Дніпропетровський транспорт їздить по замкненому колу корупції

15 жовтня 2010 о 12:07 - 1235

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Якщо мешканцям Дніпро­петровська, які з дня в день користуються послугами наших маршруток, трамваїв і тролейбусів, повідомити новину про жахливий стан транспортної галузі міста – це буде те саме, що повідомити лікарю і його пацієнтам про поганий стан медицини.

А викладачам та школярам з студентами розповідати про проблеми освітніх закладів: про те, що підручників не вистачає, за екзамени треба давати хабар, а офіційні зарплати викладачам таки треба підвищувати. Це було б відкриттям секрету Полішинеля.

Значно цікавіше показати пальчиком на конкурента і, користуючись моментом, прибрати його бізнес (дійсно корупційний) до власних чесних рук, «які нічого не крали» зроду.

 

 

За даними заступника директора департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради Валентина Мовчана, депутати, пов'язані із Загідом Красновим, розвалили транспорт­ну систему Дніпропетровська. Про це чиновник заявив на прес-конференції в ІА «Новий міст».

За його словами, в результаті проведення тендерів до обслуговування маршрутів допускалися ЧП, які не виконували узятих на себе зобов'язань.

«Як показало життя, низка переможців таких от тендерів (а це десятки підприємств) виконують узяті на себе зобов'язання за поданням рухомого складу максимум на 60-80%. В результаті, в годину пік на цих маршрутах вишикую­ться величезні черги, як правило дві, в одній черзі стоять люди, які хочуть їхати сидячи, інша черга – люди, які готові їхати стоячи, бо поспішають на роботу. Мікроавтобуси переповнені, і коли відчиняються двері, люди випадають. Як водій може на «спринтері», незаконно переобладнаному під пасажирський, забезпечити безпечні перевезення?» – дивується Валентин Мовчан.

Чиновник рапортує, що всі ми скоро побачимо світле майбутнє нашого транспорту, черги зникнуть, а малогабаритні маршрутки замінять комфортні автобуси.

 

Іншої думки перевізники. «Позбавивши ліцензій «недобросовісних перевізників», нове керівництво департаменту транспорту і зв'язку поставило на наші маршрути машини близьких до себе бізнесменів»,  – відповідають перевізники, позбавлені ліцензій. От і все.

Вони стверджують, що керівництво департаменту транспорту намагається нав'язати суспільству думку, що є хороші перевізникі – наші, і погані – (ті, що вигравали тендери раніше) їхні…

«Головна проблема транспортної галузі – всеохоплююча корупція, з якою боротися ніхто навіть і не думає, натомість йде банальна боротьба за найприбутковіші маршрути», – говорить перевізник Дмитро Шикаловський. Як приклад наводить свою власну бізнес-історію.

Десять років тому Шикаловський мав 25 автобусів, перевозив пасажирів з центру міста (вул. Московська) на ж/м Парус.
«Але були штучно створені умови, в яких неможливо було працювати, і нас звідти вижили. Тепер же ця ж влада кричить «ура» «героям», які поставили на цей маршрут автобуси. Власник автобусів (маршрут №121) Пєнєгін (перевізник, який вважається наближеним до біло-голубої влади – авт.) виходить і говорить: «Ми взяли ці автобуси рік тому, але через корупцію тоді не виграли тендер».

Зараз так вийшло, що вони виграли тендер. Питання тільки одне – чи чесно?

«Я так думаю, що через 10 років ви­йде ще якийсь перевізник і скаже, що тоді Пєнєгін виграв, тому що тендер був нечесний. На жаль, так буде дуже довго, аж поки ми не зламаємо хребет корупції», – впевнений перевізник.

Слухаючи підприємця, ловлю себе на думці, що це замкнене коло, з якого не можна вибратися. Рука руку миє. А коли в галузі знаходяться принципові люди, які хочуть працювати чесно, вони стають об'єктом насмішок, і не більше того.

«Коли я приходив у контролюючі органи влади на перевірку ліцензійних умов, приносив документи, чиновники все говорили: «Тобі не набридло, шо ти нам париш?
У тебе все рівно заберуть маршрут!» – згадує Шикаловський.

До речі, відразу після помаранчевої революції багато хто з перевізників щиро вірив, що можна працювати «по-білому». Вони приносили в податкову реальні декларації про доходи, а чиновники-корифеї дивилися на них, як на інопланетян, нагороджуючи не дуже приємними епітетами.

Пам'ятаю свого старенького односельця, діда Якова Максимовича, який народився на початку минулого сторіччя в царській Росії, пережив СРСР, дожив до глибокої старості. А 1991, на зорі української Незалежності, говорив: «Е, хлопці, діла не буде. Червоні позалишались на своїх місцях, вони свою справу зроблять, все розвалять, немає на них Піночета!»

 

Сьогодні підприємці говорять:
«За 8 місяців роботи нової влади ми ніби повернулися в середину 90-х років (звідки СРСР рукою можна дістати), коли працювали лише «по-чорному».

«Виходить, не випадково податкову уряд розформовує», – жартують перевізники.

Влада ж все обіцяє. Наприклад, найближчим часом вирішити проблему заторів.

Валентин Мовчан говорить, що багатомісні автобуси, які почали працювати на низці дніпропетровських маршрутів, повинні розгрузити вулиці мегаполісу.

«Крім того, місту сьогодні потрібні низькопрофільні, багатомісні автобуси з пандусами для перевезення людей з обмеженими можливостями. Це питання вивчається особисто міським головою, і воно буде вирішуватись поетапно, планово, з глибоким аналізом», – сказав чиновник.

Але ж питання з міськими автобусами можна було вирішити значно раніше. Для прикладу, 26 парк «Автопромінь» завіз шведські автобуси великої місткості ще 5 років тому, але на маршрут їх тоді так і не поставили. (До слова, якраз саме такі автобуси зараз обслуговують «Приватбанк»).

Тим часом дніпропетровська влада, здається, визначилася, як прибиратимуть маршрути з центрального проспекту Карла Маркса. На днях пройшла нарада транспортників за участі керівництва міста, на якому вирішили очистити проспект від «Газелей» і «Спринтерів» – і зробити це по­етапно до 1 січня 2011 року.

Усі 42 маршрути пустять паралельними вулицями, а їх замінить електротранспорт – місто вже веде переговори про купівлю 40 нових тролейбусів.

Але влада, як нам здається, повинна перейматися не тільки купівлею тролейбусів, а і тим, як забезпечити нормальні умови життя для тих, хто їх обслуговує – водіям, кондукторам, механікам.

Добре пам'ятаю акції протесту працівників електротранспорту в травні цього року. «Підприємство не може розплатитися зі своїми працівниками з лютого місяця», – зізнавався в.о. директора комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» Володимир Карпенко. «На жаль, немає грошей», – говорив він. Тільки за перший квартал 2010 року заробітний борг підприємства досяг 12,2 мільйона гривень.

Ситуація була непроста, і це можна зрозуміти безпосередньо зі слів працівників цього підприємства.

«Я дочці не можу навіть молока купити – і пояснення, що в бюджеті немає грошей, її не врятовує. Вона їсти хоче!» – ділилась враженнями водій одного з тролейбусів, з якою мені вдалося поспілкуватися. Кондуктор додала: «У нас в депо навіть сім'я розпалась – дружина покинула чоловіка і поїхала на заробітки, мовляв, ти – чоловік, а родину не можеш забезпечити».

 

Тим часом серед дніпропетровської молоді все популярнішим стає проект «Попутчик».

За словами ініціаторів проекту, ідея з'явилася близько 3 місяців тому, коли набридло стояти в безкінечних чергах, чекаючи муніципальний транспорт. Тоді і вирішили самостійно змінити ситуацію на краще.

Покращити ситуацію, кажуть, вирішили, користуючись прикладом сусідньої Росії.

Тепер і в Дніпропетровську водії та пасажири спілкуються в Інтернеті, домовляються. Багато водіїв виявилися готовими допомогти своїм сусідам, «заощадити можна на бензині, і разом їздити веселіше».

А владі ще було б добре вирішити і питання безпеки перевезень, а не тільки про це говорити.

Бо напевно немає в місті людини, яка б не знала, що наші маршрутки як в межах міста, так і на міжміських перевезеннях їздять набиті людьми, неначе оселедцями в діжці. Тож не варто дивуватися, що часом з машин випадають люди.

Нагадаємо, в минулому середовому номері «Ліца» згадували про один з останніх таких випадків. На дорозі, яка йде з Дніпродзержинська в Дніпропетровськ, сталася трагедія: на повороті з маршрутки випала 24-річна дівчина, розбившись на смерть. Машина звісно була забита, що називається «під зав'язку». За словами очевидців, на одному з поворотів чомусь відкрилися двері і дівчина, яка стояла на сходах(!!!), впала прямо під колеса.

Відразу виникає запитання: цікаво, чи понесуть покарання винні у цій трагедії?
Я говорю навіть не про водія. А про власників маршрутів.

Дмитро Шикаловський вже у відкриту говорить: «А як ви думаєте, кому належить більшість маршрутів? «Регіонам» і Краснову? Так, але не тільки їм. Насправді, це і працівники ДАІ, МВС, СБУ, керівництво Головавтотрансінспекції. Тому і дозволяють собі водії набивати людьми повні салони, ганячись за довгим рублем. Бо знають – в місті діє телефонне право».

Зателефонуємо господарю – «відмаже», – ось така філософія багатьох водіїв.

Зовсім інша справа, коли йде­ться про звичайних перевізників, які не мають родичів в погонах, які хотіли працювати по-чесному та робили неодноразові спроби вирішувати наболілі для них проблеми спільно з керівництвом Головавтотрансінспекції. Сьогодні вони вже нікому не вірять.

Як розповів нам Дмитро Шикалов­ський, влітку цього року відбулися збори перевізників (приймали участь перевізники, які займаються міськими, міжміськими, а також нерегулярними перевезеннями).
В будівлю Головавтотрансінспекції запросили 4 телеканали, зібралося дуже багато людей. Поки Олексій Салкоч – начальник Головавтотрансінспекції говорив, телевізійники записували, коли ж він закінчив промову – телебачення одним рухом руки вивели з зали. Чесна преса в дії.

«Але ми обговорили з керівниками Головавтотрансінспекції всі питання. Думали, тепер будемо нормально працювати. Ввечері включили телевізори, дивимось – не віримо власним очам: показують, що до Головавтотрансінспекції приходили «чорні» перевізники, які незаконно, без ліцензій працюють, ще й бідних чиновників намагаються змусити лобіювати свої інтереси», – обурюється перевізник.

Тепер переважна більшість транспорт­ників боїться у відкриту відстоювати свій бізнес, більш поширеними стали розмови на тему «А кому і скільки заплатити, щоб нас нарешті не тероризували?!»

«Притчею во ізицех» стала поведінка «даішників», які зупиняють водіїв з єдиною метою: зібрати дань.

Перевізник Шикаловський говорить, що принципово не дає хабарі, має вісім виписаних штрафів, які успішно були скасовані судами. Правда, оговорюється, що останні місяці і в судах знайти правду стає все важче. Що вже нікого не дивує.

До слова, я зовсім не дивуюсь, коли бачу, як водії автобусів тікають від стареньких пасажирів, які з останніх сил намагаються догнати маршрутки. Або як в новенькі автобуси 38-го маршруту (який їде на Лівобережний) пільговиків просто не пускають.

 

Та на всяке правило є виключення: знайшовся один чиновник, який зумів здивувати і нас, і перевізників, – які за своє життя надивилися всякого.

Під час нещодавньої зустрічі з держслужбовцем Головавтотрансінспекції перевізники намагалися знайти з ним спільну мову. «Вам же тут жити, в цій країні, в цьому місті, зробіть щось добре, не займайтеся бандитизмом!» – нарікали йому. А він говорить: «Ви помиляєтесь. Мені тут не жити, якщо щось до чогось, я емігрую…»

Але ж прості люди не мають набитих грошима портмоне, щоб у критичний для себе момент емігрувати і жити безбідно десь на островах.

Тому треба обирати: або мовчки гнути спину і все життя бути рабом, або підняти голову і вже сьогодні кинути виклик обставинам, чиновникам, бандитам, заради того, щоб наші діти бодай завтра жили так, як живуть люди в цивілізованих європейських країнах.

Нарешті – треба усвідомити: нам жити тут, в Україні. Бо це наша земля і іншої у нас не буде! І не забувати, що великі справи починаються з першого маленького кроку вперед.

Віталій Непомнящий

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: