Нове «кіно» про перемогу: життя ветерана в халупі, без води та тепла (Частина 2)

20 червень 2012 о 10:57 - 1618

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Український чиновник – це пристрій, який нагадує радянський телевізор: починає працювати лише після того, як його добряче стукнуть «по голові». Причому, нашого доморощеного чиновника бити треба постійно, тоді є результат – він працює…

«Ви ж більше не будете писати про Марію Семенівну, – просить соціальний працівник, яку ми зустрічаємо на порозі знайомого нам двору в Аптекарській балці. – Мене з роботи звільнять, а я ж роблю, що можу. Ось хотіла пофарбувати вікна в кімнаті, але ж надворі така спека стоїть, а фарба, самі знаєте, яка… ще задихнеться бабця потім…»

Але і без запаху фарби в будинку ветерана 2-ої світової війни дихається дуже важко. Хатинка глиняна, побудована ще в 1936 році, після дощів постійно осипається стеля, будинок без фундаменту, дошки на підлозі лежать на голій землі, деякі з них прогнили, тож в кімнаті, де спить Марія Семенівна, багато пилу.

Втім, з реакції соцпрацівника зрозуміло, що про проблеми простої людини, нарешті, почули і в кабінетах влади. Після нашої першої статті про таке от життя ветерана, до бабусі приїжджав один з депутатів міськради, прізвище якого вона не може згадати, але просить подякувати. «Пообіцяв допомогти», – поділилася радістю старенька. Марія Семенівна рада хоча б тому, що приїхали подивилися, як вона доживає свій вік.

Приїзд депутата є не єдиною реакцією на наш попередній матеріал. Так, на сайті міськради з’явилася новина, в якій від імені управління праці та соціального захисту населення прозвучала обіцянка «забезпечити територію домоволодіння по вул. Апте­карська балка, 112 водопостачанням, шляхом розташування надвірної колонки». Більше того, «вишукується можливість та правові підстави проведення ремонту покрівлі житлового будинку, а також забезпечення громадянки Тізік М.С. у осінньо-зимовий період дровами».

Поки що вся надія на соціального робітника, яка два рази в тиждень приносить воду з колонки, що знаходиться за 500 мет­рів від будинку та нехитрий продуктовий набір. Та на небайдужих громадян. Зокрема, дніпропетровець Юрій вже декілька місяців допомагає старенькій: то води принесе, то дров нарубає. «Останнє, за свій рахунок заповнив балон з газом», – розповів він.

А от у міськраді, щодо забезпечення громадянки Тізік М.С. балонним газом, зазначили, що соціальними працівниками своєчасно були направлені замовлення на заправлення балону. «На сьогоднішній день заправлення балону гальмується ПАТ «Дніпрогаз».

Після публікації в «Лицах» першого матеріалу, до Марії Семенівни приїжджали і активісти громадської організації Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина Молода». «Ми її відвідали 12 червня: привезли їжі, питної води та соку, – розповіла голова Дніпропетровського обласного осередку «Батьківщини Молодої» Тетяна Корнійчук. – Якщо буде треба, власноруч будемо проводити їй воду… Ми були шоковані тими умовами, в яких живе ветеран війни, – це є недопустимим».

Було б добре, щоб чиновники також, не на словах, а на ділі, усвідомили, що в таких умовах жити не можна, і що питання соціального забезпечення ветеранів не потрібно перекладати на чиїсь плечі. І кидати слів на вітер теж не варто.

«Добре, якщо у будинку бабусі Марії відремонтують дах, – знову включається в розмову соціальний працівник. – Але ж хата дуже стара, може не витримати ремонту – розвалиться. Де вона тоді житиме?» Добре, якщо хатка розвалиться, подумалось, – тоді Марії Семенівні, нарешті, виділять нове житло… Хоча, можливо, і тоді не виділять?

Газета «Лица» продовжує слідкувати за розвитком подій.

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: