Наталка Сняданко «Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки» Проза. Харків, «Фоліо», 2006

06 лютого 2009 о 09:13 - 6145

Якщо ви звикли читати у транспорті, вказана книжка для цього не підійде. І не тому, що читання «Колекції пристрастей» потребує напруженої концентрації чи ізольованості від світу, просто ви ризикуєте занадто гучно сміятися, викликаючи здивовані погляди оточуючих. Сняданко не претендує на лаври інтелектуальної (чи навіть псевдоінтелектуальної) авторки, вона просто розповідає веселі історії в яскравому гумористичному стилі і примушує посміхатися. Це те, чого так бракує сучасному суспільству в умовах економічної кризи — щирих посмішок. «Колекція пристрастей» вам їх гарантує.

Проте це не зовсім збірка гуморесок. Точніше — це зовсім не збірка гуморесок, вказаний роман є такою собі збіркою спогадів дитинства галицької дівчини, відвертих та зворушливих: перший поцілунок, перший секс, перше кохання… Словом, над сюжетом авторка довго не роздумувала — власні спогади дитинства використовувались в якості матеріалу для книжок вже сотнями авторів, адже своя сорочка ближча до тіла.

Те, що героїня є прототипом авторки, очевидно хоча б з її прізвища — Олеся Підобідько. Книга поділена на сім «пристрастей», за кількістю «кавалерів», яким пощасливилось (чи навпаки, не поталанило) закарбуватись у пам'яті львів'янки. Назви розділів інтригують: «Аристократичні пристрасті», «Математичні пристрасті», «Страсті по-русскі»… Авторка дотепно змальовує весь колорит стосунків «порядної львівської панночки» та «москалів», яким за іронією долі випало щастя ввійти в лав-сторі героїні. Подробиць не цураємось: тут і втрата цноти, і уроки натягування презерватива (якщо по-українськи, то гумового натютюрника) і перша спроба одягнути ліфчика… Дітям таке краще не читати, але бруду, як в класичних жіночих романах, в тих описах немає, хоча деякі все ж відносять книгу до еротичної літератури. Врешті, як пише сама авторка в кінці твору, розділів «гомосексуальні пристрасті» чи «пристрасті зоофіла» в романі немає, отже все гаразд.

На додаток книга містить інструкцію по спілкуванню зі справжньою галичанкою. Стиль написання, як завжди, жартівливий. І це добре — бо якщо б «порядні львівські панянки» і справді були такими, як пише Сняданко, то чоловіки бігли б від них якнайдалі, не зважаючи на всі оті описані пристрасті. 

«Колекція пристрастей» вперше вийшла у Львові у 2001 році, а у травні 2004 р. з'явилася в польському перекладі і відразу ж увійшла у десятку бестселерів однієї з польських книгарень. Проте цим фактом авторка нітрохи не пишається. «Всього ж однієї», — говорить вона про цей факт у одному з своїх інтерв'ю.

В цілому ж, книга легка і весела. На один, максимум два, зимових вечори.

 

Кому читати: Тим, кому вже виповнилось 18 років.

Цитата: «Молодші ж діти всюду намагалися відшукати щось їстівне. Від них треба було ховати смітник, із якого вони любили діставати і споживати рештки їжі, ховати все, виключно з черствим хлібом, а, часом, коли їхня активність особливо підвищувалася, вони намагалися випробувати на їстівність і речі, мало для цього придатні: олівці, туалетний папір, стиральні гумки, крейду, тощо. Одного разу надгризеними виявилися навіть мої черевики.»

 

Відгуки читачів:

Ця книга — «альбом словесних ілюс­трацій». Автор послідовно перебирає різні аспекти літератури — від основ мови до способів організації сюжетів, стилів і жанрів літератури. На відміну від інших книг, що показують і пояснюють, як, з погляду автора, робити можна й потрібно, «Колекції пристрастей…» розповідають про те, як це вже зроблено в реальних, живих умовах. Плюси книги в її оптимістичності, у відсутності нецензурної лексики, чим часто грішить сучасна укрліт, й відсутності пафосу. Історія дорослішання — небезпечна й захоплююча гра з національними, культурними, віковими стереотипами.

Софія Щербань

 

Шановні читачі, давайте вести рубрику разом! В найближчих номерах ми будемо розглядати: Любко Дереш «Намір!», Ірен Роздобудько «Дванадцять». Якщо ви вже читали якусь із цих книжок, надсилайте свої короткі (до 1000 знаків) відгуки на e-mail: passionata@ukr.net, або на поштову адресу редакції. Найцікавіші рецензії будуть опубліковані.

Тетяна Гонченко

Поділитися: