ЛОКШИНА НА ВУХА

27 листопада 2009 о 10:03 - 2672

Олена Гарагуц


Прочитавши у газеті «Вісті Софіївщини» від 19 вересня 2009р. відповіді чиновників селищної ради на запитання мешканців Софіївки, мені захотілося поділитися з односельцями своїми враженнями від надрукованого.

Та у місцевій пресі  мій лист  опублікувати не вдалося. Тож довелося вдатися до допомоги газети «Лица».

У відповідях чиновників зокрема йдеться, що Софіївська селищна рада закупила 1.200 тонн сипучого дорожнього матеріалу для ремонту доріг на суму 99,4 тисячі гривень.

Поділимо 99,4 тисяч на 1.200 тонн. Одна тонна матеріалу коштує 83 гривні з витратами на доставку.

В цьому ж номері газети є оголошення, за телефонами з яких можна замовити ті ж сипучі дорожні матеріали по 60 гривень за одну тонну. При завезенні 1.200 тонн (80 КрАЗів по 15 тонн або 20 залізничних вагонів по 60 тонн), ціну можливо знизити до 55 гривень за тонну.

Тобто 1.200 тонн множимо 55 гривень й одержуємо суму у 66 тисяч гривень. А селищної радою заплачено 99,4 тисячі гривень, різниця — 33,4 тисячі.

Чесно кажучи, хотілося б побачити, де був висипаний цілий залізничний потяг того матеріалу…

У результаті усіх цих розрахунків у мене склалося враження, що Софіївська селищна рада з кимось змагається у плані викидання коштів громади нашого селища на вітер. Можливо, все інакше, і гроші Софіївської громади перетікають у чиїсь кишені? Цікаво, що на це скажуть наші правоохоронні органи — прокуратура району або контрольно-ревізійний відділ?

Дуже цікаво інколи спілкуватися з депутатами Софіївської селищної ради. Від них дізнаєшся подробиці того, що дійсно коїться у цьому органі місцевого самоврядування. Завищеня сум коштів, що виплачуються з бюджету Софіївської селищної ради за будь-яку роботу, спостерігається постійно. Коштує, наприклад, ремонт доріг по нашому селищу, який робився рік тому, до 200 тисяч гривень, а оплачується чомусь у розмірі 300 тисяч гривень.

А тепер щодо освітлення вулиць нашого селища. З відповідей очільників ради виходить, що половина нашого селища освітлюється. І в цей же час на вулицях Паркова, Карпенка, Больнична, Южна, Шкільна, Садова, Меліоративна не горить жодна електрична лампочка. На вулиці Жовтнева працюють два  фонарі (довжина вулиці 1,5 км), але і вони по вечорах дають світло без будь-якої участі селищної ради: це освітлення належить людям, біля дворів яких воно горить, і за електроенергію платять ці ж люди, а не селищна рада.

Виходить, що чиновники або брешуть, або не знають, що коїться на вулицях селища. Нічого дивного у цьому, на мій погляд, немає. Селищний голова у Софіївці не живе. В селищній раді він може не з'являтися місяцями. Його або міліція шукає, або він сидить у слідчому ізоляторі. Секретар селищної ради живе на околиці Софіївки, тому вона теж не знає, що робиться у селищі. Заступник селищного голови В.В.Чувпило більше переймається не проблемами нашого селища, а своїми особистими. Він у робочий час займається вчительською діяльністю, викладає правознавство у Софіївській ЗОШ №1. У мене запитання до керівництва Софіївського районного відділу освіти: як людина, яка так нагло й неприкрито порушує закони України, може вчити наших дітей законослухняності? Питання до депутатів селищної ради: за що В.В.Чувпилові платяться немаленька зарплата і премії, якщо він у робочий час працює в іншому місці?

Дуже гостро у селищі стоїть проблема сміття. Навколо Софіївки на толоках, по узбіччях доріг, навіть у самому центрі селища можна побачити цілі гори сміття. На все селище налічується 4-5 сміттєзбірників. А повинно бути в десять разів більше! З неодноразових розмов з начальником комбінату комунальних підприємств П.В.Величком я зрозумів, що договір про оренду землі під центральне сміттєзвалище з селищною радою розірваний з ініціативи комунгоспу. Що не поділили чи про що не можуть домовитись комунгосп і селищна рада, я не знаю. Але через це страждає уся Софіївська громада.

Я особисто два рази звертався до селищного голови О.Б.Смалія та секретаря селищної ради О.Ф.Степури з приводу облаштування сміттєзбірників на базарах. Перший раз — через головного санітарного лікаря району В.В.Голоту до селищного голови. З якої причини О.Б. Смалій відмовився об­говорювати проблеми сміттєзбірників, мені не відомо.

Вдруге я звертався до секретаря селищної ради О.Ф.Степури у квітні 2009 року. По сьогоднішній день зустріч не відбулася і  відповіді на свого листа я не отримав.

У свій час ми поставили біля торгівельного майданчика три урни для сміття. Люди, які бувають на базарі, та підприємці, які там торгують, почали скидати сміття в ці урни, а не собі під ноги.

За своєю натурою основна кількість людей прагне до чистоти та порядку. Завдання влади полягає у тому, щоб підтримати й допомогти громаді у наведенні порядку у нашому селищі.

Закупити та розставити урни і сміттєзбірники — не проблема, якщо влада цього хоче. Коли порівнювати суми коштів, що необхідні для цього, і які витрачаються в селищній раді, то нині це копійки. А ефект вражаючий.

Не так давно мені довелося побувати у Миргороді. Там всюди стоять урни та контейнери для сміття. Той, хто був у цьому місті, не міг не помітити, що воно дуже чисте, охайне та впорядковане, так чому ж ми у своєму селищі живемо в темноті, бруді і смітті?

На мій погляд, найбільша проблема — це наша влада. Вона не працює на людей, на своє селище. Вона робить що завгодно, але не те, що потрібно громаді. Я впевнений у тому, що відповіді чиновників Софіївської селищної ради на запитання членів нашої громади — це, як кажуть у народі, навішування локшини на вуха, а по деяких питаннях — просто брехня.

На мій погляд, уже давно треба поміркувати над тим, чому живемо так, а не краще. Чому нами правлять некомпетентні, ледащі та безталанні чиновники? Треба задуматися і зробити висновки, зробити так, щоб те, що зараз відбувається у нашому селищі, ніколи не повторювалося.

Юрій Цуркан

Поділитися: