Класна стаття в The Economist про те, що кілька місяців тому ми обговорювали в компанії розумних людей, які мають стосунок до сучасної української армії. Сучасної – ключове слово.
Суть розмови зводилася до завдання знайти те спільне, що є в кожному успішному військовому підрозділі, часто створеному з нуля. У тих підрозділах, чиї успіхи всім відомі.
СБС, Птахи Мадяра, Хартія, Третя Штурмова, 14 Полк СБС, Азов, Lazar’s Group, Немезіс, К-2 тощо.
Те, що бачу я сам, суб’єктивно, з того, що є в кожному з перелічених підрозділів – це те, що вони створені й керуються висококваліфікованими менеджерами, а не класичними військовими, які пройшли ще радянську військову школу.
Особливо помітна разюча різниця між цими арміями нашого теперішнього й світового майбутнього та стандартними частинами, побудованими за класичними принципами, коли потрапляєш усередину цих створених із нуля підрозділів.
Інше планування. Інше ставлення до персоналу. Інші протоколи. Інші принципи. Заточеність на інновації. Аналіз усього вздовж і впоперек. Сотні метрик у режимі реального часу. Постійний пошук поліпшень і вдосконалення. Підрахунок вартості війни. Cost to Kill.
Усе вищеперелічене можна легко застосувати до будь-якого успішного бізнесу. Але в даному випадку йдеться про армію.
Ту саму армію, яка з нуля створила й продовжує створювати унікальні речі та протистояти одній із найсильніших армій світу.
Хоча якщо уявити, що вся наша армія буде такою, то велике питання – хто саме буде найкращою армією на цій планеті.