Чим живе петриківський розпис

27 листопада 2009 о 09:59 - 3098

«Життя — це свято» — стверджує петриківський розпис. Мабуть, колись ще в дохристиянські часи рай переїхав до Петриківки і там залишився дотепер. Людина, у цій філософській системі, не в центрі світу. Вона рівна травинці, дереву, тварині, пташці. Тому петриківські пташки та квіточки такі яскраві та святкові.

З давніх давен українські жінки щовесни білили та розмальовували хати власноруч. Стіни та піч були великим полотном. Водночас ці малюнки мають закодований зміст. Символи землі, чоловіка, жінки, гармонії, сонця, родючості, успішної дороги супроводжували мешканців оселі протягом життя. З цих яскравих українських традицій бере початок відомий на весь світ петриківський розпис.

Про що ці малюнки? Про мудрість, про загублений рай та райських птахів, про божественні квіти та дерева, про коней, риб та волів. «У кішечки під лапкою, щоб було ні холодно, ні соромно, — розкриває секрет майстриня центру народного мистецтва «Петриківка» Н.М. Рибак. — Найкращі пензлики неможливо придбати. Їх кожен автор робить сам. Перед цим проводяться сер­йозні дипломатичні переговори». І за декілька хвилин кількома точними рухами малює квітку, яка, завдяки властивостям котячої шерсті, має «зв'язок з повітрям». «Малювати квітки з градієнтом дуже просто: потрібна фарба кладеться у потрібне місце», — вважає митець. Вона та її чоловік скільки живуть, стільки і працюють. Робота ніколи не надоїдає, адже весь час — нові відкриття.

«Раніше люди не знали грамоти, але вміли читати давні знаки петриківського розпису, а тепер навпаки — в космос літають, а що на землі робиться — не знають», — каже майстриня. На столі в неї творчий безлад, букет квітів для натхнення, а навколо — кілька школярок, з якими майстриня проводить імпровізований майстер-клас. На стіні висить пряничниця, схожа на кухонну дошку, але з різною виїмкою. Її змащують олією, закатують у виїмку тісто та випікають. Тому, коли діти на Різдво приносять різні пряники, мати точно знає, хто дав дитині гостинця, бо у кожної хазяйки своя пряничниця.

Не будь-яке дерево підійде для мисочки. Дереву повинно бути не менш десяти років. З сирого дерева виточують обруч, вставляють в нього вже висушене дно і за тиждень виріб набуває потрібної форми, ( все це робиться без будь-яких інструментів), і якщо автор помилиться з розміром — виріб лусне. Після цього, звісно якщо мисочка не луснула, виріб покривають ґрунтовкою, потім фарбують и тільки після цього розписують.

Навчатися основ петриківського розпису при бажанні можна в гуртках при будинку дитячої творчості. Для дітей в Петриківці вже 50 років працює дитяча художня школа ім. Т. Я. Пати. А для дорослих ПТУ№79 у Петриківці має відділення народного мистецтва, де навчається близько 30 осіб. До речі, навчання молодих майстрів — справа стратегічно важлива. Раніше мистецтво передавалось від матері до доньки в кожній родині, але ця славна традиція майже втрачена.

Диво самоокупностi

Петриківський центр народного мистецтва діє на основі самоокупності. І це в наш час — справжнє диво! Адже за останні 15 років в історичних осередках народного мистецтва України зупинилося понад 90 відсотків підприємств народних художніх промислів через значні економічні труднощі. Згідно з діючим, недосконалим податковим законодавством, Центр народного мистецтва «Петриківка» є звичайним приватним підприємством. Податкове законодавство не враховує, що даний творчий колектив , згідно свого статуту, проводить не лише виробничу, але й широку виставкову та просвітницьку діяльність, і , по суті, є закладом культури з колективною формою власності. Тому економити доводиться на головному — на доходах авторів-майстрів, які змушені працювати неповний робочий день за мінімальну встановлену ВР зарплатню.

«Для відродження та розвитку історичних осередків народної творчості, в тому числі і нашої Петриківки, потрібно ввести певні пільги в оподаткуванні галузі на 5 років — каже голова ЦНМ А.А. Пікуш, сьогодні ж при оподаткуванні  нас прирівнюють до ковбасного цеху». Він розробив «Програму розвитку осередку», в основі якої три головні напрями: навчання молоді, музейна справа та підтримка майстрів. Нині, за дорученням голови облдержадміністрації, розробляється регіональна програма розвитку ЦНМ «Петриківка».

Всупереч існуючим  труднощам Центр» зумів зберегти творчий актив осередку — близько 40 відомих майстрів, які активно проводять художні виставки в області та Україні, а також приймає понад 7000 гостей щороку у своєму виставковому залі. І хоча більшість з них це школяри, для маленького мистецького осередку, де лише створюється  власний музей, це чималенька цифра. Вартість квитка для організованих груп усього лише 5 гривень. До речі, зі слів А. Пікуша, обласне комунальне підприємство зеленого туризму, створене 2 роки тому, за цей час змогло організувати лише одну екскурсію до Центру.

Світлана Шарамок

Поділитися: