Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності» Проза. Київ, Грані-Т, 2008

13 лютого 2009 о 09:25 - 4850

Олена Гарагуц


Передусім перепрошую за появу в нашій літературній рубриці нехудожньої книжки, але її автор вартий того, щоб робити винятки. «Життя, смерть та інші неприємності» — це збірка унікальних, дивовижних та неочікуваних есеїв про соціальні, політичні та історичні явища в українському суспільстві, якими активно маніпулюють всі, кому це вигідно. Автор, залишаючись лише стороннім спостерігачем, не стає на жодну сторону, а оперує лише фактами та логікою. При цьому, висновки, на які читач натрапляє в ході читання, безжально перевертають світо­гляд — усталені стереотипи лопаються, як мильні бульбашки. В певний момент навіть стає страшно, бо вже не можеш визначити: а чи є у тебе хоча б одна власна думка, не сформована в результаті стороннього свідомого навіювання?

Ярослав Грицак — відомий український історик та есеїст. Мешкає у Львові, проте жодних ярликів з цього приводу на нього навішувати не варто. Навпаки, в спеціальному випуску видання «Україна модерна» Грицак робить чіткий висновок: розколу України на Східну-Західну (а отже «східняків» та «западенців») немає. Такої ж альтернативної, незаангажованої думки дослідник притримується і в інших питаннях, на які різноманітні політичні сили встигли навішати радикальні гасла.

Так, якщо Бандеру примушують сприймати як героя або терориста, Грицак за­кликає ставитись до цієї постаті не надто категорично. Погоджуючись з тим, що Бандера прагнув кращої долі українському народу та незалежності нашій державі, історик звертає увагу, що ліберальних українців він ни­щив так само, як і комуністів. Шокують також яскраві факти біографії Франка: Ярослав Грицак стверджує, що походження нашого класика насправді німецьке, за життя Франко був пристрастний до алкоголю, а помер він ймовірно від сифілісу, як, до речі, і Ленін.

Разом з тим, Грицак відмічає важливість історичної пам'яті в житті народу, роздумує над роллю безпеки у політичному виборі українців та розкриває деякі таємниці телевізійного проекту «Великі Українці», в якому Ярослав Грицак був безгонорарним експертом, що, як пише сам автор, «дало змогу зберігати повну незалежність». Окрім того — несподівані, яскраві думки про Грузію, Росію, Помаранчеву революцію, Голокост, війни та майбутнє.

Не зважаючи на насиченість книги історичними фактами, завдяки прекрасному і легкому стилю читається вона легко, і до­ступна широким колам. Навіть ті, хто не має жодного поняття про історію, гарантовано отримають масу задоволення. Більш того — саме ті, хто, не орієнтуючись в історичних подіях, змушені формувати власне ставлення до тих чи інших персонажів із повідомлень у ЗМІ, отримають від книги найбільше користі. Адже приємно інколи передивитись власні переконання під іншим, альтернативним кутом зору.

Справжнім подарунком для «книжників, інтернетозалежних, бессервісерів і просто цікавських» стане Бібліографія в кінці книги — Грицак щедро поділився всіми своїми джерелами інформації: книжками, людьми та інтернет-посиланнями на корисні статті, супроводивши все це власними коментарями. Інформацію, що влізла на п'ять сторінок Бібліографії, можна досліджувати ще довго — це цілий путівник по безцінних сховинках інтернету. Щоб відкрити таємниці цих сховинок, Ярослав Грицак витратив десятки років свого життя, а тепер презентував своїм читачам цей щедрий подарунок «в нагрузку» до книги. Всю коштовність цього путівника, на жаль, здатні оцінити одиниці, але для справжніх фанатів історії це дійсно безцінний сюрприз. 

Закінчу цитатою одного з читачів книги: «Побільше б нам таких Грицаків!»

 

Кому читати: всім, хто не хоче мислити стереотипами.

Цитата: «Ми можемо сперечатися про багато речей. Але одне є певним: кожен з нас рано чи пізно помре. Краще, звичайно, пізніше, аніж раніше. Одна із найхарактерніших рис модерної доби полягає власне у радикальному пересуненні межі від «раніше» до «пізніше». Якщо від часів Христа до часів Наполеона середня тривалість життя людини становила 25 років, то за сто років (від 1800 до 1900) вона  зросла до 40, а ще за сто (1900-2000) — до 60 років.»

 

Шановні читачі, давайте вести рубрику разом! В найближчих номерах ми будемо розглядати: Ірен Роздобудько «Дванадцять», Андрій Бондар «Примітивні форми власності». Якщо ви вже читали якусь із цих книжок, надсилайте свої короткі (до 1000 знаків) відгуки на e-mail: passionata@ukr.net або на поштову адресу редакції. Найцікавіші рецензії будуть опубліковані.

Тетяна Гонченко

Поділитися: