Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв усунув Нурсултана Назарбаєва з довічної посади голови ради нацбезу. Також звільнено кількох родичів Назарбаєва.
Це говорить про те, що стихійні обурення казахів проти економічних труднощів одразу переросли у боротьбу між представниками колишньої та нинішньої влади країни. Звідси і жорсткість зіткнень, і застосування зброї, і мародерство, безліч жертв. Тобто, ні про який мирний протест уже не йдеться.
На прохання Токаєва до Казахстану прибули «миротворці-десантники» з Росії, Білорусі та Вірменії. Китай підтримує цю місію. Місія є цілком легітимною, оскільки Токаєв — законно обраний президент і має право звертатися за подібною допомогою.
І тут виникає низка далеко не пустих питань:
- Настільки жорстко діятимуть «миротворці»: як у Нагірному Карабаху, просто розділяючи ворогуючі сторони, чи як у Сирії, бомбардуючи житлові квартали?
- Хто з помітних політиків Казахстану публічно назве цих «миротворців» «оккупантами та карателями» і чи взагалі назве?
- Як населення Казахстану реагуватиме на «миротворців»: стримано чи почне чинити збройний опір?
- Як швидко «миротворці» РФ залишать Північний (російськомовний) Казахстан і чи взагалі залишать?
- Якими офіційними документами буде оформлено новий рівень відносин Росії та Казахстану?
Ці питання важливі тому, що РФ вже оформляє входження Білорусі у свою неоімперію. Якщо зараз у Кремля буде досить гладко, то до неоімперії буде підтягнутий і Казахстан. І тоді єдиною, хто стримує реалізацію хворих на імперські мрії Володимира Путіна, залишиться Україна. І для її поневолення Кремль кине всі сили, причому у засобах соромитися не буде.
Але якщо РФ загрузне в Казахстані настільки, що до теми почнуть входити Штати та Європа, то Кремлю буде не до України.
Тож сьогодні від рівня патріотизму та волелюбності казахів багато в чому залежать і українські перспективи.
Олександр Кочєтков