Стурбовані долею

06 липня 2012 о 09:09 - 1799

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Що гальмує розвиток середнього та малого бізнесу? Як започаткувати соціальне підприємництво? Саме ці проблеми і стали предметом розмови під час Всеукраїнського Віче працівників малого та середнього біз­несу.

Учасники зібрання також висловилися стосовно проекту закону «Про ринок землі в Україні» – що означатиме він для українського села?

Захід відбувся 14 червня в Будинку профспілок з ініціативи Дніпропетровської обласної громадської організації «Самозахист підприємців». У роботі Віче взяли участь понад 360 представників бізнесових структур, приватних підприємців Дніпропетровщини та інших областей. Були і народні депутати: заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Ксенія Ляпіна (НУНС) та член Комітету ВР з питань бюджету Антоніна Болюра (БЮТ-Б), а також голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок.

Гарячі, емоційні виступи учасників Віче викликає реформа земельних відносин. Чого чекає Україна насправді від «земельної реформи»? Що думають, на що сподіваються селяни?

За роки незалежності селяни вже навчились самостійно, без державної допомоги, різних управлінь, служб і палат годувати країну – а їх намагаються «ощасливити» заходом, який відбере у них основу, – землю. Що селянин без землі? Що земля без селянина? Не те, щоб подати їм руку у формі допомоги, підтримки технічної модернізації, заохочення бажаних процесів інтеграції – ні, знову все «до основанія».

Кажуть, що ринок землі: а) наведе порядок; б) припинить корупцію, в) притягне інвестиції. Але у ринку в економіці інші завдання. Він не прокурор, не суддя і не банкір-інвестор. Він лише сприятиме розподілу ресурсів у більш ефективний напрямок.

Якщо в умовах заборони продажу землі можновладці прибрали до рук площі, співвимірні з територіями невеликих країн – то що тому протиставить ринок? І як ринок може протистояти системній корупції? А оскільки звичайні селяни не мають ні ресурсів, ні сформованого середовища, ні інституційної підтримки – за законами ринку земля має від них відплисти, як пісок крізь пальці.

Насправді експерти очікують доволі складні процеси, які можуть породити те, що відоме реформаційній Європі як «земельні бунти». Не можна у третє тисячоліття йти з уявленнями та догмами феодалізму: власник у вигляді новоявленого феодалу є ефективним, бо він дбає про себе та про «холопів», його мотиви є світлі та ринково обумовлені.

У всіх виступах на Віче рефреном звучало про недопустимість впровадження такого «ринку» землі та продажу української землі іноземцям, а лише про можливість передачі у довгострокову оренду. Про це наголошували в своїх виступах голова фермерського господарства «Славутич» Вік­тор Гноєвий, керівник ГО «Земля і воля» Костянтин Писаревський та інші представники фермерських господарств та приватні підприємці з сіл.

У другій частині зібрання його учасники зосередилися на виробленні та запровадженні дієвих механізмів підтримки малого та середнього бізнесу в регіонах. Останніми роками на цю тему ведеться дуже багато розмов, але ситуація мало змінюється на краще. Надмірна врегульованість, тиск контролюючих органів, часта зміна правил гри, неефективна робота дозвільних офісів, відверте протегування з боку влади великим корпораціям не робить сприятливим середовище для бізнесової діяльності. Реформи не йдуть, економіка не зростає, підтримка людей знижується. Влада поки що не знає, за рахунок чого вона може «покращити вже сьогодні» ситуацію в країні. Реально покращити, а не намагатися переконувати в цьому за допомогою інформаційних кампаній.

Однак, щоб зробити це, потрібно забути про власні інтереси й не відмивати грошей через державні тендери, не ділити на «своїх» і «чужих», коли збираєш податки та повертаєш ПДВ, не писати закони винятково для себе і своїх підприємств. Зрештою, не використовувати судову систему й контролюючі органи у боротьбі з конкурентами. Та найголовнішеперестати дивитися на населення власної країни, як на рабів, які можуть бути корисними (деякою мірою) лише раз на кілька років, під час голосування на виборах.

Нині є три основні перешкоди на шляху до того, щоб зробити українську економіку конкурентною та відкритою: корупція, монополізм і апатія в суспільстві.

В Україні корупція повсюдна. Винне в цьому чинне законодавство, яке виписане в такий спосіб, щоб максимально ускладнити громадянинові вирішення будь-якого питання: одержати довідку чи послугу, оформити документи тощо.

Невеличкий приклад: щоб офіційно закрити бізнес, наприклад СПД, процедура потребує величезних зусиль і триває щонайменше два-три місяці. Система ніби говорить: не хочеш штовхатися в чергах, заплати й ти вільний. Або – ви намагалися оформити державний акт на землю? Чи закордонний паспорт? Хотіли одержати дозвіл на будівництво? Або узяти в оренду комунальне майно? Чи одержати державне замовлення? Нині будь-який контакт із чиновником створює привід для корупції.

По суті, нині ми на роздоріжжі. Якщо не забезпечити умов для розвитку малого й середнього бізнесу та не створити передумов до формування середнього класу, Україна на десятиліття може залишитися сірою буферною зоною на карті Європи. Чи можна на регіональному рівні якимось чином вплинути на ситуацію? Напевне, так. Задля того потрібно максимально ефективно використовувати інструменти розвитку бізнесу, ресурс центрів зайнятості, роботу бізнес-асоціацій і громадських організацій.

Особливо яскраво про це говорили виступаючі підприємці: Володимир Ані­кєєв із Павлограда, Віталій Купрій із Дніпродзержинська, Лідія Кривенко із Запоріжжя та інші.

Йшлося також про розвиток малого і середнього бізнесу, молодіжне підприємництво і роль молоді в сучасних економічних процесах, у започаткуванні власної справи.

Аналізуючи регіональні програми підтримки підприємництва, самі підприємці в своїх виступах зазначали, що з року в рік ті фактично дублюються без врахування сьогочасних потреб. Тому запропонували створити базу інвестиційних пропозицій, програми відшкодування відсотків за кредитами та розробити інші заходи задля активізації діяльності соціально-орієнтованих виробництв. Необхідно робити акценти саме на стимулюванні та підтримці со­ціаль­но-орієнтованих підприємств, які допомагають місцевим людям, в тому числі із обмеженими можливостями, стати активними членами суспільства.

Наприкінці учасники Всеукраїнського Віче працівників малого та середнього бізнесу, обговоривши питання сучасного стану розвитку підприємництва та враховуючи ситуацію, що склалась, ухвалили резолюцію:

«Визнати наявність серйозних перепон щодо існування та розвитку малого та середнього бізнесу в Україні.

З метою забезпечення стабільного функціонування та розвитку малого та середнього бізнесу заснувати Всеукраїнський комітет захисту малого та середнього бізнесу.

Звернутися з відкритим листом щодо заборони продажу земель України сільськогосподарського призначення до Президента України, Кабінету міністрів України, Верховної Ради України.

Звернутися з відкритим листом щодо усунення існуючих проблем підприємництва до Президента України, Кабінету міністрів України, Верховної Ради України, а саме:

– не оформлення та затягування оформлення документів оренди земельних ділянок за фактичним розміщенням торгових місць;

– систематичні корупційні прояви щодо знесення існуючих та встановлення нових МАФів з боку керівників органів місцевого самоврядування;

– наявні випадки переслідування підприємців;

– щодо скасування районних у містах рад там, де вони ще мають місце у зв'язку з повною втратою цими органами сенсу для існування;

– щодо приведення у відповідність до розумного рівня штрафних санкцій за адміністративні правопорушення з урахуванням реального рівня життя в Україні;

– щодо заборони використовування всіляких комунальних підприємств у сфері підготовки правовстановлюючих документів та інших сферах;

– наявність Законів України та інших нормативних актів, які створюють серйозні перепони для існування малого та середнього бізнесу України;

– щодо зловживання монопольним становищем з боку підприємств-енерго­по­ста­чаль­ників у взаємовідносинах з користувачами енергії».

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: