Папір все стерпить. Люди – ні!

02 квітня 2010 о 08:58 - 2398

Забудова узбережжя є одним із найбільш розповсюджених екологічних злочинів в країні, на який відповідні інстанції часто не реагують. Проте, з подіб­ною ситуацією не можуть змиритись мешканці ж/м Рибальськ Самарського району Дніпропетровська.

До вашої уваги інтерв'ю представників територіальної громади ж/м Рибальськ Анатолія Коркача та Олександра Головченка. До речі, мешканці Самарського району вже не раз доводили владі свою спроможність одержувати перемоги у відстоюванні своїх прав.

 

— Коли ви звернули увагу на проблему?

Коркач: — Проблема стала очевидною, коли мої сусіди сповістили, що міськрада в лютому 2007 р. прийняла рішення про забудову водоохоронної зони біля наших садиб. Це десять помешкань по вулиці Томській, в 1,5 км від гирла р. Самари на лівому березі. Забудова водоохоронної зони почнеться з засипки заболоченої місцевості будівельним сміттям на 1,5-2 метра. Створиться гребля і стічні води з 400 га полів, що потрапляють в Самару між нашими дворами під час повеней та дощів, затоплять не менше десятка наших садиб.

— Чи звертались ви з цього приводу до контролюючих органів або місцевої влади?

Головченко: В листопаді 2007 р. ми звернулись в природоохоронний відділ обласної прокуратури зі скаргою на це рішення міськради. Через тиждень дізнались, що готуються папери на приватизацію ділянок під забудову в водоохоронній зоні. Терміново на початку грудня 2007 р. ми звернулись до пана Куліченка з вимогою не виносити на затвердження питання з приватизації цих ділянок до розгляду нашої скарги в прокуратурі. Але вже 25 грудня міськрада це питання розглянула. На той час серед забудовників нам вдалось ідентифікувати двох депутатів. Це пан ­Білий О.П. з облради та пані ­­­­­­Мерко­­ва М.А. з міськради. Інші були посадовцями, пов'язаними з  «Іста-Центром» — акумуляторним заводом. А через 2 роки в списку забудовників виявились дві особи на прізвище Капінус.

Коркач: — Тоді здавалось, що природоохоронна прокуратура допоможе відстояти наші права, але не так сталося, як гадалося. Спочатку природоохоронний прокурор Поночовний І.М. звернувся за експертним висновком до «Центру екологічних та водних проектів Академії техноло­гічних наук України». Висновок спеціалістів повністю підтвердив наші застороги та додав впевненості в діях. Але після отримання висновку природоохоронна прокуратура декілька місяців узгоджувала питання, в який суд відправляти позовну заяву про порушення наших прав. На наш подив, було обрано обласний господарський суд. Після чотирьох засідань розгляд справи було успішно припинено з посиланням на непідсудність питання цьому суду. Після ще однієї невдалої спроби звернення до окружного адмінсуду навесні 2008 року природоохоронна прокуратура відмовилась в подальшому захищати наші інтереси від дій місцевої влади, посилаючись, що можливий негативний результат позову знизить показники роботи відділу прокуратури та призведе до покарання її співробітників. Це дивний підхід до захисту довкіл­ля і, одночасно, потурання можновладцям в їх спробах забудови узбережжя Самари.

Для придання забудові законної форми, до державного інституту «Дніпродіпроводгосп» звертається Меркова та замовляє створення «Проекту водоохоронної зони та прибережної захисної смуги…». По закону замовниками таких проектів можуть бути лише державні підприємства (Пост. КМ №486). За нормами Земельного Кодексу, ст.60 п.2, ширина прибережної захисної смуги (ПЗС) повиннастановити для ­­­р. Самари не менше 50 метрів, таку саму норму передбачає Водний Кодекс в ст.88. Більш того, в Державних Будівельних Нормах (ДБН-360-92 п.10.17) р. Самара вважається великою, тому вимоги передбачають ширину ПЗС 100 метрів.

— Чому ж не виконується ця норма в вашій ситуації?

Головченко: — Тому що фахівці «Дніпродіпроводгоспу» вирішили обійти законодавство, щоб легалізувати забудову. Вони в нормі закону знайшли «чарівну» приписку, що ширина ПЗС може бути зменшена в залежності від існуючих умов забудови, що склалися на час встановлення меж ПЗС. Для цього в «Проект…» залучають матеріали зі схемами майбутньої забудови та вважають, що будинки вже існують і на цьому припущенні  зменшують ширину ПЗС до 20 метрів. Ширина водоохоронної зони при цьому становить лише 22-30 метрів, хоча по закону вона повинна бути значно ширшою від ПЗС. Але й ці мізерні метри не існують насправді, а є намальованими на карті саме для дерибану. В нашому випадку, водоохоронна зона повинна бути значно більшою від ПЗС і мала би становити не менше 50-100 метрів завширшки, бо для цього існують умови, що склалися.

Коркач: Так звані фахівці послалися на те, що основою розробки проекту є Водний та Земельний кодекси України, постанова КМУ №486 від 8.05.1996р. Цитуємо текст пост. №486 п.10: «…на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, установлюється відповідно до існуючих на час установлення конкретних умов забудови». Ця фраза з постанови КМУ є ключовою, бо самої забудови насправді немає, як немає і розданих земельних ділянок. Вона лише запроектована та існує в уяві міського голови Куліченка І.І. Для її освячення створюється проект водоохоронної зони зменшеної ширини, щоб протизаконно втиснути на її територію будівлі можновладців. В текст «Проекту…» введено повний список майбутніх забудовників з 10 осіб. Про депутатів ми говорили раніше. А тепер розберемося, хто ж такі пани Капінуси Д.А. та А.Д.? Як з'ясувалось нещодавно, один з них є зять пана Куліченка І.І., а другий — його близький родич. Тепер зрозуміло, чому Іван Іванович не реагує на клопотання про небезпеку затоплень наших помешкань, чому пробуксовує прокуратура, чому суди приймають дивні рішення!

— Чи звертались ви за допомогою до громадських організацій?

Головченко: Нам пішли назустріч у «Всеукраїнській екологічній лізі» (ВЕЛ). Голова її обласного осередку Грицан Ю.І. нещодавно висловив протест діям інституту «Дніпродіпроводгосп» по створенню «Проекту…», адже в ньому в якості узгодження використані висновки ВЕЛ, що були надані зовсім до іншого проекту ще 4 роки тому. До речі, всі інші документи державних установ, що погоджують подібні проекти, також датуються на 2-5 років раніше та стосуються водоохоронних зон взагалі по місту. Дійсно, в центральній частині міста водоохоронної зони практично не існує саме на підставі вже існуючої забудови, а не віртуальної, на яку посилаються забудовники в Рибальську. Прикро, що жодна із контролюючих держустанов конкретно нашою проблемою не цікавилась. Всі вони переводять стрілки на проект ПЗС по Дніпропетровську взагалі, котрий, до речі, навіть не був затверджений міськрадою, отже не має жодної юридичної сили.

Коркач: На цей час обласна організація ВЕЛ подала позов до окружного адміністративного суду з приводу передачі у приватну власність в прямому сенсі слова «намальованих» земельних ділянок у  ПЗС. Але подані у загальному порядку позови й розглядаються у загальному порядку, тож і результатів слід очікувати не скоро. Крім того, ми вже маємо негативний досвід розгляду апеляційної скарги на Постанову Самарського суду м. Дніпропетровська Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом. Він залишив в силі Постанову Самарського райсуду, якою відмовлено в задоволенні мого позову проти рішень нашої міськради. Дніпропетровська феміда вважає, що якщо земельних ділянок не вистачає можновладцям, то ці земельні ділянки можна спочатку намалювати на карті, щоб вони потім без докорів сумління роздали їх своїм родичам та «потрібним людям». Питання законності, справедливості та інших неактуальних та неприбуткових «дурниць» не турбує можновладців. Віянням останнього часу є відчуження не об'єктів, а прав на об'­єкти. Чому би і не роздати зацікавленим особам права на землю? А реальні ділянки зацікавлені особи самі створять собі, причому не де-інде, а саме у водоохоронній зоні. Якщо на думку можновладців створення різноманітних об'єктів власності та подальші незаконні рішення щодо цих об'єктів папір стерпить, то жителі Рибальська, оселі яких буде знищено та затоплено, терпіти це не збираються і готові не тільки до юридичного, але й до фізичного захисту своїх помешкань! Влада просто не залишає нам вибору.

Відгуки на статтю можна надіслати на еcologist@ukr.net

Oлексiй Бурковський

Поділитися: