Пам’яті Василя Сірого

18 листопада 2011 о 10:28 - 977

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Відійшов у вічність Василь Сірий. Відійшов жорстоко несподівано. Ще декілька днів тому всі з ним спілкувалися, а коли запитували про стан здоров’я, пан Василь відповідав, що з цим у нього добре. А виявилося…

Буквально півроку тому Василь Сірий поховав свою вірну дружину, з якою прожили тернисте життя. Кажуть, для нього це стало настільки тяжким ударом, що навіть зовні змінився.

Уродженець Одещини, де він побачив світ 4 квітня 1926 року, Василь Сірий після закінчення Одеського педінституту став викладати у школі географію. Улюбленій справі віддав 14 років, аж доки не був звільнений з роботи за «неприпустимі» висловлювання про компартію, тоді єдину «керівну і спрямовуючу» силу.

Після цього Василь Сірий взявся за перо і написав книгу «Пагубность однопартийной системы и её последствия». Назви розділів у цьому виданні говорять самі за себе: «Превосходство политического плюрализма над монизмом», «Страна Советов – страна контрастов», «Ленин без маски». У книзі були зібрані антилюдські висловлювання «вождя світового пролетаріату», підписані ним документи про «червоний терор». У якості наочного прикладу пан Василь навів розстріл протягом двох діб 156 мешканців рідної Кодими.

Зрештою, таке вільнодум­ство вилилося для нього у звинувачення відразу за п’ятьма статтями Кримінального кодексу СРСР, серед яких – «зрада Батьківщини», «антирадянська агітація і пропаганда»… Василь Сірий при цьому слідчим у рота не заглядав, обіцяючи викрити на суді тих, хто незаконно позбавив його улюбленої роботи, а також одеських партійних високопосадовців. З остраху перед таким розголосом Оде­ський обласний суд спрямував Сірого на експертизу до Всесоюзного інституту загальної та судової психіатрії ім. проф. В. П. Серб­ського, де йому слухняно поставили діагноз «шизофренія параноїдальної форми». Це дозволило суду розглянути справу пана Василя без присутності як його самого, так і свідків. Все завершилося запроторенням до дніпропетровської спеціалізованої психіатричної лікарні, де Сірий пробув 13 років і 3 місяці. Вижив пан Василь тільки завдяки своєму міцному організмові. Тільки у 1994 році Асоціація психіатрів України встановила, що він психічними захворюваннями ніколи не страждав.

З 1989 року Василь Сірий поринув в активне громадське життя, якому віддавався сповна до останнього подиху. Саме він у 1993-1994 роках створив Дніпро­петровську, Запорізьку, Харківську та Кіровоградську обласні організації Всеукраїнського товариства політичних в’язнів та репресованих.

Добрі справи Василя Сірого можна перераховувати довго. Зокрема, пам’ятник жертвам політичних репресій на 9-у кілометрі Запорізького шосе у Дніпропетровську став насамперед результатом його ініціативи.

Ледь опинившись на волі після дніпропетровської спеціалізованої психіатричної лікарні, він став активно працювати і в дніпропетровській «Просвіті», віддаючись цій роботі до останнього подиху.

За злою іронією долі, йому судилося померти того дня, коли всі ми відзначали День української писемності та мови…

Земля Вам пухом, пане Василю!

Дніпропетровська обласна організація
Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих,
Дніпропетровське обласне об’єднання
Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: