Банди в погонах

20 березня 2012 о 13:01 - 3895

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Вже важко когось здивувати історіями про правові безчинства людей у погонах.

В грудні 2011 року 20-річний дніпропетровець Микола Єрмоленко, студент одного з будівельних ПТУ, шукав можливо­сті підзаробити трохи грошей, і якраз така можливість з'явилася. Його знайомий – 25-річний Антон – продавець неліцензійованих  дисків,  запропонував  попрацювати на будівництві його знайомих. Молоді люди зустрілися на проспекті Правди, неподалік від кафе «Імперія».

Микола Єрмоленко стверджує: наркотики підкинули

«Антон сказав, що час  зателефонувати роботодавцю, але зателефонувавши,  повідомив мені, що той не  прийде»,  –  згадує Микола Єрмоленко. – «Натомість, Антон передав мені файл зі згорнутими папірцями і пояснив, що на одному з папірців вказано номер телефону та адреса фірми роботодавця. При цьому знайомий сказав, щоб я ці файли подивився вдома, бо на вулиці вже темно.  Я  погодився і поклав файли з папірцями у внутрішню кишеню куртки».

Те, що відбувалося далі, студент-бу­ді­вельник пам'ятає в найменших подробицях, ніби переглядає звичні кадри якого-небудь неліцензійованого фільму з колекції свого знайомого. Але ж все було насправді. «Через дві хвилини до нас підійшов дільничний інспектор міліції Індустріального району Антон Плєтнєв у супроводі двох патрульних. Зразу ж запитав, чи є у мене щось заборонене… І не отримавши ствердної відповіді, наніс мені удар кулаком в область грудної клітини».

У внутрішній кишені Єрмоленка серед папірців з «адресами роботодавців» Плєтнєв знайшов маріхуану. «При цьому, він навіть не розгортав файли, з чого я зробив висновок, що Плєтнєв і мій знайомий діють спільно», – зазначив Єрмоленко.

А далі на хлопця чекало знайомство з райвідділком. Години, проведені в наручниках, постійні залякування з боку дільничного зробили свою справу: у присутності понятих (один з яких зі слів Єрмоленка являється знайомим міліціонерів) Микола зізнався у факті зберігання маріхуани. А згодом дізнався, що проти нього порушено кримінальну справу.

Мати Миколи – Олена Іванівна, коли їй стало відомо про те, що сталося з сином, відразу пішла на прийом до дільничного. «Плєтнєв, не особливо соромлючись, запропонував сплатити йому 2 тисячі доларів, після чого справу буде закрито. Інакше ваш син сидітиме довго, – залякував мілі­ціонер», – розповідає Олена Єрмоленко.

Далі все відбувалося б за накатаною схемою: провокація-репресія-хабар, але замість того, щоб платити, жінка почала «бити на сполох». Постійні заяви в районну та обласну прокуратуру, обласне управління внутрішньої безпеки та заява на ім'я начальника УМВС в області зробили свою справу. Кримінальну справу проти Миколи Єрмоленка кілька днів тому було закрито, а одна з депутатів дніпропетровської обласної ради з даного питання збирається  робити  доповідь на сесії обласної ради, на якій будуть присутні губернатор і прокурор області.

Коли ми планували цей матеріал, було ще декілька людей, рідні яких потрапили в аналогічні історії: спочатку вони погоджувались розповісти про те, що сталося. Але через деякий час ці люди вже не брали телефонну слухавку. Виходить, що багатьом людям значно простіше жити за тими правилам, які їм нав'язують?

Особисто нас найбільше вразив випадок, фігурантом якого опосередковано стала студентка 5-го курсу юридичної академії. Як стало відомо, її хлопцю підкинули наркотики. У відділку міліції його сильно побили, а для того, щоб вийти на волю, запропонували заплатити відкуп – «і потім перед вами всі дороги відкриті». Після деяких вагань потерпілий вирішив заплатити… За іронією долі, після закінчення вузу дівчина планує йти працювати в міліцію – слідчим. І зовсім не факт, що  за  розподілом вона  не  потрапить у той відділок, куди вже заносились гроші.

«В МВС діє до болі проста схема. Опера через власну агентуру знаходять людей, які або бавляться наркотиками, або шукають легкого заробітку. Після цього все наступне – діло техніки, – розповів нам один з колишніх оперів. – Звісно, бувають випадки, що наркотики підкидають випадковим людям, втім, це не дуже поширено».

Випадок, який стався з мешканцем Дніпродзержинська Антоном Бровенком, – чергове свідчення вседозволеності і безкарності людей в погонах. Все почалося з того, що молодшого брата Антона – Сергія – побили представники одного з місцевих козацтв, яке співпрацює з дніпродзержинською владою, забезпечуючи порядок у місті.

Сергій Бровенко проїжджав на мотоцик­лі мимо кладовища в Заводському районі. Зупинився. Це і послугувало причиною його побиття. Як пізніше стверджували козаки, хлопець мав намір щось вкрасти на кладовищі, тому і зупинив мотоцикл. «Сергія Бровенка били сильно і довго», – згадує один зі свідків. Медексперти визначили стан потерпілого, як важкий. Шосте, сьоме і восьме ребра у хлопця виявились зламаними, також він отримав численні забиття, в тому числі – голови. Пізніше, внаслідок отриманих травм, хлопець переніс операцію. Міліціонери, які згодом приїхали на місце подій, майже до ранку проводили допит за участю побитого Бровенка. На всі прохання хлопця відвести його до лікарні – не реагували.

Сергій Бровенко після «спілкування» з охоронцями порядку

Кримінальну справу проти козачків порушено не було. Лише після звернень батька потерпілого, Григорія Бровенка, до тодішнього керівника МВС Анатолія Могільова, місцеві правоохоронці змушені були відкрити крімінальну справу. Міліціянти обіцяли розібратися. Але з плином часу Заводський райсуд Дніпродзержинська справу закрив.

«Тоді за те, що їх «нагнули» з Києва, місцеві «мєнти» і вирішили нам помститися, – припускає Григорій Бровенко. – Через кілька місяців загинув місцевий мешканець Саша Черник. У нього перед тим вечором стався конфлікт з моїм старшим сином Антоном. Грали в доміно, і Черник став придиратися до Анатолія Коротія, значно старшого за нього чоловіка. А син несильно його вдарив пляшкою з-під пива, щоб відстав. Після чого, зі слів свідків, Черник зі словами: «Ти отвєтіш», – встав з-за столу і десь пішов».

До слова, пляшка від удару навіть не розбилася. Пізніше один з міліціо­нерів, що розслідував справу загибелі Черника, – майор Карповський – вмовляв батьків Антона Бровенка, щоб хлопець сам себе оговорив: сказав, що пляшка таки розбилася. І удар у такому випадку, нібито, мав би бути слабкішим.

Як нам стало відомо, свого часу майор Карповський рік провів у СІЗО, але його відпустили на поруки, і відновили на роботі в міліції! А ще один слідчий у справі – Авраменко, на запитання Григорія Бровенка: «Ви намагалися встановити, де Черник провів ніч, і чи не конфліктував з кимось іншим?» – відповів: «У мене зарплата 1.500 гривень, і у мене немає часу цим всім займатися».

Але ж всі ці співробітники, коли йшли працювати в органи повинні були віддавати собі звіт, що міліціонерам більше і не платять. Словом, щось треба змінювати: або суми зарплат, або, можливо, міліцію. Наприклад, в Грузії після Революції Троянд вибрали обидва варіанта. І там зовсім про це не жалкують. А у наших міліціянтів можу лише запитати: «А скільки коштувала ваша присяга на вірність?»

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: