства освіти та науки. І водночас його бачать на робочому місці.

У червні 2021 року народний депутат Соломія Бобровська звернулася до прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля з листом, в якому вказала, що крім скоєння адміністрацією Академії систематичних кримінальних правопорушень, пов’язаних зі зловживанням службовим становищем, ректор Академії під час виконання своїх службових обов’язків сильного алкогольного сп’яніння, що унеможливлює виконання ним як керівником академії організаційно-розпорядчих функцій.

«Таким чином, нинішній склад адміністрації Академії, здійснюючи керівництво закладом, регулярно вчиняє дисциплінарні правопорушення, пов’язані з перебуванням у стані алкогольного сп’яніння, вчиняє кримінальні правопорушення шляхом зловживання службовим становищем з метою особистого збагачення та порушення антикорупційного законодавства», – вказала парламентарій.

Відповідно, на її думку, нинішній склад адміністрації Академії зарекомендував свою абсолютну некомпетентність, нездатність виконувати покладені на нього організаційно-розпорядчі обов’язки, пов’язані з керівництвом Академією, потрапив у корупційні скандали, щодо яких слідчими органами здійснюються розслідування в рамках кримінальних проваджень освіті в Україні загалом та іміджу та загальнонаціонального статусу Академії зокрема.

Адвокат та прокурор в одній особі

У лютому 2021 року відразу три проректори Академії – Петренко, Папірник та Іванцов – звернулися до міністра освіти і науки та народних депутатів із заявою про відомі їм факти протиправної діяльності Миколи Савицького на посаді ректора. Вони просили вжити заходів згідно із законом.

Результатом таких дій була практична відсутність очікуваної реакції з боку Міністерства освіти та науки. Але вплинув депутатський запит народного депутата Соломії Бобровської до міністра Шкарлета, а також звернення до поліції та прокуратури щодо перевірки діяльності Савицького на можливі неправомірні дії.

В результаті було зареєстровано провадження, проведено слідчі дії та оголошено про підозру Савицькому Н.В. Справа дійшла до Жовтневого районного суду у м. Дніпропетровська (№ 201/665/22 від 20.01.2022). Савицький зараз проходить у справі обвинуваченим, а Академія – потерпілою стороною.

На початку лютого проректори підписали та відправили заяви – і буквально за лічені дні вийшли перші накази про їхнє звільнення!

У МОН заявили, що не уповноважені здійснювати перевірку наявності конфлікту інтересів у діях ректора під час звільнення проректорів, безпосереднє управління діяльністю Академії здійснює ректор у межах його повноважень, зокрема призначає та звільняє з посади працівників зазначеної установи.

«Микола Савицький ухвалив рішення з метою удосконалення управління діяльністю Академії, посилення напрямів наукової, освітньо-виховної та господарської діяльності», – видав міністр Сергій Шкарлет.

А голова Держслужби якості освіти Руслан Гурак відповів, що розгляд питань, порушених у зверненні, щодо нецільового використання бюджетних коштів, організації та проведення в Академії тендерних закупівель та ремонтних робіт, здійснення фінансово-господарської діяльності та їх перевірка не стосується повноважень Служби.

Для того щоб приховувати свою діяльність, Савицький зібрав навколо себе коло наближених осіб, у тому числі юристів. Так, будучи обвинуваченим у суді в рамках кримінального провадження, він узяв у свої адвокати юриста академії Світлану Синіцину, яка залежить від ректора фінансово, оскільки отримує від нього різні премії та надбавки.

А представником потерпілої сторони виступив нинішній начальник антикорупційного відділу Академії Юрій Мазур – який також отримує від Савицького премії та надбавки, однак у суді має виступати як постраждалий від Савицького.

Пояснимо: на початку судового процесу Мазур був незалежним представником потерпілої сторони (Академії). Але в ході справи його було прийнято на роботу до Академії – керівником антикорупційного відділу. Він став повністю залежним від фінансових потоків, які на нього може спрямовувати ректор Савицький як заохочення за «потрібне» ведення справи. Савицький, з яким Мазур мав нібито змагатися в суді на користь Академії. Але, схоже, такий явний конфлікт інтересів не збентежив ані юриста, ані ректора, ані суд.

Надалі тиск на заявників та свідків лише посилювався.

«Починаючи з 24.09.2021 р. з моменту вручення підозри про вчинення кримінального правопорушення ректору Академії Савицькому на свідків розпочався прямий та опосередкований тиск з боку адміністрації Академії з метою зміни наданих раніше показань. Як інструмент тиску адміністрація Академії використовує свої владні службові повноваження», – повідомила Генпрокурору України депутат Бобровська, зажадавши вжити необхідних процесуальних заходів з метою забезпечення об’єктивного та неупередженого досудового розслідування.

Як незадоволені самі себе звільняли

За словами учасників процесу, паралельно з цим, як помсту, Савицький спочатку змусив до звільнення Петренка, потім за надуманими статтями звільнив і проректора, кандидата технічних наук Сергія Іванцова. Папірник під тиском перейшов на іншу посаду.

За відновлення своїх прав Іванцов вирішив боротися, звернувшись до прокуратури, поліції, НАЗК, Держпраці. Але суд першої інстанції, Жовтневий, Іванцов програв.

Справа в тому, що представники Академії на засіданні суду надали Положення, в якому значилося, що проректори повинні мати науковий ступінь доктора наук. А всі три проректори, які написали заяву щодо Савицького, були кандидатами наук і тому начебто не могли обіймати таку посаду. Представники ректора переконували, що до вченої ради таку норму ще 1 вересня 2020 року – за півроку до початку процедури звільнення проректорів – нібито вніс… один із проректорів-заявників.

Таким чином, людина сама створювала умови, щоб бути звільненою.

І члени вченої ради нібито проголосували за таку новацію – інші проректори також вимагали свого звільнення? Тому суд, розглядаючи справу без слухань, підтримав бік керівництва Академії.

Далі відбувся Апеляційний суд щодо незаконного звільнення. Який врахував свідчення свідків – членів вченої ради – які показали, що такого Положення ніколи не існувало, воно не приймалося Вченою радою, а першоджерел просто не існує. Від Академії запросили протоколи того засідання вченої ради – виявилося, що документи «загубилися».

Шариков: ми їх душили, душили…

Як повідомив директор Навчально-наукового інституту інформаційних та освітніх технологій Микола Махінько, 3 листопада минулого року вони з колегами – його заступником Русланом Папірником, деканом факультету інформаційних технологій Ігорем Тютерєвим та Олександром Дзюбаном – як свідки у кримінальному провадженні дали свідчення у Жовтневому відділку поліції.

«На допиті було поставлено питання про те, що 01.09.2020 року нібито Руслан Папірник вносив положення про те, що у проректорів обов’язково має бути кваліфікація доктора наук та професора. Сам Папірник у райвідділі заявив, що такого положення він не вносив і про його існування він не знає. Троє інших розповіли те саме. Я підтвердив, що про подібні рішення не чув і їх не приймав. Та й засідання з такого питання не було – про що я сказав слідчому», – згадує Махінько.

Додає, що одразу після цього йому зателефонувала керівник юридичної служби ПДАБА Світлана Синіцина та поцікавилася, чому він не погодив з ними свій візит у поліцію та свою позицію у свідченнях, та не сказав «правильні» відповіді.

Махінько відповів, що дав правдиві свідчення, підписав документ про відповідальність за надання неправдивих свідчень. Того ж дня йому зателефонувала референт Савицького Марина Бордун і дорікнула, що він свідчив проти ректора. Сказала, що вони незадоволені. Після цього з тією ж історією до Махінька звернулася вчений секретар Академії, яка підписувала певні документи – і теж дорікала.

«З 6 грудня почався божевільний тиск з різних боків. Від співробітників я дізнався про розмови на тему нібито прийдешнього розформування інституту, яким я керую. А всіх, хто зі мною ходив у поліцію, звільнять. Я пішов до ректора, але мене просто не впустили. Вже 6 січня нам зустрітися все ж таки вдалося. І тоді я почув про те, що є зрадником через те, що не спотворив свої свідчення, не погодив із ним і з Синіциною», – заявляє Махінько.

За його словами, він володіє інформацією про те, що ректор нібито поставив завдання начальнику відділу кадрів Прокоф’єву, проректору Данишевському і Синіциній готувати звільнення свідків, які давали свідчення.

В Апеляційному суді під час розгляду цивільного позову вищезазначені свідчення про незаконне звільнення працівників були додані та враховані при ухваленні рішення. Суд у результаті ухвалив справедливе, на думку Махінька, рішення. Але після того, як Махінько дав свідчення у відділенні поліції, на роботі його позбавили різних премій та надбавок. І найближчими днями готують рішення про зміну структури Академії – інститут ліквідують, а співробітників – звільнять.

«Сьогодні в інституті та в Академії загалом склався вкрай нездоровий клімат. У моєму підпорядкуванні шість кафедр та п’ять відділів – понад сто осіб. І вони не розуміють, що буде завтра», – додає директор інституту.

Він подав заяву до поліції з проханням захистити його як свідка.

«Те, що відбувається щодо нас – це порушення низки статей Кримінального кодексу. Наприклад, заборона висловлювання своїх думок, примус свідків давати певні свідчення і робити висновки, загроза помсти за дані свідчення. Це намагаємось донести до всіх співробітників Академії. І якщо люди побачать, що їх нарешті почули – вони почнуть говорити і розкажуть дуже багато», – вважає Махінько.

Поборолися з корупцією

Як би там не було, але за рішенням суду Сергія Іванцова відновили як проректора ПДАБА з навчально-педагогічної, кадрової та виховної роботи.

Робоче місце надали у напівпідвальному приміщенні, яке давно не бачило ремонту, в якому на площі 18 квадратних метрів разом з ним знаходяться ще дві співробітниці зовсім з інших відділів і де температура повітря +12 С. З відеонаглядом за входом на робоче місце Іванцова.

При цьому Іванцову не надають даних про його фактичний оклад та умови праці, що прямо порушує трудове законодавство. Фактична виплата із заробітної плати говорить про її різке скорочення, хоча середньомісячний заробіток чітко визначено рішенням суду. За тим самим рішенням суду Академія має виплатити компенсацію за вимушений прогул та компенсацію як «викривачу корупції» – однак не виплачує, ігноруючи адвокатські запити з цього приводу.

Своїми діями, свідомо не виконуючи ухвалу апеляційного суду, ректор вкотре йде на умисне правопорушення.

«Мене просто ігнорують, не запрошують на наради, не посвячують у ситуацію, заявили, що я позбавлений повноважень – це ознаки класичного мобінгу. Всім своїм діям вони домагаються, щоб я написав заяву на звільнення. Хоча це є прямим порушенням вимог закону, який забороняє такі дії щодо «викривачів корупції», яким я визнаний НАЗК. А ті четверо свідків, які виступили на суді, днями дізналися, що будуть звільнені з роботи – їхні посади будуть скорочені в ході реструктуризації», – каже Сергій Іванцов.

Про прийняту в Академії систему розправи з неугодними стверджує й нині мобілізований головний інженер Віктор Лозенко. І лише мобілізація врятувала його від звільнення. Натомість його, чинного топ-менеджера вишу, видалили з групи Академії в соцмережах після того, як він почав писати правду про те, що відбувається.

На асфальті в лижі взуті

Лозенко згадує, що раніше в Академії вирувало життя. Всі щось робили, його співробітники щось будували, мотали труби, міняли траси, обслуговували вісім гуртожитків, постійно проводили поточні ремонти, створили відділи головного механіка, електрика, проводили наради – все йшлося за планом. Вранці – все на роботі, як багнет. Зараз – хто як хоче, так і приходить чи йде.

Багато справжніх професіоналів і чесних співробітників просто звільняються з роботи. І роботу просто нема кому вже робити.

«Савицький зі своїми спільниками діють, а Академія сиплеться і йде на дно. І замість того, щоб дивувати всіх своєю архітектурною красою та порядком, нововведеннями та родзинками наші будинки навіюють лише одне: «швець без чобіт». І ми все це не вигадуємо – просто набридло дивитись на все це. Намагаєшся жити справедливо, щоб правда була, щоб про тебе добре слово сказали. Але від нас вимагають сліпого підпорядкування беззаконню, що твориться», – розповів головний інженер.

Складно щось додати до цих слів. Більшість співробітників Академії, з якими вдалося поспілкуватися, щиро вболівають за свій виш. Мріють його врятувати, повернути колишню славу та забезпечити сталий розвиток.

І водночас вони переконані, що за нинішнього керівництва це недосяжно. А тому люди готові боротися за правду та свої прагнення до кінця. Вони розуміють, що опинилися на межі масових скорочень, викликаних неефективною і, ймовірно, незаконною діяльністю сьогоднішнього керівництва Академії та програшів у суді, що загрожують погашенням багатомільйонних зобов’язань. Але їх побоювання не чують, проблем вишу не бачать. Замість екстреного вирішення господарських питань, що накопичилися, ректор з командою продовжують займатися лише своїми інтересами, прагнучі встигнути побільше до закінчення терміну каденції.

Нинішнім прихильникам найгірших комуністичних традицій та понять культу особистості з Академії хочеться побажати уважніше перечитати історію. І згадати, до чого ведуть і ті, й інші.

Так, і, нарешті, перестати бути шевцями без чобіт. Або хоча б закінчувати стояти на асфальті в лижі взутими – вони вже не поїдуть. А ви – такими й залишитеся.

Володимир Перегляд