Навіщо закривають 20 районних лікарень на Дніпропетровщині?

14 січня 2011 о 12:34 - 3323

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Коли з владних кабінетів в черговий раз, як прокляття, лунає слово «реформи», неод­мінно слід чекати погіршення життя. Адже з середини 90-х років ми тільки і чуємо: «Потерпіть трошки, ми проведемо реформи, і жити стане краще». Чого тільки не реформували, починаючи від реформи (розкрадання) державного сектора економіки, закінчуючи реформою освіти. Але середньостатистичний українець не може не помітити: з кожним роком жити легше не стає. Хіба що, як говорить чинний прем'єр-міністр  – веселіше.

Бо без сміху (щоправда гіркого) на псевдореформи нової-старої влади дивитися неможливо. У 2011 році черга дійшла до реформування закладів вторинної медичної допомоги, над чим працюють чиновники з Кабінету міністрів України та дніпропетровської облдержадміністрації.

Під час прес-конференції в одному з інформагентств начальник управління охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації Валентина Гінзбург заявила: «Навантаження в пологових, хірургічних, гінекологічних та інфекційних відділеннях недостатнє. Тому районні лікарні треба перепрофілювати у фельдшерські пункти і за рахунок цього зберегти бюджетні кошти».

Це слова людини, за участю якої два роки тому закрили єдиний в області протитуберкульозний санаторій, що приймав на лікування хворих із відкритою формою недуги. Офіційне пояснення – через нерентабельність. Санаторій «В'язовок» знаходився посеред соснового лісу в Павлоградському районі. І хворі вишиковувались в черги, щоб туди потрапити.

Тепер «В'язовка» немає, а Валентина Гінзбург зупинятися не збирається. На черзі – районні лікарні.

 

Очевидно, що система охорони здоров'я України взагалі і районних лікарень зокрема потребують невідкладної реорганізації. З цим твердженням напевно погодяться всі українські лікарі, для яких очевидним є і інше: реформи треба проводити системні і, звісно, робити це обдуманно. До того ж, чиновникам з МОЗу та облдерж­адміністрації хоч іноді слід згадувати знаменитий принцип Гіппократа: не нашкодь.

На сполох одним з перших б'є колишній голова профкому Солонянської районної лікарні Анатолій Сокоринський: «Саме на території Дніпропетровщини планується впровадити «пілотний» проект реформування районних лікарень (т. зв. вторинної ланки спеціалізованої медичної допомоги). Передбачається створення 10 госпітальних округів.

Що планується? Перепрофілювати більше ніж 20 районних лікарень. Серед них лікарні таких міст як Марганець, Орджонікідзе (лікарня повністю закривається!!!), Тернівка, Першотравенськ.

«У районах будуть ліквідовані хірургічні, пологові й інфекційні відділення інтенсивної терапії. Які будуть сконцентровані в госпітальних округах: єдиний в сільському районі – в Царичанці, в якій входитимуть Магдалинівський і Петриківка. Інші будуть прив'язані до великих міст, куди у разі потреби швидкі везтимуть мешканців сіл та районів», – розповів Анатолій Сокоринський.

Ось пропозиції щодо створення госпітальних округів, за підписом Валентини Гінзбург (напівжирним шрифтом позначено центр округу, де буде залишено лікарню):

 

1 госпітальний округ

Царичанський район

Магдалинівський район

Петриківський район

2 госпітальний округ

 

м. Новомосковськ

Новомосковський район

3 госпітальний округ

 

м. Павлоград

Павлоградський район

Юр'ївський район

4 госпітальний округ

 

м. Першотравенськ

Петропавлівський район

Межівський район

5 госпітальний округ

 

Синельниківський район

Покровський район

Васильківський район

6 госпітальний округ

 

м. Нікополь

Томаківський район

м. Марганець

м. Орджонікідзе

7 госпітальний округ

 

м. Жовті Води

П'ятихатський район

8 госпітальний округ

 

м. Дніпродзержинськ

м. Вільногірськ

Верхньодніпровський район

Криничанський район

9 госпітальний округ

 

м. Кривий Ріг

Криворізький район

Софіївський район

Широківський район

Апостолівський район

10 госпітальний округ

 

м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський район

Солонянський район

 

Анатолій Сокоринський впевнений: проект реформування районних лікарень непродуманий: «Візьмемо хоча б рідний мені Солонянський район: від Красноармєйки, найвіддаленішого села району, до 7-ї лікарні Дніпропетровська, в якій передбачається створення 10-го госпітального округу, приблизно 170 км. Питання: яким транспортом і за який час медики доставлятимуть в госпітальний округ пацієнта, який потребує термінового хірургічного втручання?»

У Дніпропетровській обл­держадміністрації запевняють: передбачається функціонування бригад невідкладної медичної допомоги. Але на практиці це виглядає інакше: Фахівців немає. Транспорту немає. Та що там, часом, навіть пальне відсутнє… Тож виникає цілком закономірне питання – де це все візьметься за один рік? (Влада планує до кінця поточного року завершити «реформування»!)

Анатолій Сокоринський наводить приклад: два тижні тому в селі Бутовичевка Солонянського району розбився гелікоптер, люди зателефонували в Солонянську районну лікарню, але «швидка» не змогла приїхати – перебувала на виклику. Зателефонували на ще один пост швидкої допомоги – в Новопокровку – в цій лікарні машина була, але не виявилось пального…

Схожа ситуація була в селі Вовніги того ж таки Солонянського району. Селянин Віктор Беткін впав з другого поверху будинку. Лежав, стікав кров'ю. Не дочекавшись «невідкладної допомоги» (яка була на виклику), дочка на власному авто повезла батька в Солоне. Лікарі говорять: до Дніпропетровська Беткіна живим не довезли б!

Здається, ніхто з високопоставлених «реформаторів» не врахував районну специфіку: мізерна кількість «швидких», велика відстань до ймовірних госпітальних округів тощо.

 

Наступне. «Реформа не забезпечена фінансуванням з держбюджету-2011 – і неналежним чином спланована», – каже Анатолій Сокоринський.

Головний лікар Софіївської районної лікарні Тамара Бідулько додає: «Немає і законодавчої бази реформування районних лікарень, а є лише проект. Не показано джерела фінансування»… Лише припускається, що амбулаторна допомога забезпечуватиметься за рахунок місцевих бюджетів.

Також незрозуміло, як новостворені амбулаторні пункти будуть забезпечуватися спеціалістами. Яких теж немає! Так, згідно проекту реформування, в районах будуть працювати так звані сімейні лікарі. Чому «так звані»? Тому що… українські вузи не готують лікарів сімейної медицини! «Вони хіба з неба можуть впасти?» – припускає Тамара Бідулько.

До слова, в Європі підготовка сімейного лікаря триває 9 років! А як можна у нас за рік здобути фах сімейного лікаря?

А поки що районним лікарням не затверджують кошториси. «Гроші доводиться вибивати з боєм», – говорять лікарі. Це не повідомлення з фронтових полів, а реалії життя «в країні для людей». Які знову ви­явились статистами. Спитайте пересічного жителя П'ятихаток, Верхньодніпровська, Магдалинівки: що Ви чули про закриття ваших лікарень? Нічого.

Навіть лікарі районних лікарень бідкаються, що їхньої думки щодо реформи ніхто не запитував. До лікарів доходять лише слухи, які сіють паніку.

Головний лікар Петропавлівської лікарні говорить: «Професіонали, що затіяли реформу, повинні були приїхати в райони і на власні очі подивитись, що тут робиться, розібратися в ситуації, порадитись з місцевими фахівцями, а потім вже вирішувати, що і як реформувати».

 

КСТАТИ

«Дорогая редакция газеты «Лица»!

Я очень прошу напечатать на страницах вашей газеты поздравление с Новым годом и Рождеством Христовым замечательному коллективу глазного отделения 3-ей городской больницы, где зав.отделением Рожко Олег Александрович (лучший хирург города по глазам), его врачам Ларисе Григорьевне, Юлии Владимировне, большому коллективу медсестер и санитарок.

Этот коллектив лечит пенсионеров, ничего с них не требуя. А городские власти хотят это отделение расформировать по всем больницам города. Это значит, что для нас, пенсионеров, исчезнет последний спасательный островок.

Пожелайте им счастья, здоровья и всех благ.Пенсионеры Коляда, Переверзева,Серьга, Грищенко, Петровцева и многие другие»

 

Уявіть собі: більше ніж 20 районних лікарень перетворять в амбулаторні пункти, а хірургічні, інфекційні та пологові відділення районних лікарень опиняться на вулиці. За підрахунками Анатолія Сокоринського, під скорочення потрапляють близько 1.500 медиків. А сам пілотний проект стартує 1 квітня 2011 року. У День сміху, або, як в народі говорять, в День дурня.

До речі, в Софіївці минулого літа закрили єдиний в районі пологовий будинок, лікарів скоротили. Тепер звичайні лікарі з районної лікарні змушені возити жінок, в яких вже почалися перейми, в Кривий Ріг. Дорогу треба оплачувати з власної кишені, бо лікарня не забезпечена навіть пальним! Софійчанки кажуть: поки така «швидка» до­їде до Кривого Рогу, можна тричі народити.

«А у нас в районі є такі села, куди в погану погоду не про­їдеш: восени багно, взимку заметілі», – говорить головний лікар Васильківської районної лікарні Аркадій Дараган.

«У нас теж в деякі села лише на собаках можна доїхати», – вторять Дарагану лікарі з інших районів. Це чимось нагадує історію, яка нещодавно сталася в Різдвяні свята на заметеному снігом данському острові Бронхольм, коли до породіллі акушер йшла 6 км на лижах. Завдяки героїзму мужньої лікарки, місцева мешканка Гітте Хансен народила здорову дитину.

Про стан сільських доріг добре знають мешканці районів, але не здогадуються в Києві, де, схоже, комусь просто хочеться вислужитись, провести реформу заради галочки. Натомість районні лікарі вимагають підвищення зарплат. Ви можете собі уявити, як прогодувати сім'ю на зарплату у 1 (одну) тисячу гривень? Отож бо. Але ж лікар районної лікарні не отримує і того. І якщо лікарів сьогодні не забезпечать хоча б мінімально необхідним – рятувати людей не буде кому.

«Ставка лікаря 960 гривень, санітарка отримує 920 гривень, – нас всіх підігнали під уравніловку», – відзначила Тамара Бідулько. Держава повин­на підвищувати бюджетникам зарплату разом з щоквартальним підвищенням мінімальної зарплати. Та, фактично, підвищення зарплат медикам заморожено.

Вищенаведені суми неспіврозмірні з витратами народу на своїх слуг.

Анатолій Сокоринський нагадав: на відпочинок та медичне обслуговування одного народного депутата в бюджеті-2011 закладено стільки, як на охорону здоров'я 5.130 українців! Лікування одного нардепа українцям обходиться в 785 тисяч гривень на рік (!!!) – на ці ж цілі для пересічного українця в бюджеті закладено аж 153 гривні. Тож, можливо, для початку в цілях економії бюджетних коштів слід зменшити витрати на утримання слуг народу, а потім скорочувати лікарів?

P.S. Всяке терпіння має свою межу. У шахтарському містечку Тернівка Павлоградського району люди заявили: якщо влада закриє їхню лікарню, ми «закриємо цю владу». Просили так і написати.

Віталій Непомнящий

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: