Брудна судова мантія

12 грудня 2011 о 13:45 - 3113

Місяць тому мешканець Дніпропет­ров­щини Олег Долгієр подав позов до Європейського суду з прав людини на державу Україну щодо несправедливого засудження його брата – Ігоря Долгієра – за нібито підробку документів під час купівлі будинку… Європейський суд з прав людини Долгієр вважає єдиною надією, так як всі правові можливості боротьби в Україні вичерпано.

Згадує Олег Долгієр: «В 1997 році знайо­мий мого брата Володимир Рязанцев отримав в дар дім та одразу ж згодився продати цей дім брату та його знайомому Андрієві Бикову. Гроші за дім були передані продавцю одразу ж в державній нотаріальній конторі, про що є відповідна розписка Рязанцева. А так як дім був недобудований, тому між сторонами була усна домовленість, що продавець (Рязанцев В.Г.) його добудує за рахунок покупця (Долгієра І.) і доведе його до жилого стану».

В 2002 році Ігор Долгієр подає заяву в управління земельних ресурсів Дніпропетровська з метою приватизації земельної ділянки, на якій стоїть його дім: вважа­ючи себе повноправним власником житлового будинку. У відповідь отримує відмову, на тій підставі, що «дана земельна ділянка вже приватизована на ім’я Рязанцева В.Г. у 1998 році (!)»

«Дізнавшись про такий вчинок Володимира Рязанцева, брат разом з Биковим звертаються з заявою до правоохоронних органів, – згадує Ігор Долгієр. – Дніпропетровською природоохоронною прокуратурою після відповідної перевірки був визнаний факт порушення земельного законодавства та встановлена незаконність приватизації землі Рязанцевим, але відмовлено в порушенні кримінальної справи через смерть посадових осіб (обох), що займалися оформленням такої приватизації».

Розуміючи, що Рязанцев де-факто залишається власником землі, Ігор Долгієр одразу ж подає перший позов до Рязанцева «Про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю виданий останньому». Згодом, Рязанцев, на той момент визнаючи цівільно-правову площину цього спору, (а не кримінальну) подає зустрічні позови до Ігоря Долгієра:

— «Про визнання договору-купівлі продажу дому недійсним»;

— «Про визнання права власності на нерухоме майно»;

— «Про витребування майна та грошей з чужого незаконного володіння» (близько 350 найменувань предметів домашнього майна).

Цей будинок став яблуком розбрату

На даний факт важливо звернути увагу, враховуючи, що шість років потому Ігоря Долгієра засудять до шести років тюремного ув’язнення, як вище зазначалось, нібито, за підробку документів. Тільки в 2004 році до судової тяжби залучаються правоохоронні органи: Рязанцев пише заяву, де стверджує, що Ігор Долгієр шахрайським шляхом заволодів його майном (будинком). «Тоді Рязанцев факт незаконного заволодіння будинком довести не зміг – йому неодноразово було відмовлено у порушенні кримінальної справи – через відсутністьскладузлочину»,  –  стверджує Олег Долгієр.

Можливо тому наступним кроком була нова заява Володимира Рязанцева про те, що в проданому ним будинку залишалося його майно, але не продавалося з ним, а просто там залишилося. Таке майно він оцінив на суму 248 тисяч гривень.

Також в 2004 році слідчим СВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області було винесено постанову про порушення кримінальної справи за ст.190 ч.3 КК України по факту заволодіння майном Рязанцева шляхом шахрайства. Дана постанова про порушення кримінальної справи була відмінена Бабушкінським районним судом «як незаконна», оскільки виниклі правовідносини з приводу власності на домоволодіння носять цивільний характер».

«Але вже на той час, знайшовши впливових покровителів і в стінах апеляційного суду, Рязанцев звернувся зі скаргою на таку постанову. І в 2004 році Апеляційний суд, раптом, вирішив, що справа таки кримінальна», – вважає брат засудженого.

Рязанцев йде далі – намагається порушити іншу кримінальну справу по обставинам свого іншого цивільного позову – про вилучення майна з чужого незаконного володіння за ст.186.ч.4 КК України як грабіж, скоєний в великих розмірах. Така постанова знову відхилена Бабушкінським районним судом, як незаконна…

А 7 листопада 2007 року рішенням Жовт­невого суду Дніпропетровська приватизація землі та приватизаційний акт на Рязанцева В.Г. були визнані недійсними, а приватизацію незаконною, також ви­знаний недійсним державний акт на право приватизації на землю, виданий В. Рязанцеву – натомість визнано право власності Догієра та Бикова на домоволодіння у рівних частках.

«В 2009-му році Володимиру Григоровичу вдалося вийти на колишнього голову Апеліційного суду Дніпропетровська. На одній з вечірок він пообіцяв Рязанцеву вирішити питання, – стверджує Долгієр. – Є і свідки, які були при цьому присутні». Тож, за словами Олега Долгієра, саме з того часу за дивним збігом обставин Феміда стала справді сліпою щодо аргументів адвокатів його брата.

Втім, прокуратура Дніпропетровської області перекваліфікувала дії Ігоря Долгієра на ст.143 ч.3 КК України в редакції Кодексу 1960 року та направила в суд подання про зупинку даної справи в зв’язку зі спливом строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, оскільки дії підписання договору купівлі-продажу були більш ніж 10 років тому.

Такий розвиток подій не міг задовольнивти позивача. І вже в липні 2009 року Жовтневий районний суд своєю постановою повертає справу на дослідування та вирішує, що «злочин» був скоєний не в 1997 році, а в 2002, коли Ігор Долгієр зі своєю сім’єю вселився в оселю. «Така постанова суду знову була оскаржена прокурором, але Апеляційний суд вже за традицією був на висоті, тож постанову суду залишено
без змін», – зазначив Олег Долгієр.

Тим часом, 21 жовтня 2009 року Ігорю Долгієру пред'явлено звинувачення за ч.4. ст.190 КК України «Шахрайство в особливо великих розмірах» та обраний запобіжний захід – підписка про невиїзд. В жовтні з порушення правил підсудності замість Жовтневого райо­ну кримінальна справа головою Апеляційного суду направляється на розгляд до Красногвардійського районного суду.

Далі все йшло, як по накатаній – 17 грудня запобіжний захід змінено на взяття під варту. І що цікаво, підставою для зміни запобіжного заходу, на думку прокурора, є «важкість» злочину та той факт, що слідство велося «дуже довго, більше 5 років». «Виходить, це теж вина Ігоря Долгієра» – дивується його брат. А навесні 2010 року Ігоря Долгієра засуджують до 6 років тюремного ув'язнення.

Та в даній історії найбільше дивує наступне: лише за збігом 5-ти років після укладених домовленостей Рязанцев вирішує, що дім належить Ігорю Долгієру незаконно та подає цивільний позов, і лише за спливом 7 років після правочину його осінило, що по відношенню до нього скоєно злочин. А те, що явних доказів вини нині засудженого Ігоря Долгієра, здається, так і не знайдено, в сучасній країні нікого вже не здивуєш.

P.S. На момент підготовки матеріалу з  Володимиром  Рязанцевим  зв'язку не було, але кореспонденти газети «Лица» готові почути і його точку зору.

Поділитися: