На тлі нових перебоїв з електрикою через ворожі обстріли держава вже давно мала б закликати бізнес до будівництва сотень об’єктів малої генерації.
Адже знищити кілька великих ТЕЦ ракетами можливо, а одночасно уразити двісті-триста малих генеруючих об’єктів практично нереально.
По суті, це і є енергетична децентралізація – логічне продовження тієї реформи, яку країна впроваджує з 2014 року, роблячи кожну громаду більш спроможною та самодостатньою. Цей самий принцип, до речі, відрізняє нашу армію від російської: більше свободи в ухваленні рішень на місцях народжує ініціативних командирів, чиї імена знає вся країна.
Тобто такий підхід для нас є природним.
Щоб це запрацювало, необхідно докорінно спростити всі дозвільні процедури, можливо, за принципом «єдиного вікна». Інвестор, готовий вкладати кошти в генерацію, має отримувати всі необхідні документи максимум за тиждень.
Ба більше, у світі існують приклади того, як це робити швидко, коли є політична воля. Свіжий кейс – Данія, яка, за повідомленнями ЗМІ, знайшла спосіб прискорити процедури та «обійти» двадцять законів заради будівництва заводу для України.
Що ж натомість доводиться проходити інвестору в Україні? Який шлях він має здолати, щоб за власні, зароблені тут гроші, зробити благо для себе і для всієї країни? Ось реальний кейс будівництва об’єкта генерації з інвестиціями близько 550 млн грн.
Базові документи:
№ 1 Договір оренди землі.
№ 2 Отримання містобудів.
№ 3 Якщо об’єкт розміщується на території діючого кадастрового номера, необхідно пройти через сесію місцевої ради для отримання договору суборенди. Це означає також пройти земельну комісію місцевої ради.
Далі потрібно отримати ще 13 докумнетів:
№ 1 Ліцензію на торгівлю електроенергією.
№ 2 Ліцензію на виробництво тепла.
№ 3 Ліцензію на виробництво електроенергії.
№ 4 Технічні умови на воду.
№ 5 Технічні умови на газ.
№ 6 Технічні умови на електроенергію.
№ 7 Експертизи по кожному проєкту.
№ 8 Дозвіл на початок робіт.
№ 9 Документи на введення в експлуатацію.
№ 10 Отримання коду у місцевому облгазі.
№ 11 Договір з “Нафтогаз Трейдинг”.
№ 12 Наказ Міністерства енергетики (який необхідно щомісяця оновлювати).
№ 13 Договір з «Укренерго» на підставі наказу Міненерго (який, відповідно, теж необхідно щомісяця перепідписувати у вигляді додаткової угоди).
Крім цього, необхідно надавати щоденну звітність.
І так по кожній окремій адресі.
Процедура однакова, що для атомної станції, що для невеликого об’єкта на 1 МВт.
Чи можливо в таких умовах розраховувати на масове будівництво малої генерації? Відповідь очевидна. Інвесторів-мазохістів не так багато. Вони є, але їх потрібно у рази більше. Для цього необхідно створювати умови.
Хтось, як у наведеному прикладі, пройде всі ці кола бюрократичного пекла один раз для власних потреб, але більше ніколи не повернеться до цієї ідеї. А хтось просто подивиться на обсяг паперової роботи й відмовиться від неї ще на старті.
Тому просте «прискорення процедур» – це вже не вихід. Це напівзахід.
Сьогодні кожен новий кіловат, вироблений в Україні, це удар по планам ворога. Кожен інвестор, готовий вкладати в малу генерацію, – це союзник держави у боротьбі за світло й тепло в українських домівках.
Держава мусить не просто «спростити», а оголосити режим максимального сприяння. Створити «зелену вулицю» для таких проєктів, де дозвіл – це формальність за кілька днів, а не випробування на місяці.
Інакше ми будемо й надалі героїчно латати старі радянські системи, замість того щоб будувати нову, стійку й децентралізовану енергетику майбутнього. Енергетику, яку неможливо «покласти» ракетами і дронами.