Останнiй довод королiв

29 квітня 2011 о 09:39 - 1236

Родичі діючого мера ледь не вбили природоохоронця, який намагається захистити водоохоронну зону Самари?

Спочатку про себе та мотиви, що змусили мене взятися за перо.

Мені 57 років. В молодості активно займався дельтапланерним спортом, в якому досяг певних успіхів, зокрема, в 1987 році встановив світовий рекорд. Продовжую літати і тепер.

Але головна моя справа останнього часу – боротьба проти забудови во­доохоронної зони річки Самари. Очолюючи гурт не байдужих до охорони природи людей, я намагаюсь законним шляхом, через судову систему відстояти наші права. На жаль, ми поки що програємо, але відступати не зби­раємось і дійдемо до Європейського су­ду. Це, мабуть, розуміють і наші опоненти…

24 березня до мо­го помешкання увір­вались двоє не­ві­до­мих, які жорстоко мене побили. Вони не намагались щось забрати з оселі, головна їх мета була – завдати мені фізичного болю, щоб залякати: мовляв, не зупинишся – гірше буде. Адже побиття було на межі вбивства. Мені важко знайти інші мотиви цього злочину: я людина неконфліктна і в мене немає ворогів або просто людей, які б могли бути на мене ображеними. Прямих доказів «авторства» скоєного не маю, але змушений говорити відкрито в пресі про свої підозри, що за цим стоять люди, зацікавлені у забудові водоохоронної зони річки Самари. Сподіваюсь, що відкрита позиція збереже мені життя, бо я попереджаю про можливість рецидиву не тільки правоохоронні органи, але й суспільство.

Хочу нагадати всім і про причину конфлікту. Дніпропетровці можуть пам’ятати хоча б останній сюжет теле­передачі 9 каналу «Губернські хроніки» Б. Філатова, що транслювався весною 2010 року. Мова йшла про план забудови водоохоронної зони р. Самари можновладцями міста. Раніше ця тема висвітлювалась на 51 каналі та у програмі «Акцент» на 5-му Республіканському. На захист проти забудови була стаття О. Бурковського в газеті «ЛИЦА» (див. №24(630) від 26.03.2010 p.).

Мешканці десяти будинків по вулиці Томській, що поруч зони забудови, впевнені, що така забудова призведе до руйнівних наслідків щодо наших будинків та городів. Коли чотири роки тому по заростях очерету почали ходити незнайомі люди та щось міряти, звісно, ми почали шукати «звідки ноги ростуть».

Виявити майбутніх сусідів було зовсім не просто. Адже, як виявилось згодом, ними планували стати не прості мешканці, а еліта міста. Це родичі мера І. І. Куліченка – сват та зять на прізвище Капінуси, також родичі керівників акумуляторного за­воду «ІСТА» Білого та Меркової. Всі розуміють, що за таких обставин, за такої підтримки оформити документи на забудову водоохоронної зони – діло не хитре. Документи були підготовлені на найвищому рівні бюрократичних вимог! Єдине, що не відповідало дійсності, це цифра про ширину водоохоронної зони, необхідної для забудови, та наявність самої землі для забудови. Адже за планом забудови, 80 її відсотків знаходилось у болоті, що заросло очеретом. Коли до наших рук попав план забудови, який ми порівняли в масштабі з космічними фото­знімками території, то переконалися, що частина території по­падає навіть в води річки.

Звичайно, від­стоя­ти свої права вирішили цивілі­зованим шляхом і звернулись до суду. Розуміли, що у Дніпропетровську отримати правомірне рішення суду буде неможливо, тому мали надію на суди в Києві. Але очевидні порушення законодавства України «чомусь» були не помічені і у Вищому адмінсуді України… Тепер сподіваємось, що у тих, хто вирішує правові питання у Верховному суді України або вже й в Європейському суді з прав людини, зір кращий.

Окремо хочу звернути увагу мешканців міста на ту загрозу, яку несе виробни­цтво тих самих акумуляторних заводів, керівниками яких є наші опоненти, посилаюсь на публікації «Руху за екологічну безпеку Дніпропетровська». Провідні вчені міста провели дослідження наявності важких металів у ґрунті різних районів. Виявилось, що критичні норми по свинцю вже перевищені в десятки разів, а біля самого заводу – в сотні разів.

Запитаємо себе: що станеться з містом і з нами при запланованому підвищенні потужностей заводу в 7 разів?

Висновки вчених про вплив свинцю на стан здоров`я людини лякають, адже цей метал по впливу на організм подібний до ртуті. У деяких країнах Європи таке брудне виробництво виводять за межі своїх країн, а наші керманичі міста заохочують розвиток брудних технологій, які вбивають нас з вами.

Я не хочу, щоб мої слова про небезпеку для міста сприймались як просто напад на опонентів. Але я хочу, щоб усі зрозуміли, що це – кільця одного ланцюга, ланцюга, яким вже прив’язують каменюку нам всім на шию.

Люди, будьте пильними!

Поділитися: