Майже 100-річна історія, або 100 гірких для довгожителя

01 липень 2011 о 10:09 - 1444

Пенсіонер Іван Скібан мешкає в селі Башмачка Солонянського району. Як ви вже зрозуміли, пенсіонер він не типовий. Бо ж дійсно далеко не кожен українець доживає до такого поважного віку.

«Незабаром, мені стукне 100 років. А доживу я, до 105 років», – з посмішкою в голосі стверджує чоловік.

В Башмачці говорять, що дід Іван Скібан «добре зберігся». Справді, на вигляд йому можна дати 85, от сили 90 років. Кореспондент газети «Лица» зустрів Іван Сергійовича просто на вулиці: старий повертався з посадки, яка починається відразу за його будинком.

«Ходив дивитися, як там корова, чи пасеться, – говорить дід Іван. – На пенсію 864 гривні сьогодні далеко не заїдеш».

В одному будинку з дідом Іваном живе його син Володимир і невістка Наталя, які переїхали в село з Дніпропетровська – щоб доглядати старого.

В 2011 році, на початку весни, в будинку діда Івана відрізали газ. Виявляється, за зиму набігла заборгованість – 600 гривень. Розповідає Наталя Скібан – невістка довгожителя: «Ми завжди платили за газ вчасно, але 50% вартості – дід мав право на пільги. Втім взимку можновладці з тільки для них зрозумілих причин пільги скасували, а господарю ні слова про це не сказали».

«Поки діти розбиралися з тими хапугами, більше місяця жили без газу. Ніби знову в 1917 році, в царській Росії опинилися», – жартує дід Іван, якого 100-річне життя і різні держави навчили сподіватися лише на самого себе. Через це кілька років тому старий і купив корову, яка з його слів, допомагає хоч якось зводити кінці з кінцями.

Рік 1936: молодий старшина польського війська

Про 99-річного жителя і про його матеріальну скруту добре знають в Башмацькій сільраді. Голова сільради Тетяна Бережна якось пообіцяла Наталі Скібан допомогти діду матеріально – але «в кінці року». Та пройшло вже чотири роки, а віз і нині там: допомогти колишньому колгоспнику в сільраді так нічим і не змогли. Або не схотіли? А на численні листи, які Наталя Скібан відправляла в районну адміністрацію, не прийшло жодної відповіді.

Щоправда, кожен рік на свято визволення Солонянського району від німецько-фашистських загарбників башмацькі чиновники приносять Івану Сергійовичу по кілограму муки та крупи – весь цей набір дід Іван називає подачками.

Хоча в той же час його невістка жаліється, що в минулому році на це ж свято крупи дали, а 100 грам за визволення району налити забули. З чого сміялася вся вулиця. «Не донесли горілку з сільради, самі в посадці випили», – жартували сусіди діди Івана. Навіть в свої 99 років Іван Скібан не відмовляється від 100 грам гіркої «для апетиту». І дуже багато палить. «За день, він викурює пачку цигарок, не настачишся на нього, – продовжує невістка Наталя. – І димить старий дуже цікаво: я якось напроти нього стала – дим у нього йде вверх неначе з труби».

Запитуємо у діда Івана, що треба робити, щоб дожити до 100 років? «Треба вміти жити», – відповідає той і виходить на вулицю прогулятися. Можливо, саме завдяки тому, що ніколи не сидів на місці, дід Іван і дожив до без малого 100 років? «Ще років 5-6 тому я пішки ходив до кума в сусіднє село Вовніги, яке знаходиться в 8 кілометрах від Башмачки. Вип’ємо по 100 грам домашньої горілки, трохи посидимо, поговоримо і вертаюся додому», – згадує довгожитель.

Зі слів його дітей, Іван Сергійович майже ніколи не хворів. За все своє довге життя, лише один раз лежав в лікарні: живіт заболів. Лікарі заборонили йому їсти жирне. Якось заходить лікар в палату, а дід Іван їсть сало. Лікар злякався, кричить: Іван, ти ж наїсися сала та помреш! «З’їм не помру – а не з’їм помру», – почулось у відповідь. Ось така у цього діда 99-річна філософія життя.

Сьогодні запити у старого невеликі – було б що поїсти, змінний одяг, і неодмінно пачка цигарок: «Мені треба смачного покуштувати, а потім і ноги можна задрати»…

І все, більше нічого не треба. Але, як переконався кореспондент газети «Лица», і цим життєво необхідним мінімумом нинішня влада довгожителя не забезпечила. До речі, коли дід Іван доживе до 100 років, обласна державна адміністрація платитиме йому подвійну пенсію – від самого губернатора. Але, шановні читачі, дозвольте питання: чи багато ви знаєте людей, які таки відсвяткували свій 100-річний ювілей?

ЦІКАВО

Іван Скібан пережив три держави. Народився в царській Росії. Його батько був старшим унтер-офіцером армії. Жив Іван Сергійович «при панах» в Польщі (де встиг відслужити в армії), і в Радянському союзі. Останні 20 років І. Скібан громадянин Незалежної України.

Поділитися: