КАНДИДАТИ В ДЕПУТАТИ – ВІРТУОЗНІ АКРОБАТИ?

15 жовтня 2010 о 12:02 - 4027

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


В передвиборчому, вибачайте, божевіллі (в доборі надійних і «прохідних» своїх кандидатів до місцевих органів влади) пригаду­ється стаття «Шинковка по-днепропетровски или Кто подставляет Президента?» (http://www.the-persons.com.ua/news/nabljudatel/3039/). У ній колоритно, у всій чиновницькій красі, на неспростовних фактичних діяннях, вимальовувався один із таких представників дніпропетровського народу, «цементоїдний» депутат Дніпропетровської райради Віктор Шинкевич. Тоді він вважався членом чи співчуваючим партії влади «Наша Україна», власне, для нього й тих, хто був за ним, це ролі не грало, головне – щоб такий кандидат був, якщо не місцевим олігархом із потрібною «калиткою», то хоча б олігарчиком із реальним «баблом».

Саме Віктор Геннадійович разом зі своїм тестем, також депутатом Дніпропетровської райради Василем Ємцем (при сприянні відомої компанії-реєстратора «Славутич-капітал» Геннадія Корбана) вже були з «баблом». Бо зуміли вийти сухими зі скандальної ситуації щодо захоплення до своїх рук (збанкрутованого ними ж) потужного підприємства – виробничого об'єднання «Дніпросільбудіндустрія», одного з лідерів будівництва на селі не лише в Дніпропетровщині. Депутат Шинкевич керував на той час ТОВ «Балівський завод залізобетонних виробів», а депутат Ємець – ЗАТ «Буддеталь», куди і входив, як дочірня структура, цей залізобетонний завод.

Мабуть, за таку спритну приватизацію депутат Шинкевич був урочисто посаджений у крісло голови Дніпропетровської райдержадміністрації. Цю почесну процедуру втілював тодішній київський гастролер з обласної виконавчої влади (і також «будівельник») помаранчевий Юрій Єхануров, дотепно прозваний дніпропетровцями – Бурятіно. Чи засвербіли адміністративні апетити, чи, можливо, земля під обласним центром зазолотіла аж так, що потрібна була людина відповідної будівельної кваліфікації, але симбіоз утворився… Звичайно, із доступом до не­абияких розмірів державних кишень.

Ми не маємо наміру переповідати ще раз про опубліковані в газеті ці та інші бізнесові адміністративно-земельні «походеньки» депутата-голови Віктора Геннадійовича та його родинної «коаліції». Але про одну все ж варто детальніше згадати. 28 квітня 2004 р. із виправної колонії звільняється в'язень, що кілька років сьорбав на зоні не борщ із курятиною. На волі він не мав права займати ще три роки керівні посади. Проте вже в червні цього року Шинкевич-директор «піднімає» вчорашнього арештанта до посади заступника директора свого заводу. А потім – і своїм заступником в райдержадміністрації.

Після розкриття такого рукотворного варіанту держслужби для екс-зека, постукало в двері й резонансне адміністративне фіаско. Президент України розпорядженням № 229/207 від 25 жовтня 2007 зняв Шинкевича з «підмоченої» ним посади голови. І Віктор Геннадійович… правильно, спершу захворів. Та так тяжко, що ні звання майстра спорту з плавання, ні лаври призера першостей Дніпропетровщини та України, ні районні будні з виїзними «семінарами» та «засідалівками» в обухівському «Гнізді глухаря» або в своєму буддеталівському «Міраж-Dance Club» протягом понад двох років, йому, на жаль, не допомогли.

Не один тиждень, а заледве не чотири місяці хворів, як правило, на денних стаціонарах, одержуючи лікарняні в районній лікарні й, відповідно, немалу зарплату, хоч і звільненого, але голови РДА. Згодом тяжка хвороба бідолашного пацієнта привезла до Дніпропетровської обласної клініки ім. Мечникова. До своїх. А там у рентгено-діагностичному відділенні працює дружина Алла Василівна Шинкевич, на магніто-резонансному томографі, як стверджують медики, на власному. Це обладнання придбане спеціально для неї спонсорами – панами Ємцем і Шинкевичем.

Після відповідного лікування Віктору Геннадійовичу Шинкевичу видано унікальний лікарняний документ серії ААЦ № 388565, яким визначено його новий статус – інвалід ІІ групи з 13 лютого 2008 р. Стоїть і печатка, де чітко викарбувано: обласна МСЕК №3. Ким із лікарів туди був направлений, не зазначено. Підпис голови ЛКК відсутній, а підпис голови МСЕК – якась закарлючка, без розшифровки прізвища. У цьому документі повідомляє­ться, що інвалідність одержав голова Дніпропетровської райдержадміністрації. Така, бачите, в нього державна служба була, що так скалічила молоду людину!

Мені доводилося задавати запитання на той час міністрові охорони здоров'я пану Василю Князевичу під час його зустрічі з медиками Дніпропетровщини про цей конкретний випадок популярної чиновницької хвороби. Пан міністр публічно пообіцяв розібратися. Як «розібралися», свідчить офіційна відповідь із Києва заступника директора департаменту організації медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я України пані Л.Ясінської. На редакційний інформаційний запит парламентської газети «Голос України» щодо порушень чинного законодавства деякими працівниками Дніпропетровської районної лікарні та обласної МСЕК-3 при оформленні інвалідності В.Шинкевичу чиновниця «затулилася» Законом України «Про інформацію», ст.31 котрого «забороняє доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу». Але ж запит стосувався не відомостей про пацієнта-інваліда, а тих лікарів, які всупереч чинному законодавству оформляли інвалідність другої групи своєму клієнтові. В облуправлінні охорони здоров'я дещо «пошуміли», а згодом принишкли. Це вам наглядна ілюстрація того, що клятва Гіппократа читається багатьма медичними клерками при владі, як клятва  – «своїх не здаємо».

До речі, мусимо з радістю констатувати, що на інвалідний візок депутат і
екс-голова РДА не пересів. І слава Богу. Через кілька тижнів після одержання інвалідності Віктор Геннадійович… бадьоро і самовпевнено пересів на посаду голови правління, у родинне ЗАТ «Буддеталь». Про це записано в наказі №16-к від 12 березня 2008 р. Як бачимо, інвалідність навіть допомагає ставати поважним начальником. Який мудрий все-таки тесть-депутат похилого віку. Поступився своїм крісельцем молодому зятькові-депутатові. А як інакше, нехай набирається здоров'я та фінансового благополуччя. Правильно кажуть місцеві мешканці в с. Партизанському: свій до свого по своє шикуйсь. Такий от стався загадковий штришок у автобіографії майстра адміністративно-будівельного «спорту».

Нині наші поважні діячі-депутати вже не суєтяться. Досвід і статус, «бабло» і зв'язки – запорука надійності та стабільності. Тож орієнтири по збереженню «себе на плаву» та й своєї власності з багатомільйонним майном визначені чітко.

Голова правління ЗАТ «Буддеталь», член-кореспондент Віктор Шинкевич – віднедавна визначна постать у лавах районної Партії регіонів. Відомо з поінформованих джерел, що справді писав заяву й одержав партквиток. А як інакше, партійна дисципліна. Дніпропетровська районна конференція (не без гарантованої підтримки їхньої величності обласної державної адміністрації) нещодавно авторитетно висунула Віктора Шинкевича своїм кандидатом у депутати Дніпропетровської обласної ради. При­міський район він уже вочевидь переріс. За роботу і честь! Правда, чи хто з'ясовував, як там у кандидата в депутати облради з інвалідністю, чи немає, бува, рецидивних проявів? Невідомо. А чого про інвалідність кричати? Напевне, то страхувальний варіант проти «посягань» правоохоронних органів на їхню виробничу честь, майнову гідність та депутатську «амуніцію».

А от опора Віктора Геннадійовича по родинній «коаліції» депутат Василь Ємець чомусь відстав від зятя і, на жаль, не пішов у найпрогресивнішу Партію регіонів. Така втрата для районного осередку! Проте ще є час подумати й приєднатися до владної колони перебіжчиків, як мовиться, й переметнутися туди «на ходу». Хоча, слід зауважити й на доцільність: така тактика, чи бізнесова практика дійова, щоб скрізь стриміли свої вуха, як кажуть балівські гумористи.

Василь Павлович зі своїми вивіреними та усталеними фінансовими поглядами на життя-буття збирається активно «перездобувати» мандат районного депутата від лазаренкової партії «Громада». Мабуть, тут є не лише логіка, а й державницькі патріотичні мотиви: покращити життя дніпропетровському народу вже сьогодні. Як пишуть деякі ЗМІ, пан Ємець зі внеском своєї богобоязливої сім'ї побудували у сел. Кіровському церкву чи то на честь великомученика Василя Великого, чи Василя Блаженного. Якщо доведеться колись відмолювати власні гріхи перед громадою пану Василю, то неодмінно в своєму храмі. А чому б і ні? Дома й стіни допомагають. До того ж скромна хатинка в Обухівці є, шикарна квартира в елітному дніпропетровському будинку в центрі міста теж існує. Павло Лазаренко був щедрою і довірливою людиною, коли сприяв наданню цього житла бізнесмену. Донька із зятем мешкають також в елітному «маєточку» поряд із колишньою дніпропетровською квартирою Президента Л.Кучми. Все як у людей.

Тож гідно зустрічайте кандидатів у депутати: регіонала Віктора Шинкевича та громадівця Василя Ємця, які будуть віртуозно захищати ваші, громадяни, права, як акробатичні майстри своєї справи! Побажаємо їм успіхів на депутатському татамі.

Михайло Скорик,

журналіст, власний кореспондент газети «Голос України» у Дніпропетровській області (2005-2008 рр.)

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: