Вонючий переділ пахучої приватної власності – відбувся

25 червень 2012 о 11:00 - 3082

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


В кінці травня (26.05.2012 р.) районна газета «Покровський край» у кореспонденції «З ніг на голову» за підписами кількох буцімто членів районного ТОВ «Побут» надрукувала спростування публікації публікації «Вонючий переділ пахучої приватної власності» в обласній газеті «Лица» (18.04.2012 р.). І вкотре обмовила директора названого ТОВ Ларису Фоміну, яка за поданням райпрокуратури і майже миттєвим рішенням судді Лукінової (від 05.04.2012 р.) вже третій місяць утримується під вартою. Хазяйновиту, винятково порядну, спокійну, врівноважену, несудиму жінку-матір несподівано схоплено на порозі райпрокуратури і в райсуді позбавлено волі.

За грати Фоміну запроторено за нібито «злісну непокору правоохоронним органам і перешкоджання слідству». Тому самому слідству, якого протягом кількох років сама ж Фоміна і домагалася від тієї ж рай­прокуратури! З того часу, коли покровські законобдителі «кмітливо» втрутилися у господарську суперечку і порушили проти Лариси Вікторівни… кримінальну справу.

Учинено брутальне порушення Конституції, законів і процесуальних норм. Судіть самі. Фоміну взято під варту за вигаданим і негайно задоволеним у райсудді поданням слідчого райпрокуратури про начебто нез’яву Фоміної протягом тривалого часу на допити. На які, зауважте, ніхто Фоміну не викликав ніколи – ні усно, ні письмово. Хоча «запідозрена», у супроводі свого адвоката, не раз приходила без викликів і ледь не молила-зверталася до прокурорських з проханням припинити чи завершити відкрите слідство по порушеній проти неї кримінальній справі. Прокурорські залишалися «незговірливими», – а самі тим часом добивалися у міліції оголошення Л.Фоміної в розшук.

Тож про «розшук» не чули й не знали ні вона, ні син, ні батько, ні брат, ні родичі, ні сусіди, ні мешканці райцентру та навколишніх сіл. Знали, мабуть, тільки в райвідділі міліції.

Отож, як тільки Л. Фоміна у супроводі адвоката вкотре з’явилася в райпрокуратуру з набридливим проханням зайнятися, нарешті, слідством, «розшукувану» схопили і запроторили у тюрму.

Прочитавши «спростування» в районці, син Артем кинувся захищати права матері та інтереси ТОВ «Побут», де він теж працює. Кинувся до редакції «Покровського краю», на сторінках якої не перший рік триває облога підприємства. Вчергове, то була не ділова критика, яка б сприяла поліпшенню роботи товариства «Побут». Метою публікації було зовсім протилежне. Адже на сторінках районки давненько ні сіло, ні впало почали з’являтися брехливі оголошення про ТОВ «Побут». То про буцімто зниклу печатку товариства, то про щезлі установчі документи, то в районі з’явилося нове товариство з точнісінько такою ж назвою й обранням на загальних зборах іншого директора – Ю.Подріз. Все це була чистісінької води фальсифікація, яку своїм друком «узаконювала» й, імовірно, не задарма, поширювала районна газета.

Туди-то, в редакцію районки, й кинувся Артем Фомін. Та не тут-то було: пора гласності і свободи слова на Покровщині, виходить, минула. Редактор райгазети М. Кроль без будь-яких пояснень напріч відмовився спростовувати свою брехню.

Ясна річ, не від добра газета наполовину перетворилася не то в похоронний, не то в рекламний (часом напріч брехливий!) вісник. Та, на наш розсуд, яку б фінансову скруту не переживала газета, редактор навряд би чи вирішився закладати голову в позовну петлю за поширення відвертої брехні про висмоктаний з пучки «кримінал» Фоміної. Навіч, отже, тиск. Чий? Можна тільки припускати. Але неабиякий. Безальтернативний. Опинившись між правдою і кривдою, Кроль, рятуючи себе від можливої втрати роботи, вибрав останню.

Такий «принциповий» пан редактор у районі не самітній. Під тим же пресингом вчинила посадову «витівку» і держреєстратор Сучкова. Браві міліцейські хлопці – не по власній ініціативі, відвертаючи очі з сорому – взялися охороняти від Фоміної банду рейдерів, які свого часу пішли штурмом на районний будинок побуту. Мабуть не з власної волі чи почуття обов’язку вже й другий слідчий райпрокуратури впродовж четвертого року продовжує шукати кримінал на Фоміну.

Щодо базарних звинувачень, з подачі професійних брехунів, поширених в публікації районки, то навіч їх можна вгледіти лише стоячи на голові.

Дослівно: «Лариса Вікторівна продала все, що можна і не можна, навіть систему опалення в колишній лазні вирізала і здала в металобрухт». Не заперечиш. Так. Вирізала. Збула. За копійки. А про те, що директор «Побуту» Фоміна натомість змонтованого ще за радянського царя Гороха й геть зношеного встановила нове, краще, автономне опалення, – про це ані пари з «правдолюбних» уст! І хіба лише про опалення?

Тільки стоячи на голові можна твердити, ніби директор продала «все що можна і не можна». Схотіла б і продала – чинний Статут ТОВ «Побут» надає директору таке право: укладувані директором угоди не потребують схвалення загальних зборів. Тим слушніше, що у приватній власності Фоміної 76 (!) відсотків ТОВ «Побут», які вона законно придбала і має законне право користуватися й розпоряджатися на свій розсуд задля поліпшення обслуговування селян і міщан.

Ні, не могла Фоміна розпродати за безцінь ні автопарк комбінату «Побут», який налічував добрий десяток вантажних та легкових автомобілів, ні ті кілька тракторів з інвентарем для обробітку грунту та іншим знаряддям, ні виробниче обладнання – вся ця маєтність колишнього райпобуту була чи то списана та розтягнута, чи то розтягнута, а потім списана задовго до створення ТОВ «Побут» й обрання Фоміної директором.

«Останньою краплею терпіння колективу стала звістка, що Фоміна без відома колективу продала четверту частину будівлі, гроші, як завжди, зникли невідомо куди». Чергова «поліграфована» брехня! Насправді ж, виручка за продаж не четвертої, а шостої частки будівлі, яка залишилася в розпорядженні ТОВ «Побут» після розпродажу ще до обрання директором Л. Фоміної, була здана на рахунок і прийнята по касових та банківських ордерах і, природно, пішла на потреби товариства. Що документально підтверджується!

Читачам судити, чого в лицемірних слізоньках колишніх членів ТОВ «Побут» більше – щирої турботи про фінансовий стан товариства, чи скнарої жадоби вирвати за будь-яку ціну у Фоміної і привласнити законний шмат її особистої власності, продати і поділитися.

Замовчують нинішні «правдолюби», вкупі з районними «законобдителями» та «правопохоронниками», й ту низку неспростовних фактів, коли їхніми потугами і, вочевидь, не без хабарів улаштовувалися на будинок побуту рейдерські атаки з болгарками і ломами під пильним наглядом прокуратури та міліції. Мовчать і про те, що поки Фоміна змушена поневірятися по судах і застінках слідчих ізоляторів, за її спиною і при сприянні місцевих органів влади уже сфальсифіковано печатку і документи на право володіння ТОВ «Побут».

Між тим жодного разу Покровський райсуд не розглянув жодної заяви проти тих, хто вчинив і чинить рейдерство на ТОВ «Побут», – наприклад, скаргу Фоміної на неправомірні дії слідчого суддя Лукінова поклала «під сукно».

Як бачимо, за чинної влади в районах, областях і всенькій державі грабіжникам, злодіям, дармоїдам і професійним корупціонерам з-поміж прокурорів, міліціянтів, суддів, адміністраторів і парламентарів не передохнутти з голоду і, на жаль, не перевестися, – ані в Покровському районі,  ані в області, ані в Україні…

Р.S. 5 червня минуло два місяці утримання Лариси Фоміної під вартою. Ніяких «свіжих» і вірогідніших доказів її «злочинності» не висмоктано. Однак суд з подачі прокуратури тишком від родичів і навіть професійного захисника склепав підстави для продовження строку утримання жінки в неволі.

На часі – новий суд. Тільки Лариса Фоміна та її родичі не чекають від покровських «хвемідок» нічого втішного. Нині у мантіях переважно відробляють платні замовлення. Залишається згадувати добрим словом лише Нестора Івановича. Батька Махна. Покровщина, після Гуляй-Поля, була, між іншим, другим основним ареалом зародження й існування махновщини. А молоді дубки, натомість спаленого «батькового», потовстішали в густому Дібрівському лісі (тут була одна з махновських баз, де зберігалися запаси зброї та частина військової скарбниці) і зеленіють. Але… Не приведи, Господи!

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: