Розбій – у законі. Грабіжники – теж

19 серпня 2011 о 10:59 - 3985

Майже чотири роки тому, 21 жовтня 2007-го, о 14:00 в полі біля села Спаське Новомосковського району голова товариства з обмеженою відповідальністю АПК «Спаське» Юрій Пришедько разом з поплічником Леонідом Ігнатенком та групою досі «невідомих» (міліціянтам і прокурорським) присікався до фермера Анатолія Гайворонського та присутнього з ним родича Володимира Гайворонського. Їх жорстоко побили, позбавили волі, силоміць перевезли в сусідній Дніпропетровський район, де в безлюдній лісосмузі поруч каналу Фрунзенської зрошувальної мережі протягом п’яти годин утримували в неволі, погрожуючи вбивством у разі незгоди з привселюдно скоєним грабежом кількох десятків тонн соняшнику, щойно на очах у законного власника обмолоченого на 9,3 га і вивезеного на чужий тік.

Вчинення побоїв середньої тяжкості підтвердила медицина й судмедекспертиза, грабіж збіжжя на понад 60.000 грн. – свідки. Та спочатку Новомосковський міськрайонний відділ внутрішніх справ спробував по свіжих слідах взагалі відмовитися від розслідування і переслідування правопорушників за скоєне. Зрештою суддя Новомосковського міськрайонного суду О. Соколянська змусила ухвалою – і міліція була змушена майже через тиждень, 26 жовтня, порушити проти Ю. Пришедька з гоп-компанією кримінальну справу №10071400, кваліфікувавши інкримінований кримінал за ознаками ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України (заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень), хоча були розбій з нахабним грабежем і позбавленням А. Гайворонського волі, що мало би кваліфікуватися по ч.ІІ ст. 146 і ч.ІV ст. 187.

Отож з такою «інкримінацією» А. Гайворонський не погодився й оскаржив його в обласній прокуратурі. Через півроку, 18 квітня 2008-го, дочекався нареш­ті від зампрокурора області порушення проти Ю.Пришедька з подільниками ще однієї кримінальної справи №70089077 по ч.4 ст.191 ККУ (заволодіння чужим майном у великих розмірах). А ще через місяць, 12 травня 2008-го, слідчий слідчого управління Дніпропетровського обласного УМВС В. Калюжний, об’єднавши в одне провадження справи №70089077 та №10071400, взявся нарешті за слідство, яке протривало лише три тижні.

6 червня 2008 р. цей же слідчий закрив об'єднану карну справу №10071400, а натомість порушив проти Ю. Пришедька та Л. Ігнатенка кримінальну справу №10074400 (за ч.4 ст.187 ККУ).

Отже, постанова про притягнення до карної відповідальності за розбій була нарешті прийнята і …так і не пред’явлена Ю. Пришедьку, який продовжував уникати слідства і був оголошений у розшук. Слідчий В. Калюжний звернувся до Бабушкінського райсуду Дніпропетровська з поданням про заміну оголошеного запобіжного заходу про невиїзд на утримання Ю. Пришедька під вартою.

17 липня 2008 р. Бабушкінський райсуд Дніпропетровська ухвалив постанову про затримання і примусове доставлення Ю.Пришедька для вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Однак міліція не поспішала, наче не хотіла затримувати Ю.Пришедька й доставляти в суд. Бо 1 листопада 2008 р. слідчий Калюжний за …«відсутністю …злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України», тобто розбою, закрив кримінальну справу №10074400 щодо Ю. Пришедька, Л. Ігнатенка та невстановлених осіб, причетних до розбою 21 жовтня 2007 року.

12 листопада 2008-го, роблячи «хід конем» для виведення з-під карної відповідальності за скоєний розбій, прокурор облпрокуратури В. Загной перекваліфікував скоєне Ю. Пришедьком і Л. Ігнатенком на ч.1 ст.122 КК України (спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень).

А. Гайворонський продовжував пошуки управи на таких «правозахисників» і «законоблюдителів» і скаржився в Ген­прокуратуру, МВС України, Адміністрацію Президента України. Але марно. Скарги відфутболювалися з столиці вниз, в область, і наче бовкали у воду. Зрештою кримінальна справа №10074400 опинилася у новомосковській міліції.

Через понад два роки, 26 лютого 2010-го, слідчий Новомосковського міськ­райвідділу прийняв постанову про закриття кримінальної справи щодо звинувачуваного у причетності до розбою і тяжких побоїв Л. Ігнатенка «за відсутністю в його діях складу злочину за п.2 ст.6 КПК України». Виправдав!

1 липня 2010 року слідчий Новомосковського міськрайвідділу Т.Дробот на підставі п.2 ст.6 та ч.2 ст.213 КПК України («за недоведеністю участі обвинуваченого в скоєнні злочину») закрив карну справу і щодо Ю. Пришедька. Теж виправдав!

А.Гайворонський продовжує скаржитися: встиг 4 рази звернутися до Президента, отримати 17 відписок з Міністерства внутрішніх справ України, 22 відписки – з Генеральної та обласної прокуратур.

І Новомосковський міськрайонний суд 16 липня 2010 року скасовує постанову слідчого Т.Дробот про закриття кримінальної справи. Та слідчі знов не поспішають. Лише 30 грудня 2010 року прокуратура області спонукає кваліфікувати дії Ю. Пришедька та Л. Ігнатенка за ч.2 ст.146 і ч.4 ст.187 КК України (розбій у великих розмірах і незаконне позбавлення волі). Капець, здається, розбійникам! Ось-ось опиняться на лаві підсудних. Та Ю.Пришедько, оголошений Бабушкінським райсудом у розшук для примусового приводу і зміни запобіжної міри з невиїзду на взяття під варту, спокійно продовжує розгулювати по всій Україні, уникає слідства, а дніпропетровська міліція й не прагне зустрічі з розшукуваним.

20 лютого 2011р. А. Гайворонський, перебуваючи в столиці з черговою скаргою, випадково зустрів у Києві знайомий автомобіль з Ю.Пришедьком і зателефонував працівникам новомосковської міліції. Вартові порядку попросили А. Гайворонського забезпечити їх транспортом для поїздки в Київ з метою затримання зловмисника.

Через три дні, 23.02.2011 року, Ю.Пришедько був спійманий у столиці, привезений у Новомосковськ, вміщений до ізолятора затриманих і незабаром доправлений до Бабушкінського райсуду для розгляду подання слідчого про зміну запобіжного заходу. Суддя Бабушкінського райсуду Т. Свідерська «чомусь» виявилася супер-милосердною і, погодившись з мабуть теж надміру милосердною облпрокуратурою, яка не підтримала подання слідчого, не задовольнила пропозицію про взяття під варту Ю. Пришедька, який знову став вільним небораком.

Слідство знову загальмувалося і припинилося. Щоправда, подільник Ю. Пришедька хронічний карник Л. Ігнатенко зараз вчергове перебуває в місцях позбавлення волі, але не за скоєне разом з Ю.Пришедьком. Л.Ігнатенку так і не пред'явлено звинувачення по «розбійній» статті 187, його навіть не допитано.

«Ні Новомосковська міськрайонна прокуратура, ні прокуратура Дніпропетровської області, ні слідче управління ГУМВС України в Дніпропетровській області процес розслідування справи не тільки не контролюють, а навпаки!» – обурюється А. Гайворонський.

 За його словами, 6 квітня 2011 року вкрай знахабнілий безкарністю Ю.При­шедько заявив правоохоронним органам про те, нібито 23 лютого 2011 року при затриманні в Києві працівники міліції та А. Гайворонський заподіяли йому тілесних ушкоджень. Протягом тижня («Оце оперативність!» – завидує Анатолій Гайворонський) проворна слідча Новомосковського міськрайвідділу пані Т.Дробот встигла порушити кримінальну справу за фактом спричинення тілесних ушкоджень Ю. Пришедьку і буцімто вже назбирала аж два томи доказів.

Незабаром після порушення кримінальної справи за заявою Ю.Пришедька, розповідає А. Гайворонський, його по телефону запросив на зустріч громадянин ім’ярек, який відрекомендувався помічником заступника «губернатора» Дніпропетровської області І. Ступака і запропонував добровільно «закрити» кримінальну справу щодо Ю.Пришедька в обмін на припинення кримінальної справи по факту спричинення тілесних ушкоджень Ю. Пришедьку при затриманні в Києві. Інакше, попередив «помічник» заступника глави облдержадміністрації, кримінальна справа №10074400 проти Ю.Пришедька та Л.Ігнатенка ніколи не потрапить до суду.

Що в нашій області за теперішньої корупції цілком імовірно.

За словами А. Гайворонського, проти працівників міліції Новомосковського міськрайвідділу, котрі затримували Ю. Пришедька в Києві, вже прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, а А. Гайворонського слідча Т.Дробот намагається притягти до кримінальної відповідальності і вже допитала його як підозрюваного. Хоча є три свідки з-поміж правоохоронців, які брали Ю.Пришедька в столиці, що за їхньою операцією А.Гайворонський спостерігав з протилежного боку вулиці і з свого автомобіля навіть не виходив.

На всяк випадок, А. Гайворонський звернувся в Новомосковську міжрайонну прокуратуру з проханням закрити справу проти нього за скаргою Ю.Пришедька і почув у відповідь, що обставини затримання Ю.Пришедька встановлені, алібі в Анатолія Гайворонського неспростовне, однак відмови від порушення кримінальної справи проти нього за спричення тілесних ушкоджень Ю.Пришедьку не обіцяють…

Чи не пора прокурору області Наталці Василівні Марчук підключитися до провадження «бородатої» кримінальної справи №10074400, притягти до відповідальності не лише Ю. Пришедька з подільниками, а й винних у тяганині та службовій недбалості, покласти край корупції законоблюдителів із розбійниками та грабіжниками?

Поділитися: