ВИХІДЦІ З ПРЕІСПОДНІ

20 лютого 2009 о 10:13 - 1070

Більше шести місяців тягнеться процес в Апеляційному суді Дніпропетровської області над нелюдами-вбивцями з заможних сімей Супрунюка І. і Саєнко В., на протязі 2002-2007 років знущавшимися над беззахисними котами і собаками, які в неймовірних муках конали під сміх тих нелюдів. Натренувавшись на братах наших менших, почали вбивати і людей — жертв нарахували 29, вісім з яких вижили і стали каліками. Вбили вони і мого онука — 13-річного Андрія. При затриманні, 23 липня 2007 р., в них були вилучені знаряддя вбивств: молотки, металеві труби, речі вбитих ними людей, а також пістолет. І вони, з сатанинським задоволенням, розповідали слідчому, як вбивали людей та насолоджувалися муками братів наших менших.

Ще в 2002 р. 14-річні злочинці Су­прунюк та Ганжа зґвалтували вчительку. Але міліція Ленінського району не придала цьому значення. А вірніше не стала зв'язуватись з батьком вбивці Супрунюком, який «все може», бо працював командиром авіазагону на Южмаші і возив самого Кучму. А як відомо, безнаказаність породжує вседозволеність…

29 жовтня 2008 р., в Апеляційному суді, в першій частині засідання суду, були продемонстровані більше ста фотожахів вбивств, які знімали на мобілку вбивці Супрунюк І. та Саєнко В. Впіймавши якусь тварину, позуючи перед фотооб'єктивом, наклеювали собі бутафорні вусики, які носив Гітлер, та намалювавши свастику — символ нацистської касти — нелюді розпинали беззахисну жертву, цвяхами прибиваючи кінцівки їхніх тіл до хреста. Від того душероздираючий крик їхній та біль тільки смішив маньяків. І вони, після всіх тих знущань, з живих здирали шкіру, обзиваючи їх поганими словами і, сміючись, насолоджувалися їхніми муками.

В перерві до другої частини показу жахів я підійшов до Саєнка-батька і запитав: «Вам було відомо про ті вбивства, які чинив ваш син?» На що він відповів: «А ви как думаете?» Тобто знав? «Да, знал! Если б не Ступак, то убийцей вашего внука был бы тот мальчик» (т.е., по мнению Саенко-отца, Андрея убил его 14-летний друг-односельчанин, спасшийся от маньяков — ред.). Мається на увазі Ступак І.І., який на той час був головним міліціонером Дніпропетровської області. Це безглузде обвинувачення. Як міг 14-річний хлопчик за одну ніч вбити трьох людей в Дніпропетровську, в Павлограді та у Новомосковську?

Друга частина засідання суду була ще жахливішою, до неї не допустили журналістів та чергувала швидка допомога. Всі ті жахливі муки, які терпіли люди і брати наші менші, були озвучені. І від цього кидало в жар. Я не міг дивитись. І хоча на моїй голові обмаль чуба, волосся ставило дибом. І я з прокльонами на адресу вбивць та їхніх батьків покинув зал тих поглядань. Якщо батьки Супрунюка і Саєнка знали про вбивства, які чинили їхні синки, то вони теж повинні нести відповідальність по закону.

Ще знаходячись під слідством, Су­прунюк І., Саєнко В. в подробицях розповідали слідчому, як вони вбивали людей і в яких місцях. Та й на початковій стадії суду вони визнавали себе винними. І, як павуки у банці, звинувачували один одного. А як батьки вбивць стали міняти адвокатів, то і вбивці Супрунюк І., Саєнко В. почали визнавати себе невинними. Навіть на власних фото не впізнавали себе: начебто то не вони, а якісь синки високопосадовців. І вбивали не вони, а якісь інопланетяни, роз'їжджаючи на власному автомобілі Супрунюка Ігоря. Навіть вилучені при обшуку фотоматеріали вбивств не їхні, а якась нечиста сила ввела їх до їхніх комп'ютерів.

Ще коли вони були під слідством, їх запитали: «Для чого ви всі ті сцени вбивств знімали на відео?» «Чтобы было, что в старости посмотреть», — відповіли вони.

Якщо звір напився людської крові, то він і надалі буде вбивати людей. Його треба тільки знешкодити.

Леонід Сідак (дідусь вбитого нелюдами Андрія)

 

От редакции. Мы получили это письмо, этот крик души, по почте еще в конце января, но не публиковали, чтобы не дать хотя бы формального повода «днепропетровским маньякам» оспаривать приговор из-за «распространения сведений, которые давят на суд».

Поділитися: