Промова про мову, або Мова – не тільки засіб маніпуляції!

29 вересня 2010 о 08:15 - 5355

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


7 вересня 2010 року чинна коаліція зареєструвала у Верховній Раді законопроект Єфремова-Гриневецького-Симоненка про захист регіональних мов (автори наголошують на необхідності захисту російської мови!). А я подумав: чи багато коаліціантів знає, що епоха Європейського Відродження почалася з написання Аліг'єрі Данте «Божественної комедії»? Першого твору, написаного уже не інтернаціональною офіційною латиною, а живою народною мовою італійців.

І що перші європейські академії виникли саме для унормування, ушляхетнення національних мов, що ставали основою нової, націо­нальної культури!

…Таким чином, процес культурного піднесення в Європі йшов у ногу з розвитком національних, самобутніх мов.

Яка ж ситуація з розвитком рідної мови в Україні взагалі, в наших університетах в ХХІ ст. зокрема?

Наразі, в дніпропетровських універ­ситетах про розквіт нашої мови не йдеться.

Не перебільшую, сьогодні у нас інші виклики, ті ж, що і в часи влади совєтів – як не забути рідну мову. Російська мова витісняє рідну…

Про це говорили на прес-конференції, яка пройшла в ІА «Новий мост», і в якій взяли участь викладачі дніпропетровських вузів та керівники суспільно-дослідницьких інститутів.

Так, на думку кандидата історичних наук, викладача Національного Гірничого Університету Дмитра Колесника, говорити про те, що російській мові у вузах щось загрожує – це абсолютна брехня.

«На сьогоднішній день за положенням про національні вузи України» 75% занять мають проводитися державною мовою. Але сьогодні, дай Боже, щоб було 20% дисциплін, які викладаються українською мовою. І то це гуманітарний цикл: історія, філософія… Якщо говорити про технічні спеціальності, то там присутність української мови стрімко наближується до нуля!»…

А тепер давайте подумаємо, якщо в вузах східних та південних областей дозволити студентам (особливо технічних спеціальностей) на власний розсуд обирати мову навчання, яку мову вони оберуть?  Отож-бо.

І ще питання: скільки україномовних фільмів є на носіях для домашнього перегляду?

Не знаю як де, а в Дніпропетровську є лише один (!!!) магазин, де можна придбати диски з українською мовою звучання (і то, за дещо завищеними цінами).

А якщо вірити даним Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, на ринку на 9 книжок російською припадає лише одна українська.

У відсотковому співвідношенні української та російської мов у телевізійному ефірі з урахуванням реклами 55,6% трансляцій припадають на українську мову, 44,3% – на російську. Якщо рекламу не враховувати, то співвідношення істотно змінюється: українська мова – 41,4%, російська – 58,6%.

Присутність української мови в друкованих медіа забезпечується знову-таки лише завдяки україномовній рекламі, яка є обов'язковою, згідно з чинним законодавством.

То яка мова потребує захисту: українська чи російська? Питання риторичне.

Чому ж тоді в країні не стихають розмови про особливий статус «язика, на котором разговарівал Лєнін?»

Перше. Як сказав кандидат історичних наук Олег Репан, «декому» це приносить непогані доходи.

87% проданих книжок – це російські. Що це означає? Це означає, що в Україні податки беруть лише з однієї людини – з перекупника. І це позбавляє роботи українського видавця, автора, літературного редактора, коректора та працівників друкарні.

Пам'ятаєте істерію, яка розгорнулася після рішення уряду Тимошенко дублювати фільми іноземного виробництва (в кінотеатрах) українською?

Сам добре пам'ятаю розмову з О.Нас­ледніковим, директором одного з дніпропетровських кінотеатрів. Співрозмовник добрих півгодини намагався переконати, що в Дніпропетровську на фільми, перекладені українською, народ не піде… пройшов рік і виявилося, що доходи кінопрокатників – збільшилися!

Це гроші, які тоді прийшли до українського бюджету… Натомість до прийняття постанови Кабміну гроші поповнювали бюджет Російської Федерації… як зараз доходи з проданих книг… 

А українським бюджетникам – учителю, медику і пенсіонерам, як сказав нещодавно прем'єр-міністр Микола Азаров, жити стає все веселіше і веселіше…

Друге випливає з першого: влада намагається відвернути увагу суспільства від провалів у своїй, передусім, економічній діяльності.

Ціни на газ для населення підвищено (в травні планується ще одне підвищення, згідно меморандуму з МВФ), бюджетникам заробітну плату не підвищуватимуть принаймі найближчі два-три роки… а інфляція обіцяє «з'їсти» і без того жебрацькі зарплати…

А на десерт: жінкам доведеться працювати до 60 років!

Ось тому і лунають промови про мову. Надати російській мові статус другої державної теж було передвиборчою обіцянкою тоді ще кандидата у Президенти Януковича. Це третя причина появи законопроекта Єфремова-Гриневецького-Симоненка.

Прикриваючись хартією регіональних мов, якраз перед місцевими виборами коаліціанти згадали про «пригноблену» російську…

І знову-таки, звернемося до статистики: більше половини громадян вважають, що мовне питання, зокрема статус російської мови, взагалі не актуальне – кожен говорить тією мовою, якою хоче, і зараз є багато важливіших проблем.

Лише 7% громадян України відносять мовне питання, а саме проблему державного статусу російської мови, до числа 25 основних життєвих проблем, що їх непокоять, за результатами опитування Всеукраїнської соціологічної служби за грудень 2009 року.

Як відзначають українські політологи, українсько-російська двомовність асиметрична, двомовна практика властива переважно етнічним українцям, тоді як абсолютна більшість етнічних росіян надає перевагу вживанню лише російської мови, хоча й заявляє про достатньо високий рівень володіння українською.

Політологи переконані, що двомовність етнічних українців – перехідний етап від української до російської одномовності. Останні роки кількість двомовних громадян збільшується не за рахунок зменшення російськомовних, а саме через скорочення тих, хто практикує винятково українську.

 

Статистика свідчить: в цілому по Україні російська мова більш поширена і представлена у всіх сферах життя!

Справжня мета влади – асимілювати українців, зробити нас провінцією східного сусіда, вважає кандидат історичних наук Олег Репан. До влади в Україні прийшли нормальні російські націоналісти. І люди нормально впроваджують те, що їм треба. А перед виборами використовують питання мови ще й як засіб мобілізації власного електората, вважає історик. І це можна вважати ще однією з причин, чому з'явився цей законопроект…

На думку директора інституту суспільних досліджень Владислава Грибовського, сьогодні в Україні домінує російська мова, тому що незалежна українська держава за 19 років не спромоглася розробити дієвих механізмів захисту рідної мови, а титульна нація сама себе недостатньо добре захищає, інакше не допустила б появу таких законопроектів.  

Конституція України чітко говорить: українська мова – єдина державна… а російській держава гарантує розвиток і підтримку.

Ліна Костенко якось сказала: «український народ досі не переміг, бо переживає велике історичне приниження. Всяка наволоч його принижує, а він десь загубив у собі відпорність. Йому кажуть, що він меншовартісний – він звик».

Указ Петра І, Валуєвський циркуляр, Емський указ, заборона служити в церквах українською, а в академіях викладати… – це за царської Росії. Про положення української мови в УРСР можна говорити дуже довго…, але чомусь згадалася біографія киянина, відомого правозахисника Семена Глузмана. Факт – останній мав змогу вивчити українську мову, лише в концентраційному таборі!

Звісно – це все не сприяло підвищенню самооцінки і самосвідомості народу.

Як свідчить світова історія, з нищенням рідної мови народу нищиться і його державність, а відродження власної держави, обов'язково супроводжується відродженням рідної мови. Візьмемо хоча б Ізраїль. Іврит – мова, яка була мертвою 2 тис. років, сьогодні у Ізраїлі єдина державна. Репатріанти, які переїжджали на священну землю з СРСР, перші часи ставили питання про статус російської мови. Переказують, що з Богом вони спілкувалися івритом, між собою – ідишем, писали – англійською, а лаялися… російською. Пройшло 20 років і нинішні покоління ізраїльтян вже не мають сентиментів щодо життя в СРСР.

В Україні ж до сих пір мова – це засіб розділення мас – на російськомовних і україномовних. Ще в античні часи завойовники прекрасно володіли техніками маніпуляції, розділяй і володарюй – одна із них. Партія регіонів сьогодні теж намагається розділити суспільство – за задумом для того, щоб володарювати та примножувати свої капітали. Не розуміючи при цьому, що така тактика може призвести до серйозного протистояння в суспільстві, наслідки якого спрогнозувати дуже важко. А це і є, можливо, ціллю третіх невідомих широкому загалу сил!…

Тарас Шевченко для України сформулював дві візії (основне стратегічне завдання, яке ставить перед собою нація, визначаючи орієнтири свого розвитку):

І на оновленій землі,

врага не буде супостата,

а буде син і буде мати,

і будуть люди на землі.

Це якщо український народ буде єдиним і спільно боротиметься за свої національні і соціальні права!

Особисто спостерігав картину на з'їзді однієї з «правих» партій: «несподівано» знайшли спільну мову галичанин та «донецький». Обидва говорили про націоналізацію незаконно приватизованих підприємств… тільки один з них говорив українською, а інший – російською. Обидва ж хотіли справедливості! Тільки голова партії кричав: шо ви таке говорите? Ми ж права партія!… 

Й інша візія: впаде, загине Україна, не стане сліду на землі! – у разі, якщо допустимо розбрат та ворожнечу між регіонами країни… між людьми.

Яка із них спрацює? Залежить від нас!

Віталій Непомнящий

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: