Наслідки зміни клімату в регіонах України

07 грудня 2020 о 17:34 - 4630
Наслідки зміни клімату в регіонах України

Міністерство охорони навколишнього середовища та природних ресурсів України до лютого 2021 року має опублікувати Національну стратегію адаптації України до зміни клімату.

Михайло Чиженко, начальник відділу адаптаційної політики та кліматичної звітності Мінекології, підтверджує, що до недавнього часу питанню зміни клімату в Україні не приділялося належної уваги.

Регіональні журналісти українсько-німецького медіа-проєкту «Комунікація під час кризи: від проблеми до вирішення» у своїх регіонах довідувалися, як можна пом’якшити наслідки зміни клімату.

Сумщина. «Степ не може просто зникнути»

Професор Техаського університету, агрохімік Дейл Шартер, який вивчав грунти тридцяти семи країн світу, в українському степу вигукнув:

«Такої землі не може бути, таку землю не міг створити і сам Господь Бог!».

Між тим, пласт чорнозему «завтовшки» понад два метри – не казка. Саме такою збереглася земля на Михайлівській цілині, що на Сумщині. Тут ніколи не жили люди; ніколи – від початку Землі! – не розорювався ґрунт. І саме цей шматок степу став природним заповідником; із 2009-го – самостійним.

Степи бувають різні. Їх пояс, розповідає еколог Лідія Шеремет, тягнеться на сім тисяч кілометрів, починаючи від Прибалтики й закінчуючи Даурськими степами. Ширина його – від 150 до 650 кілометрів.

І Михайлівська цілина – найпівнічніше його відгалуження, барвистий лучний різнотравно-злаковий степ – явище справді унікальне. Тут нараховують близько 493 видів рослин, тож протягом року степ змінює своє «забарвлення» не менше десяти разів.

Як впливає зміна клімату на заповідник? Чи не втратить природна пам’ятка свою самобутність? Ексдиректорка «Михайлівської цілини» Лідія Шеремет згоджується: вплив є, і це спостерігають щонайменше з початку століття. Проте впливи бувають різні.

«Загально кліматичний фактор – зміна температури, кількості опадів – це неминучість, розвиток світу. От ніби говоримо про загрозу заліснення степу. Але ж зміна категорій лісу й степу є природною. Тут – заліснення, а в лісах відмирання дерев, створення галявин. До таких змін треба ставитися з великим розумінням і обережністю. І прислухатися до думки вчених, а не всіляких спеціалістів «широкого профілю».

До іншого фактору змін екологиня ставиться зовсім не поблажливо. Мова – про зміну режиму використання заповідних ділянок і так зване господарське освоєння територій, яке ліпше назвати безгосподарським.

«Яскравий приклад такого – повені в Карпатах, зумовлені вирубкою лісів. Так і Михайлівська цілина: замість плекати та зміцнювати захисну зону, місцеві господарі тут кукурудзу сіють під ворота… Бог створив диво, але ж ми туди – своїми брудними чоботами».

Схоже, для природних заповідників зміна клімату – ніби тривала хронічна хвороба, до якої поступово можна звикнути, дещо видозмінившись. Але якщо при цій хворобі додається другий фактор: нерегульоване людське втручання, то це ніби при ангіні нас змусять до купання у холодній воді, чи при серцевій хворобі – до надривних фізичних вправ. Виживемо?

«Степ не може просто зникнути, це велика екосистема. Так, зміни будуть, одні види, приміром, замінять інші, – каже Лідія Шеремет. – Якщо, звісно, ми не розоримо, а будемо вивчати і коригувати. Сьогодні ж серйозного ґрунтознавства немає. Був єдиний в Україні Інститут степу на базі Асканії Нової – немає. От і «вивчаємо» кліматичні зміни…».

Львівщина. Штучно підтоплюємо територію осушеного болота

Кілька років тому у заповіднику «Розточчя» на Львівщині не могли зрозуміти, що відбувається з місцевою природою.

Тут зменшилася кількість жаб, зникли щуки та червоні карасі, висихали букові і дубові ліси, перестала достигати журавлина і не літали зграї тетеруків. Причиною цих змін стало осушене у 50-х роках місцеве болото. Заповідник повністю залежить від води, тож коли її стало менше, усе почало мінятися.

За останні п’ять років кількість пожеж тут збільшилася на 50%, і, згідно з прогнозами метеорологів, кількість гарячих днів, а відтак і пожеж, буде тільки збільшуватися у зв’язку із глобальною зміною клімату.

Аби проаналізувати зміни клімату, які відбулися тут за останні роки, науковці розробили «План адаптації місцевих громад Яворівщини (Розточчя, Львівська обл.) до наслідків зміни клімату в умовах території з високим природоохоронним статусом».

Після довгих роздумів і розрахунків активісти запропоновували заповіднику штучно підтопити територію осушеного болота. Вперше її підтопили у 2017 році і тоді результат усіх приємно здивував.

«Усі ці рішення дуже прості, тут не потрібно було надсучасних технологій, люди брали лопати, копали місце для труб і навесні вода сама почала розливатися», – пригадує заступниця директора заповідника «Розточчя» Галина Стрямець.

Вдруге підтопити болото планують навесні 2021 року в рамках конкурсу проектів Фонду Міхаеля Зуккова (Німеччина) в Україні. На проект орієнтовно виділять 10 тисяч євро. Це повторне зволоження та відновлення заповідного болота «Заливки» в селищі Івано-Франковому (втілюватиметься у співпраці з географічним факультетом ЛНУ ім. І. Франка). На територію болота штучно скерують воду із річки Ставчанки, яка протікає поруч. Завдяки системі прокладених нових або розчищених старих канав, які колись використовувались для осушення болота та водовідведення, тепер розподілять воду.

Дніпропетровщина. Річка – озеро – болото

«Посуха на Дніпропетровщині». Це словосполучення міцно увійшло у лексикон місцевих управлінців, аграріїв, ЗМІ. А цьогоріч до нього ще додалося слово «масштабна» – як не як, літня сумарна кількість опадів не перевищила й половини норми.

Еколог і колишній секретар Громадської екологічної ради при Дніпропетровській ОДА В’ячеслав Горобець вважає, що в Україні вже настала криза прісної питної води.

«Питання збереження та відновлення річок як джерела питної води є першочерговим, навіть приоритетнішим за енергетичну сферу. В найближчі 10-20 років ніхто не передбачає енергетичну кризу у світі. А криза прісної питної води вже настала, в тому числі в Україні, яка згідно міжнародних стандартів віднесена до маловодних країн!» – каже еколог.

Зменшення водності відбувається, по-перше, через спорудження гребель, які фактично перетворюють річки на каскади озер: сповільнюється течія, річка втрачає здатність для самоочищення, замулюється, міліє і з часом перетворюється на болото.

«Все це ми наочно бачимо на річці Підпільній, яка по всьому руслу заросла очеретом нижче гребель», – наводить приклад зі своєї громади – Піщанської сільської ОТГ Новомосковського району Дніпропетровської області – В’ячеслав Горобець.

Інші чинники зневоднення місцевості – знищення заплавних луків, степів і розорювання водоохоронних зон і наближених до річки територій, вирубка дерев та зменшення площі лісів, надмірне споживання ґрунтових вод промисловими об’єктами. Все це зменшує площу водозбору і призводить до зміління та зникнення річок.

«У мене є листи від людей, які живуть на березі річки Оріль (ліва притока Дніпра, донедавна – найчистіша річка Європиред.), а також інших малих річок басейну Дніпра, і які стурбовані тим, що зникають заплави, ставки, пересихають річки, зникають птахи, риба, рослинність, пасовища для худоби і т.д., – розказує виконавчий директор Громадської організації «Голос Природи» Євген Колишевський. – Кілька адресатів скористалися нашими рекомендаціями і почали створювати штучні перепади і уловлювачі води, це частково вирішило проблему».

На питання, що  це за конструкції і яка їхня користь, Євген Колишевський відповів:

«Коли йде річка, можемо побачити природні перепади: де річна течія прискорюється, а де, навпаки, річка повільніше тече. Це такі географічні перепади, коли змінюється рівень поверхні Землі – рельєфні перепади. Можливо, потік прискорюється тому, що русло стало завузьким, але нас цікавлять саме рельєфні перепади. І в цих рельєфних перепадах можна зробити такі невеликі дамбочки. Використовуючи гранітний камінь, щебінь, стовбури дерев, бажано соснових порід, маслянистих. Робити невеличкі перепади для того, щоб трішки підняти висоту ріки. Ледь-ледь. Буквально, 30-40 см, до пів метра.

Риба, коли йде на нерест, вона такий бар’єр просто перестрибує. Це не завадить ходу риби в час нересту.

Але що це дає? Наприклад, коли настає період посухи і маловоддя, залишаються заводі, де є харчова база для риби, тож риба не страждає від нестатку їжі, бо в заводі є рослинність і комахи.

Також, не відлітають у період посухи водоплавні птахи. Бо в них є їжа.

І ще додатковий ефект екологічний: коли є перепадик – окислюється вода. Вона насичується киснем, гинуть шкідливі бактерії, немає продуктів гниття.

В нас це використовується на Орелі, притоках Дніпра, де останнього часу з’явилася проблема висихання заводей, і таким способом цю проблему можна було б вирішувати. Мені пишуть листи місцеві: «Ви знаєте, ми навіть не думали, що такий ефект буде, а воно дійсно працює».

Алла Федорина, голова Сумського обласного прес-клубу;
Мар’яна Вербовська, Zaxid.net, журналістка місяця грудня-2020 IJNet;
Олена Гарагуц, редакторка газети «Лица»

Фото анонса – скрин відео торнадо в Дніпропетровську 26 червня 2015р.

 

Матеріал було написано спільно п’ятьма регіональними ЗМІ України – Litsa.com.ua (Дніпро), Zaxid.net (Львів), Gazeta.ua (Полтава), Ужгородський та Сумський прес-клуби – в рамках українсько-німецького медіа-проекту «Комунікація під час кризи: від проблеми до вирішення». Проект здійснюється у співпраці з європейською журналістської мережею n-ost (Берлін) за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.

Медіатренінг є частиною програми Civil Society Cooperation, яка націлена на розвиток співпраці між організаціями громадянського суспільства в Німеччині, країнах Східного партнерства і Росії.

Поділитися: