Андрій Денисенко: «Майдан не завершено. Наступний етап – революція знизу»

05 лютого 2010 о 10:53 - 1609

Наша розмова напередодні голосування у другому турі за президента України з активним учасником подій Помаранчевої революції, координатором громадської організації ГРАД Андрієм Денисенком — про підвищення громадської активності після Майдану, необхідність роботи над помилками та про завдання, які стоять перед сус­пільством напередодні виборів всіх рівнів.

          

— Пане Андрію, прийнято вважати, що місцеві політичні проекти, створені на основі громадських організацій, — це виключно технологічне і безідейне явище. У ГРАДу є ідеологія?

— Є, і цим ми принципово відрізняємося від інших, начебто громадських, а по суті бізнесових проектів, чиїми бігбордами заставлено Дніпропетровськ.

Три кита, на яких тримається наша ідеологія — це громадянський активізм, дніпроцентризм та український патріотизм. Ми прагнемо побудови сильного громадянського суспільства, яке поставить під контроль владу на всіх рівнях, зробить її підзвітною громадянам. Ми виступаємо за очищення й оновлення влади, за те, щоби новий, моральніший та відповідальніший політичний клас сформувався знизу — від потреб і проблем територіальних громад. Ми також вважаємо, що Дніпропетровськ — це українське місто, серце України, і звідси почнеться її відродження.

Отакі наші ідеї, якщо стисло.

— Ця зорієнтованість на зміни, очевидно, і привела Вас у табір помаранчевих у 2004 році?

— Саме так. Я і в 2004 році був, і зараз лишаюся прихильником європейської модернізації України, рішучого розриву з тоталітарною Азіопою та проведення економічних реформ.

На жаль, на шляху до європейських сус­пільних стандартів ми з часів Помаранчевої революції просунулися дуже мало. Я, взагалі, вважаю, що Майдан не завершено. Наступний етап — революція знизу, перезавантаження влади, яке почнеться з того, що громадяни візьмуть на себе відповідальність за стан справ у своїх будинках, на власних вулицях, у містах та селах, де вони живуть. Саме над цим і працює ГРАД, надаючи допомогу об'єднанням та ініціативним групам громадян. От побачите — країна одужає, коли люди на місцях візьмуться за очищення органів місцевого самоврядування від корупціонерів і нездарностей, які там засіли і тихенько, наче миші в закутку, точать місцеві ресурси.

— Ви вважаєте, що люди повірять у власні сили? Здається, вони більше покладаються на сильну руку.

— Я знаю, що, не дивлячись на усі розчарування, наші люди за ці роки стали більш зрілими. Ми маємо вичавити із себе по краплі «совка» і почати змінювати життя довкола себе на краще. Без такої мирної революції знизу будь-яка спроба змінити систему влади закінчиться або бунтом, безглуздим і безпощадним, або диктатурою, яка може відкинути країну далеко назад. Ніхто ж не гарантує, що сильна рука буде рукою чесною і справедливою.

Я переконаний, що сили, які зможуть врятувати нашу країну, повинні спиратися не на гаманці олігархів і не на дула автоматів, а на самоорганізацію громадян. Головне — перед тим провести добру роботу над помилками.

— Які помилки післямайданної України слід, на Вашу думку, врахувати у першу чергу?

— Помилки політиків, яких виплеснув до влади Майдан, очевидні. Нерішучість, половинчастість і, що найгірше — небажання ламати систему, прилаштування її під свої потреби. Оце і призвело багатьох людей до розчарувань, а країну до кризи, яка глибша за світову. Свобода і патріотичний підйом — це великі надбання Майдану, але вони здобуті самими людьми. Влада ж робила один крок назустріч людям і два кроки назад.

Але аналіз слід починати з власних помилок. Скажу по собі: після перемоги ми, місцева антикучмістська опозиція, видихнули і розслабилися. Ми виявилися не готовими контролювати нову владу. А сформувати нам її попросту не дали з Києва. Приміром, на Дніпропетровщині політрада, яка об'єднувала партії, котрі привели Ющенка до влади, розпалася вже навесні 2005-го. Нас вистачило на те, щоби усунути новопризначеного губернатора Касьянова, який до другого туру підтримував Януковича. А от зупинити Єханурова, який призначав головами райдержадміністрацій кучмістів і загальмував процеси очищення влади, вже було нікому. Потім виродилася і більшість колишніх опозиційних партій. Тому сьогодні ми максимально орієнтуємо громадськість на контроль над владою, якою б демократичною на словах вона не була.

— За допомогою яких методів?

— Починаючи з елементарного — створити будинковий комітет і перевіряти якість наданих комунальних послуг, створити територіальний комітет — і контролювати процеси благоустрою на своєму житловому масиві. В кожному випадку, де є несправедливість і порушення закону, де ущемляються права громадян і міської громади, треба об'єднуватися в ініціативні групи і громадські організації, спільно звертатися і до влади, і до правоохоронних та судових органів. Боротися, не покладаючи рук. Не сподіватися на диво, на якусь подачку, а саме боротися за правду і свої права. Підключати до кожного питання юристів і журналістів.

— А якщо немає належної реакції влади?

— Це не може бути індульгенцією для правопорушників. Конституційний обов'язок громадян — захищати закон і свої права. Якщо влада бездіє, правоохоронні органи не виконують своїх обов'язків — треба протистояти протиправним діям. Треба силою — значить силою. Приміром, рік тому в Обухівці ми спільно з місцевими мешканцями зламали паркан, який незаконно відгороджував велику ділянку берегу. Нещодавно їздили перевіряти ситуацію і побачили, що до забудовників усе дійшло — далі будують, але не зазіхаючи на громадський пляж. Те саме Вам можуть сказати й мешканці бульвару Слави — після того, як вони гуртом знесли незаконну огорожу, забудовник взяв себе в руки. Ми можемо все змінити. І зміни починаються з нас самих.

— За якого кандидата в президенти особисто Ви віддасте голос 7-го лютого?

— Мені, як і багатьом українцям, тяжко визначитися… Точно не за Януковича.

До речі, я не переоцінюю значення президентських виборів після того, як Україна стала парламентсько-президентською республікою. Це лише репетиція. Основна боротьба точитиметься на місцевих та парламентських виборах — за владу на місцях і за конституційний устрій.

— Як Ви ставитеся до спроб представити ГРАД несамостійною організацією, котра працює на якісь «темні сили»? Принаймні, це час від часу озвучують наближені до місцевої влади медіа.

— Ми залили багато гарячого сала їм за шкуру. Я маю на увазі Краснова з Куліченком. Вони можуть нас обвинувачувати в чому завгодно — починаючи з убивства Кеннеді і за­кінчуючи тим, що в міста відібрали право приймати Євро-2012. Оці плітки, які вони розпускають про ГРАД, пов'язані не тільки з тим, що вони хочуть нас очорнити. Вони ж просто не розуміють мотивів наших дій. Ніхто з ГРАДу не вибиває для себе землю, не встановлює кіосків, не лобіює бюджетних підрядів, не вимагає посад. «Якщо градівці самі не борються за тіньові гроші, які дає влада, значить вони це роблять для когось іншого, відпрацьовують чиєсь замовлення», — це логіка наскрізь скурвлених, хворих і небезпечних для суспільства людей. Вони не можуть уявити, що в когось є принципи, совість, ідеї, якась громадян­ська небайдужість. Судять же по собі…

— Як Ви можете прокоментувати те, що багато хто в місті зв'язує появу анонімних листівок «Антимафії» з очолюваною Вами організацією?

— Я і мої колеги не анонімно, а вголос говоримо про наведені в «Антимафії» факти вже не перший рік, пишемо до прокуратури. І про те, що наша міська коаліція «Родной Днепропетровск» — це справжня земельна мафія, і про те, що безвольний мер заради власного спокою віддав місто на поталу банді мародерів.  Їм просто нічого закинути ГРАДові по суті наших обвинувачень. Хіба Куліченко чи Краснов спростували хоч одне наше твердження? Приміром, що протягом останніх трьох років за непрозорими корупційними схемами у Дніпрі виділено понад півтори тисячі гектарів землі, від продажу якої з аукціонів бюджет міг би отримати, але не отримав, до 10 мільярдів гривень? А це — ще по три бюджети на кожен з цих років! Що тариф на воду, протиправно прийнятий заднім числом, і є економічно необґрунтованим, а тариф на квартплату — взагалі, свідомо роздутий? Хіба вони пояснили, чому площа зелених зон за останні роки скоротилася більш як на сто гектарів? Чи чому щороку до ста мільйонів гривень, виділених на ремонт доріг, зариваються в асфальт, а їздимо ми по ямах?

Я вже казав, що готовий у будь-якому суді відповідати за ці свої твердження.

— Яку роль в боротьбі за владу на майбутніх місцевих виборах Ви відводите вашій організації?

— ГРАД піде на вибори і змагатиметься за перемогу, щоби встановити контроль з боку громади міста за будь-якою новою владою. Щоби представити в міськраді позицію українських патріотичних сил. Так, ми свідомі того, що поставити свого мера і сформувати більшість у нас на цих виборах навряд чи вистачить сил. Але вистачить на наступних.

І вже сьогодні ми цілком спроможні провести депутатську фракцію і протидіяти корупції всередині ради, щоби зруйнувати старі і не дати створити нові злочинні схеми. Я вважаю, що найбільшим злом для міста буде залишити все так, як є зараз. І я вірю, що в нашого міста може бути інше, краще майбутнє.

Тетяна Гонченко

Поділитися: