9 листопада молодь відзначила День рідної мови і писемності

12 листопада 2010 о 09:53 - 1970

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


«…А коли є окрема мова,

то є і окремий народ»

Митрополит Іларіон

 

У вівторок, 9 листопада, в Дніпропетровську на центральній площі міста дніпропетровці відзначили День української мови, а також в чергове виразили протест проти затвердження закону «Про мови в Україні» (див. фоторепортаж http://www.the-persons.com.ua/news/nabljudatel/4286).

За умовою акції кожен учасник озброївся аркушем з цитатою улюбленого українського автора. Усі цитати розміщувалися на стенді. З нашої «легкої руки» там з'вилися слова «Немає часу на поразку». Впізнали? «Берестечко» Ліни Костенко.

Такі ж листи 9 листопада з'явилися в громадських місцях, учбових закладах. Під час акції відбулися літературні читання і бук-кросинг, (bookcrossing), що значить – обмін українськими книжками.

Я особисто отримав книгу «Мова і Нація» Василя Іванишина та Ярослава Раде­цького, яку раніше читав лише в Інтернеті. Тепер ось маю на руках книгу, яка корисна і цікава не тільки для науковців, але і для звичайного читача… 

За словами організаторів, ця акція мала на меті наочно показати багатство української мови. Подібні акції солідарності пройшли також і в інших містах України. До пікету приєдналися українці за кордоном, які вийшли до посольств України з вимогою до антиукраїнської влади не ухвалювати законопроект Єфремова-Симоненка-Гриневецького «Про мови в Україні».

 

До речі

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені Кураса НАН України розкритикував парламентський законопроект про мови. Висновок друкує «Дзеркало тижня».

Автори висновку вказують, що одностороннє «проштовхування» інтересів однієї групи громадян за рахунок інших «не буде сприйняте серед інших груп як справедливе й замість національної консолідації призведе до міжгрупового відчуження та зменшення лояльності громадян до держави».

«Як показує проведений аналіз, жоден із пропонованих проектів закону про мови, в тому числі проект депутатів Єфремова, Симоненка та Гриневецького, не сприятиме досягненню суспільного компромісу на мовному ґрунті, бо кожен із них, за великим рахунком, захищає права однієї мовної групи коштом інших», – йдеться у висновку.

«Українській мові має бути забезпечено належні умови як рідній мові більшості громадян, особливо з огляду на обмеження сфери її вживання внаслідок тривалої політики русифікації», – зазначають автори.

Крім декларування ролі російської мови як необхідної та бажаної для всіх громадян, у різних статтях проекту Єфремова (і кількох статтях проекту Шуфрича) та інших закріплено право вживання цієї мови в різних суспільних практиках на всій території України, що ґрунтується на такому розумінні її ролі і, отже, не відповідає її декларованому статусові однієї з регіональних мов, вважають експерти.

«Неприйнятним є не лише згадування російської окремо від інших реґіональних мов у всіх загальних статтях про засади державної політики й права вживання мов, а й надання їй конкретних преференцій, як-от уживання, поряд з українською, в публікації актів загальнонаціональних органів державної влади, при оформленні паспортів чи адресуванні поштових відправлень», – йдеться у висновку.

Раніше закон негативно оцінили в Києво-Могилянській Академії й інституті Потебні.

 

Нагадаємо, що це вже не перша подібна акція в нашому місті, організована небайдужою молоддю. Тиждень тому в Дніпропетровську громадським рухом «Не будь байдужим!» була організована акція по здачі агітаційної макулатури коаліційних сил.

Активісти руху «Не будь байдужим!» у розмові з кореспондентом газети «Ліца» висловили свою позицію: «Ми вирішили привернути увагу громадськості до сумно-звісного закону про мови, який фактично робить російську мову першою державною», – заявив громадський діяч Едуард Аркушин.

«Вони посилаються на загрозу, яка ніби існує для російської, але ж всі розуміють, що для російської жодної загрози не існує. У переважній більшості випадків під загрозу зникнення потрапляють мови народів, які не мають власної державності, наприклад, гагаузи, кримські татари, караїми.

І законопроект Єфремова-Симоненка-Гриневецького – це популістський закон, який покриває якісь копійчані інтереси їх політичних сил», – обурюється  Аркушин.

За словами ще одного з учасників заходу, вони вирішили зібрати макулатуру трьох політичних сил авторів законопроекту – Партії регіонів, комуністів та литвинівців.  І якщо з комуністами давно все зрозуміло, як і з «регіонами», які перед кожними виборами обіцяють зробити російську мову другою державною, то Литвин напряму не говорив, що збирається робити російську другою державною. Тому ми вирішили гроші, які отримаємо від здачі макулатури, віддати обласному осередку партії Литвина – рівно на вартість їх сумління.

А активіст громадського руху «Не будь байдужим!» Юрій Фартушний обурений тим, що політичні сили не тільки витрачають мільйони гривень на величезні плакати, альбоми агітаторів та брошури з УФ-лакуванням. Мало того, вони ще й подали законопроект «Про мови в Україні», яким передбачається витрачати гроші платників податків на переклад документації з української на російську, що означає утримування цілої армії перекладачів.

За даними громадських активістів, у Севастополі безглузда заміна дорожніх знаків з україномовних на російськомовні обійшлася місцевому бюджету в 150 тисяч гривень!

Небайдужа молодь запитує у керівництва держави: «Чому так безглуздо витрачаються кошти, які могли би бути використані, наприклад, на друк української книги або ж будівництво лікарень чи ремонт доріг?»

Також «небайдужі» нагадали ЗМІ, що тлумачний словник української мови (в кожній з розвинених країн цей різновид словника вважається найціннішим і найбільш затребуваним) видавався в 70-х роках минулого століття.

«Науковці підготували тлумачний словник на 120 тисяч слів, однак грошей на його друк у держави немає, хоча президент України затвердив Програму розвитку національної словникової бази», – резюмував Юрій Фартушний.

На жаль ще і сьогодні, нібито в незалежній країні багато людей мислять тими штампами, що і 25-30 років тому, коли можна було написати заяву і не вивчати українську мову в освітніх закладах.

Ще зустрічаються розумники, яким важко вивчити українську мову, деякі з них живуть в Україні від народження.

До слова, рідний дідусь автора був засуджений радянською трійкою, «сидів» в Норільську в ГОРЛАГу, де була справжня інтернаціональна дружба народів. Разом з ним «сиділи» поляки, латиші, естонці, особливо багато було «лісових братів» – литовців.

Так от, за рік мій дідусь, який мав всього три класи освіти польської школи (польську мову він теж знав), вивчив литовську мову.

Звісно, в тому-таки Дніпропетровську знайдеться багато людей, які скажуть, що українська мова – це мова молода або сільська, інша справа російська чи англійська …Беззаперечний факт, за науковими розвідками лінгвістів (і не тільки українських), мова української народності почала формуватися ще у VI-IX столітті. А процес унормування загальнонародної української мови вчені відносять до ХІІІ-ХІV століття. Інтенсивне формування нової української мови дослідники відносять до другої половини ХVІІІ-ХІХ століть. Зачинателем сучасної української літературної мови вважається І.П. Котляревський, а основоположником – Т. Г. Шевченко.

Як відомо, на сьогоднішній день за милозвучністю українська мова займає друге місце у світі після італійської.

Вольтер писав, що всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя.

А пам'ятаєте слова найавторитетнішого і наймоднішого (за останніми соцопитуваннями) українського поета Тараса Шевченка: «І чужого навчайтеся і свого не цурайтеся»?

Цитати з презентації перевиданого роману «Берестечко» Ліни Костенко:

«Тільки створили державу, омріяну українську державу, як почали закликати: «Встаньте з колін!» Ну, якщо ви плазували, то й вставайте з колін. Але я ніколи не стояла на колінах, і мій народ, той, для якого я пишу, також. 

Другі прийшли і кажуть: «Ми тепер народ нагодуємо». Проект «Голодомор» на сайті закрили, бо «ми прийшли, щоб нагодувати людей». Та це люди вас годують! А от поворухнути пальцем, щоб книгарні не зачинялися, нікому.

 

Доборолися, добалакалися,

досварилися, аж гримить.

Україно, чи ти була колись

незалежною, хоч на мить

Від кайданів, що волю сковують?

Від копит, що у душу б'ють?

Від чужих, що тебе скуповують?

І своїх, що тебе продають?

                    * * * * *

Прости мені, мій змучений народе,

що я мовчу. Дозволь мені мовчать!

Бо ж сієш, сієш, а воно не сходе,

І тільки змії кубляться й сичать.

Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.

Злість рухає людьми,

але у бік безодні.»

 

У день української писемності та мови за традицією щороку стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Цей унікальний мовний марафон був зініційований українським меценатом і громадським діячем Петром Яциком, який усе життя прожив у Канаді, але завжди пам'ятав про рідну землю.

Після здобуття незалежності він часто приїздив до України. Мовна ситуація в Україні дуже непокоїла Петра Яцика, бо він був переконаний, що є мова – є й держава, немає мови – немає держави. Так народилася ідея конкурсу з української мови для української молоді. Рік від року конкурс набував популярності, підтримувала його і держава, бо головна мета цього мовного змагання – утверджувати державний статус української мови, підносити її престиж.

Але в 2010 році конкурс вперше пройде без участі держави, яка відмовилась надавати будь-яку допомогу!

Що тут скажеш? Без коментарів…

P.S. Цього ж дня православна церква вшановує пам'ять святого преподобного Нестора-літописця.

Як відомо, Нестор-літописець – чернець Києво-Печерського монастиря, автор житій святих князів Бориса і Гліба та Феодосія Печерського. Вважається упорядником (за іншою версією – автором) «Повісті временних літ».

Віталій Непомнящий

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: