Подготовка к выборам в Тихом Ставе и Розовке

19 січня 2010 о 16:28 - 2165

Вибiр на межi

Вже цього тижня, в неділю, 17 січня, ми з вами підемо обирати президента країни. Минулої п'ятниці журналістська група газети «Ліца» в рамках проекту «Молоді журналісти моніторять перебіг кампанії з виборів президента України» здійснила поїздку на най­від­даленішу від обласного центру виборчу дільницю, що розташована в селищі Тихий Став Широківського району. Дільниця відноситься до ТВК №37 із центром в місті Апостолове. До складу дільниці, окрім самого Тихого Ставу, відноситься селище Розівка, розташоване менше ніж в кілометрі від границі з Миколаївською областю.

 

Як знають всі мешканці України — і як повідомляє всім відвідувачам, зокрема й іноземцям, офіційний сайт МЗС України, — Україна є найбільшою країною, кордони якої не виходять за межі Європи. Загальна площа — 603.700 км2, що складає 5,7% території Європи i 0,44% території світу. А за даними Держкомстату, на 1 листопада 2009 року в Україні проживало 45 млн. 999,934 тис. осіб.

Дніпропетровська область, якщо вірити такому поважному ресурсу як сайт МЗС, видається дуже важливою адмістративно-територіальною одиницею, що розташована в самому центрі держави. Населення нашої з вами області складає близько 7,5% населення України, а територія — 5,28% території всієї країни.

Також з сайту дізнаємось, що ми, мешканці Дніпропетровської області, маємо розгалужену транспортну мережу. Наші залізниці — найвантажонапруженіші в Україні, а практично всі населені нами пункти області зв'язані автомобільними дорогами. А ще МЗС говорить, що в нас з вами чималий промисловий потенціал.

Все вище написане — чималий привід для гордості. Адже ми живемо в центрі великої Європей­ської держави, в густонаселеному, промислово розвинутому регіоні, де навіть є дуже розгалужена транспортна мережа.

І хоча дороги, з яких складається наша розгалужена мережа, часто-густо приводять до великої ями, а самі ми дуже добре знаємо, як і чим ми тут живемо, але ж — живемо!

Живуть люди і в селищах Тихий Став та Розівка, до яких ми і вирішили дістатись, щоб подивитись, як працює місцева виборча комісія.

Шлях наш був довгим — Розівку від облцентру відділяє не тільки більше двох сотень кілометрів, але й бруд, ями, порушені мости і дамби, що в цілому і складає, вочевидь, вищезгадану транспортну систему області. Але врешті-решт ми зробили першу зупинку на нашому шляху — із туману виринула якась порушена споруда, потім ще одна, вже жила, і ще, і ще. Ми прибули до села Тихий Став. Дільнична виборча комісія розташована в приміщенні місцевого клубу. Центральні двері були зачинені, але знайшовся боковий вхід, через який ми і потрапили до середини. Але всередині нікого зі складу ДВК не було — за словами завідуючої клубу голова на рейсовому автобусі поїхав в райцентр, його замісника також не було на місці, і секретар пішла додому варити борщ і мала повернутись десь за годину.

Ми вирішили повернутись пізніше, щоб застати принаймні секретаря, а поки з'їздити до села Карпівка, де розташована єдина для кількох сіл, в тому числі Тихого Ставу і Розівки, сільська рада.

Поряд з клубом в Тихому Ставі розташований дитячий садочок «Дивосвіт», що приємно здивував нас чарівним подвір'ям із гойдалками, гірками і іншими речами, необхідними для щасливого дитинства. Навпроти ми побачили досить велику будівлю місцевої школи, де вчаться школярі не тільки з Тихого Ставу, але й з Розівки. Ближче до виїзду з села знаходяться побутовий і продуктовий магазини та автобусна зупинка (і знову про транспорт — єдиний прямий шлях до Тихого Ставу має недоступну через завал на дорозі частину довжиною десь в два-три кілометри, яку доводиться об'ї­жджати гаком кілометрів в 20).

Після Карпівки ми попрямували до територіальної межі області — в село Розівка. Невеличке, воно зустріло нас майже відсутньою дорогою і брудом. Декілька жінок стояло біля місцевого магазину, декотрі в нетверезому стані (на годиннику було біля першої дня). Почувши, хто ми і навіщо приїхали, жінки почали говорити — спочатку неохоче, потім все більше і більше, вже через декілька хвилин до розмови приєднались ще кілька жінок, що чекали маршрутку на сусідній із магазином зупинці.

Виявилося, що вони і справді живуть на межі. Не тільки на межі області, а й на межі людського існування. Декотрі з них — давно вже за межею. Політики забули про Розівку і ії мешканців, вірніше, і не згадували ніколи. Колгосп, в якому працювала більшість населення, припинив існування із розвалом СРСР, і люди змушені жити виключно своїм хазяйством. Люди спиваються від безвиході. І в них насправді немає виходу з такого становища — дороги, що веде в село, майже не існує, маршрутка ходить два рази на тиждень — в понеділок і п'ятницю. Молодь, за словами наших співбесідниць, п'є і вештається без діла. Школа — в Тихому Ставі, але пішки дитину за 8,5 км пускати боязно, а єдиний шкільний автобус минулого року не надавали (при цьому дітей, які не могли через це відвідувати школу, перевели в наступні класи без будь-яких умов чи іспитів). В дитячому садочку сусіди для мешканців Розівки виділили 6 місць, але, знову ж таки, відвезти дитину до Тихого Ставу неможливо. Немає в селі води. Чистої — немає. Та, що є — майже болотна, санстанцією до вжитку заборонена. Газ, щоправда є. Але цей факт місцевих не втішає.

Жінки говорили з обуренням, без жодної надії, казали, що вибори не змінять нічого, — але кожна з них піде голосувати, а більшість точно знає, за кого з кандидатів віддасть свій голос, хоча вони і не вірять нікому.

Після всього побаченого і почутого у Розівці ми повернулись до Тихого Ставу. Секретар ДВК була вже на місці (їй по телефону повідомили про наш приїзд). Від неї ми дізнались, що загальна чисельність виборців на цій дільниці — 538 чоловік, більшість з них проживає в Тихому Ставі, загальне ж населення Розівки — близько 170 людей, чималу частку яких складають люди пенсійного віку. Підвіз сусідів до дільниці буде здійснюватись автобусом (а єдиний в селі автобус — той самий, шкільний). До тих, хто за станом здоров‘я не зможе дістатись до кабінки для голосування сам, приїжджатимуть додому. Все буде добре, люди зможуть здійснити свій вибір.

Почувши все це, ми поїхали додому. На зворотному шляху знову згадувалося, що в нашій області дуже розвинута транспортна мережа.., автошляхи знаходяться в жахливому стані, а подекуди і взагалі відсутні. Згадувалось, що в нас є великий економічний потенціал.., а люди спиваються без роботи. І населення Дніпропетровської області, що в самому серці най­більшої держави Європи, складає 7,5% населення цієї держави і що велика частина цього населення, а не тільки мешканці приграничного селища Розівка Широківського району, живуть на межі, переходити яку не має жодна людина, а декотрі — живуть за межею. Але вони ще живі і мають право на голос. Незалежний і вирішальний голос. Сподіваймось, що ніхто не позбавить їх цього права.

Євген Брегман

 

Участок на куличках

Мені, аж страшно, як згадаю

Оту хатину край села!

Такії, Боже наш, діла

Ми творимо у нашім раї

На праведній Твоїй землі!

Ми в раї пекло розвели,

А в тебе другого благаєм…

Т.Г. Шевченко

 

Обидно и больно за жителей, обидно за Украину-Неньку: во что превратился этот райский уголок с прекрасной, живописной природой, с плодородной украин­ской землёй и, увы, с нереализованной возможностью процветания! Остается только одно — надеяться на лучшее. Именно этим и живут избиратели участка №136 округа №37 — надеждами на «прекрасное далеко». Выборов президента ждут с нетерпением. Может, к власти придет новое лицо, и в селе все станет по-другому: начнут возвращаться жители, заселяя брошенные дома, появятся рабочие места, дороги, молодежь будет оставаться на родной земле?

 

В участковой избирательной комиссии (УИК) с. Тихий Став  работников УИК не было. Встретила нас работник Дома культуры. По ее словам, глава избирательной комиссии Александр Канибор «буквально перед вашим приездом отправился в районный центр — птг. Широкое — для утверждения списков избирателей». А более никого на избирательном участке не оказалось, хотя график работы — с 8 утра и до 17 часов вечера, а было только 12:00, все работники уже разо­шлись.

Что ж, едем в сельсовет, который находится в соседнем селе Карповка. Там мы встретились с секретарем Николаев­ского сельсовета Евдокией Сажевской. Она рассказала, что приказ о выделении транспорта в день выборов утвержден: будет использован школьный автобус для перевозки людей по графику к избирательному участку. График будет вывешен на автобусных остановках заранее, для ознакомления.

Не правда ли это возмущает — детей в школу на школьном автобусе не возят, а на выборы школьный автобус дают! А дети с. Розовка просто «перескакивают» из класса в класс, без посещения занятий из-за отсутствия возможности добраться до школы. Неужели образованность нации не так важна? Или ответ на этот вопрос элементарно прост — руководить необразованной массой намного легче: куда покажешь, туда она и пойдет? И сейчас ее направляют на избирательный участок. А через 20 лет дети этих сел не смогут прочесть предвыборную программу и будут легко внушаемы. Выходит, сегодня готовится почва на будущее?

«Много ли было исправлений в уведомлениях на выборы?» — спрашиваем секретаря сельсовета. По словам Евдокии Романовны, немного. Но вот что удивительно: в местной райадминистрации совместно с паспортными столами сверяли данные со списками реестров, а потом сельсовет рассылал жителям просьбы исправить ошибки в реестре избирателей. Жителям даже не пришлось себя проверять, вся работа была сделана за них! Если избиратель оказывался без­ответственным и не приходил для исправления ошибки, работники сельсовета самостоятельно наведывались к такому домой, брали ксерокопии его документов, заявление,  отвозили их в отделение ре­естра, и там, без присутствия избирателя, ошибка исправлялась.

Что тут можно сказать? Работа выполнена на пять с плюсом!

Но наша миссия незакончена, мы вернулись в Тихий Став. Секретарь избирательного участка Раиса Проценко каждые выборы входит в состав избирательной комиссии, правда, меняются её политические убеждения. На прошлых президентских Раиса Ивановна была представителем Януковича, а в эти — от Протывсих. Или Проты­всих является техническим кандидатом Януковича, и она осталась верна своему кандидату?

В избирательной комиссии 24 человека, по двое от каждого кандидата. Всем необходимым, по словам Раисы Ивановны, комиссия обеспечена: канцтовары, телефон, литература, плакаты. В день выборов будет предоставлена машина «Жигули», чтобы перевозить бюллетени.

 

Проанализировав данные ЦИК за 2004 год, полученные на этом избирательном участке, мы удивились.

В первом туре 83% избирателей пришли на выборы.

Во втором туре явка зашкалила за 94%!

В третий тур до избирательного участка дошло 68%.

Нас озадачили эти 100 селян, появившиеся «из воздуха» во втором туре. Что могло заставить людей изменить свое мнение и пойти на избирательный участок? Может, именно то, что только на второй тур подогнали автобус? Этот вопрос мы и задали Раисе Ивановне, ведь она тогда тоже работала в избирательной комиссии. Внятного ответа не получили. Хотя секретарь УИК сама обмолвилась, что для их избирательного участка средним является показатель 63-75% явки в день выборов. Будем надеяться, что в эти президентские выборы результат голосования не будет вызывать подозрений.

Катерина Глотова

 

Блиц-опрос:

«За кого отдадите свой голос на выборах и какой пункт программы этого кандидата Вы поддерживаете?»

 

Зинаида Михайловна, пенсионерка, жительница села Розовка:

— Я голосую за Януковича. Тимошенко добавила мне 27 гривен пенсии. Я сейчас еду за пенсией. Мне положено 800 гривен. Вы думаете, я их получу? Балалайку я получу!

Лариса, 55 лет, постоянной работы нет, жительница с. Розовка:

— На выборы обязательно пойду. За кого проголосую — секрет. За какой пункт программы — тоже не скажу, потому что это все равно, что назвать кандидата.

Елена Викторовна, приемо­сдатчик на ж/д, 50 лет, жительница села Розовка:

— Я еще не определилась, за кого голосовать. Все так красиво рассказывают, а на деле — все одинаковы.

 

Марина 22 года, домохозяйка, жительница села Розовка:

— Буду голосовать за Януковича. У меня маленький ребенок, а Янукович обещает дотации на ребенка.

Юрий Иванович, безработный, житель села Карповка:

— А как же, обязательно пойду на выборы. За Януковича проголосую. Мне нравится вся его программа.

Станислав, торговый представитель, Карповка:

— Буду голосовать за Яценюка.

Елена, жительница села Карповка:

— На выборы пойду, но с кандидатом еще не определилась. Думаю, перемен для меня не будет в любом случае.

 

Иван, безработный, житель села Карповка:

— Проголосую за Литвина. Мне нравится вся его программа.

 

Алина Богдановна, 40 лет, жительница села Карповка:

— Буду голосовать за Яценюка. Хочется чего-то нового, две стороны надоели.

 

Как видите, голосовать сель­ские жители пойдут, но лишь одна избирательница назвала конкретный пункт кандидатской программы, который привлекает.
Остальным же «нравится вся программа».

Светлана Шарамок

Поділитися: