Стихи к Международному дню защиты детей

31 травня 2011 о 10:12 - 1017

О, як я прагну зливи сліз —

Рясних, гарячих, щирих!

Ясних краплиночок беріз,

Що збудять в мені сили;

Перлин небесної роси,

Що кригу серця зрушать –

І пісня дивної краси

Цей мертвий світ зворушить…

О, друже! Певно скажеш ти, —

Смішне її бажання!

(Бо ще не звідав марноти

І відчаю шукання).

1

У свідомість ввірвалось дитинство:

Очі хлопчика сині-пресині,

Мальви, ластівки, хмарки в блакиті,

Золотисті пахучії дині…

Між людей одиноке –

Дівчатко

Серед квітів під сонцем блукало,

По велінню таємної долі

Що воно серед степу шукало?

Та нічого дівча не шукало –

Поклик витоків чуло в серденьку:

У чудовій квітучій Природі

Пізнавало свою рідну Неньку.

2

Чомусь мають зів’янути квіти,

Від дощів почорніти земля…

У дорослу скорботність летіти

Мусить чисте, святе немовля.

3

Я прийшла дитиною в цей світ

І душі своєї не згубила.

Крізь безтямну повсякденність літ

Ось нарешті тяма засвітила:

Дивну радість і дитинну душу

Я несла усьому, що тут є…

Чом тепер спокутувати мушу

Без вини провину за своє?

Нащо, люди,  із дітей невинних,

Що ідуть до вас із Таїни,

Робите рабів речей невпинно

І солдат для хижої війни?

Чом збагнуть не можете донині,

Хто до вас приходить звідтіля?

Зазирніть у очі ви дитині,

Запитайте чисте немовля:

Чи ж потрібне ясному маляті

Все безглуздя вашого життя:

Ця мерзота, розбрату прокляття,

Що отруює онуків майбуття…

Припиніть,

          Дорослі хворі люди,

Припиніть

          Калічити дітей!

Мить прийде –

            І діти вас засудять…

4

Багато років промайнуло,

Та серце знало і вело –

Я знов до тебе повернулась,

Моє замріяне село.

 

Тут знов дитинство оживає,

А в ньому дівчинка мала

І мрія – ластівка літає,

І кличе в поле край села.

 

А за селом – земля зелена

І трави, квіти запашні –

Тут все всміхається до мене,

І все радіє тут мені.

 

Тут себе вдома відчуваю

Посеред неба і землі…

Куди ж тоді мене гукають

З блакиті мудрі журавлі?

5

О Жінко, о Сестро, о Мати!

Пролий світло серця на світ,

Щоб горя планеті не знати

На сотні, на тисячі літ!

Щоб людям в єднанні міцніти,

Щоб радість сплітала вінки, —

Бо всі ж ми у Матері Діти

Для щастя на світлі віки.

6

Лети, кораблику, лети

В країну радості і мрії!

І в серці не втрачай мети,

І в серці не втрачай надії.

 

Бо вже горить Зоря ясна

І вабить сяйвом нас здалека,

Пора в дорогу, Друже, нам –

З блакиті кличуть нас лелеки.

 

Покинем світ біди і зла

Розіб’ємо ганебні пута

Щоб Давня Казка розцвіла,

В глибинах Роду не забута.

Поділитися: