Взаємодопомога та інновації: як ветеран АТО розвиває соціальне підприємництво у серці звільненої частини Донбасу

29 квітня 2021 о 18:00 - 2648
Взаємодопомога та інновації: як ветеран АТО розвиває соціальне підприємництво у серці звільненої частини Донбасу

Сім років в Україні триває війна. Окрім людських та територіальних втрат, наслідком війни стала тривала економічна криза, що торкнулася, певно, кожного українця. Пошук роботи та кар’єрний розвиток став складним навіть для звичайного громадянина, що вже казати про ветеранів російсько-української війни, які, окрім працевлаштування, потребують адаптації до мирного життя та підтримки суспільства.

Але, на щастя, в Україні є люди, яких захист та допомога вразливим групам населення турбує більше, ніж власний добробут. Ми поспілкувалися з одним таким українцем про його шлях і досягнення, як підприємця,  та особливості соціального підприємництва в Україні та на Донеччині зокрема.

Як ніхто інший про реабілітацію та повернення до нормального життя та праці знає Володимир Бабич – ветеран російсько-української війни та один з тих, хто розвиває напрямок соціального підприємництва на півночі Донеччини.

Історія підприємницької діяльності Володимира Бабича бере початок більше ніж десять років тому. У 2010 році він закінчив Донецький національний університет за спеціальністю «Інформаційні та інтелектуальні технології та мережі» та почав працювати в компанії, що займалася продажем будівельних матеріалів. За словами Володимира, саме тоді його зацікавила можливість спорудження будівель за допомогою 3D-принтерної технології. До війни він планував створити студію 3D-принтерів у Донецьку.

«На таку технологію будівництва наштовхнувся випадково. Тоді це були лише прототипи. І ця тема зацікавила», — згадує Володимир.

Але у 2014 році  агресія РФ внесла корективи у життя Володимира. Після боїв за північну Донеччину та звільнення Краматорська, Слов’янська та ще низки міст у липні більшість бойовиків передислокувалися у Донецьк та його передмістя. За словами Володимира, це стало точкою неповернення до мирного життя, і він приєднався до одного з добровольчих батальйонів, що на той момент базувався у Дніпрі. А вже у серпні цього ж року з побратимами прийняв рішення вступити до лав ЗСУ та потрапив до окремого батальйону 80-ої десантно-штурмової бригади, який згодом став 122 окремим десантно–штурмовим батальйоном, та розташовувався у Костянтинівці.

Після демобілізації та повернення до мирного життя Володимир Бабич переїхав до Краматорська та спробував знову знайти роботу у сфері, в якій працював до війни. Але, як він запевнює, це стало для нього не цікавим, хлопець шукав для себе щось нове.

«Дві співбесіди я просто провалив, тому що стало якось сумно і нецікаво від тих запитань, що ставились. На третю співбесіду я вже навіть не пішов. Так восени 2015 року мої спроби повернутися до старого життя закінчилися».

Після цього Володимир починає займатися громадською діяльністю та разом з побратимами створює громадську організацію «Союз ветеранів АТО Донбасу». У 2016 році разом із місцевою ветеранською спільнотою відкриває перший в Україні комплексний центр соціальної адаптації ветеранів АТО та їх сімей «Поруч». Центр базується на успішних практиках українських та закордонних підходів до адаптації громадян після участі у бойових діях та надає повний комплекс допомоги ветеранам за трьома напрямами: ветеран-самодопомога, ветеран-сім’я та ветеран-громада. У центрі працюють багато ветеранів АТО, проте, за словами Володимира, це не є основним критерієм при працевлаштуванні:

«Ми залучаємо різні категорії населення, не можна казати, що у нас лише ветерани працюють. В нашій діяльності головне не участь у бойових діях, а скоріше морально-ділові якості, а також функціонал співробітника».

У квітні цього року центр соціальної адаптації ветеранів АТО та їх сімей «Поруч» відсвяткував п’яту річницю з моменту створення.

У 2019 році в одній з локацій на базі центру «Поруч» Володимир разом з однодумцями відкриває кав’ярню з однойменною назвою у форматі соціально-відповідального бізнесу. За його словами, 20% прибутку витрачається на потреби закладу та зарплатню персоналу, а 80% — спрямовані на забезпечення діяльності та розвиток Центру підтримки ветеранів АТО та їх сімей.

«Насправді 80% повинні йти, але у нас в країні карантин і зараз, можна сказати, працюємо «в нулі», — з помітною прикрістю в голосі розповідає Володимир.

В тому ж році Володимир Бабич, взявши участь у програмі Донецької ОДА по підтримці малого та середнього бізнесу «Український донецький куркуль», отримує грант для свого проєкту та втілює мрію, запустивши власне виробництво під брендом «Pochatok Filament». Компанія виробляє витратні матеріали для 3D-друку. Виробничі потужності знаходяться в місті Краматорськ, але фахівці постійно працюють над розширенням асортименту продукції та географії діяльності.

«З поточних показників у нас вже 43 колірні позиції по філаменту, ми запустили 8 наборів для 3Dручок.Виробляємо філамент 1,75 мм та 3 мм для наших клієнтів. Серед торгових майданчиків, ми вже почали продажі на «Розетці» та «Алло», одним з спецзавдань є вихід до маркетплейсу Епіцентру. Також працюємо над представництвами у інших областях і ведемо перемовини з німецькими, латвійськими та румунськими партнерами, але поки що це — просто перемовини», — ділиться досягненнями та планами на майбутнє засновник компанії.

Продукція «Pochatok Filament» відмічена дипломами регіональних премій і користується попитом завдяки якості, що відповідає європейським стандартам та ціні, що відповідає українським реаліям та можливостям.

Соціальна складова компанії «Pochatok Filament» проявляється у перечисленні 20% прибутку на підтримку діяльності простору інновацій «Pochatok Space», розвитку його концепції та ініціатив. Цей простір – середовище винахідників та інженерів, що ставить за мету зростання інвестиційної привабливості та економіки північного регіону Донеччини.

«Наша стратегічна мета – Космопорт у Краматорську у 2235 році», — пишуть автори на сторінці «Pochatok Space» у Фейсбук, можливо, жартома, а, можливо, й дійсно ставлячи перед собою такі амбітні цілі.

У червні 2020 року Володимир Бабич прийняв участь у всеукраїнському конкурсі соціальних стартапів ветеранів АТО та членів їх сімей і став одним з чотирьох переможців конкурсу, а у вересні цього ж року став лауреатом премії «Підприємець року»  від Донецької облдержадміністрації та Торговопромислової палати у номінації «За високий рівень соціальної відповідальності в малому бізнесі».

За словами Володимира, соціальне підприємництво – найкращий варіант для громадських організацій стати незалежними від донорів. Таким чином, на базі Центру підтримки ветеранів АТО та їх сімей з’явилася кав’ярня «Поруч», що спонсорує діяльність центру, а прибутковий «Pochatok Filament» спонсорує простір інновацій «Pochatok Space», що популяризує технології в громаді та залучає інвестиції у регіон.

«Зараз в Україні соціальне підприємництво – це тренд, але багато людей не до кінця розуміють його суть. Задача соціального підприємництва – допомогти своїй цільовій аудиторії у вирішенні того чи іншого питання. Саме тому людина, яка цим займається, повинна, по-перше, розуміти навіщо вона робить це для суспільства. Але також дуже важливо розібратися, навіщо вона робить це для себе. Адже без розуміння, навіщо це робити для себе, я вважаю, що можна швидко «вигоріти» і не досягти навіть мінімальних вершин».

Робота для конкурсу «Проект EUnlocking. Конкурс для журналістів та блогерів»
Єгор Євтушенко, спеціально для Litsa.com.ua 

Поділитися: