Колядки з давнини

06 січня 2012 о 17:49 - 4614

 

«Не до того, – подумки може сказати собі значна частина дніпропетровців. – Щоб якось звести кінці з кінцями, треба пахати, на традиції часу не залишається». Словом, у сучасників сил не вистачає на те, щоб зустріти гідно Різдво Христове, або бажання? 

Дуже багато часу наш народ жив в безбожницькій країні, де нам не дозволяли святкувати це велике свято. Максимум, на що нас зараз вистачає, так це на похід в Свят-вечір до кумів. Хоча, кумівство, на жаль, – це теж українська традиція…

А от мій товариш минуле Різдво провів в невеличкому поліському селі, і не пожалкував. Виявилось, Різдво поліщуки святкують три дні. Назар (так звати товариша) з друзями теж ходив колядувати – від хати до хати, по хуторах. «Коли вийшли на вулицю – почувся гул дзвіночків: люди ходять з вертепом всі радіють, святкують», – згадує товариш.

 Ходили колядували, молодь переодяглася в Іісуса, в Діву Марію, Йосипа, були Ангели… Також були овечки – хлопці начіпляли на себе кожухи. Переодягалися і в пастушків: надягали білий одяг, чорні шапки.

Моєму ж товаришу дали кошель, в який господарі скидали сало, ковбасу, хліб, пироги та іншу поживу, а також давали гроші. «Ходив з нами і чортик з довгим червоним язиком, рожки мав, а в руках тримав вила, і все вимагав з господарів, щоб ті побільше кидали в корзину поживи, не соромився, одним словом, перевертав всі кутки в хат,і шукав – чого смачнішого», – сміється товариш.

Ходили і два царі з шаблями в руках, і, звісно, був вертепний жид…

На Поліссі традиційно колядують всі – від найстарших  до найменших. Діти підбігають до вікон хат і кричать: «Пане господарю, дозвольте колядувати…»

В Єрусалимі сталася новина,

 чиста діва народила сина,

В яслах положила,

сіном притрусила

Господнього Сина,

Ісус маленький

ручки простягає,

Він дітей з усього світу

до себе скликає,

Ісус маленький,

краще, ніж ті квіти,

Пригорни до себе

всі вкраїнські діти.

Цю колядку на Свят-вечір співає і моя старенька 90-річна бабуся, яка родом теж з Полісся.

А от ще одна сімейна по­ліська колядка:

Святий Вечір,

а на Вкраїні

зоря засвітила.

Із Віфлієма

Вкраїну звістила:

Христос Народився,

Бог там Воплотився…

 

А найсвітліша,

а найсвітліша

зоря із Востока.

З нею співає,

з нею співає

Вкраїна широка:

 

Христос Народився,

Бог там Воплотився,

Бог Правди, Любові

Здійме всі окови,

Зітне голову Іроду,

Зішле Свободи

Вкраїнському Народу.

Коли на сході та півдні країни Різдво хоч по волі, але все ж повертається в список справжніх сімейних свят, у «продвинутих» львівян, з бух­ти-барахти, з'явилася ідея змінити склад вертепу, чи то зовсім його скасувати? І що дивно, з легкої руки очільників УКУ (Українського католицького університету), нині пропонується вилучити контроверсійну фігуру «персонаж жида». Втім, прості люди стали на захист вертепного жида. Люди не розуміють надто освічених очільників УКУ, «бо це ж давня традиція, яка ніколи нікого не ображала; видумують інтелехенти всяке – від нічого робити…».

«Насправді все набагато складніше, – вважає історик Ігор Іванченко. – Іде війна за духовні вартості, за традиції. Спочатку викинемо Жида-лихваря з вертепу, як, нібито, контроверсійний персонаж, а потім і Христа приберемо з Різдвяних свят, як теж контроверсійну фігуру. Натомість поставимо червонопикого Санта Клауса з пляшкою кока-коли в руці і різдвяного кролика».

Хто був в Західній Європі – переконався в цьому на власні очі. «Там це вже стало нормою, бо виявляти публічно свої християнські переконання, з точки зору західних лібералів, це ображати релігійні почуття інших людей. Насправді ж ті, хто кричать про образу своїх релігійних почуттів, якраз ні у що і не вірять», – впевнений історик.

А мій товариш знову збирається в Полісся – колядувати, ходити з справжнім Різдвяним вертепом.

Поділитися: