Чи бути великому національному парку на Дніпропетровщині?

29 лютого 2008 о 10:05 - 1510

В одній з попередніх статей вже підіймалось питання стосовно долі національних парків. Проте існують регіони, де потрібно вирішувати не стільки проблему їхнього функціонування, скільки проблему їхньої відсутності. Прояснити ситуацію зі станом цієї справи на Дніпропетровщині допоможе голова Національного молодіжного центру “Екологічні ініціативи” Дмитро Віталійович Діякон.

 

– Дмитро Віталійовичу, в якому стані зараз природно-заповідний фонд в Дніпропе­тровській області?

– Він потерпає від брутального втручання, і це при тому, що площа таких територій складає всього 0,8% від території області. На сьогодні є дуже багато проблем по Кільченському об’єкту, Дійовським плавням, Дійовській дачі, де хочуть побудувати аквапарк. Багато галасу наробив скандал із можливою забудовою ландшафтного заказника “Лівобережний”. Важка доля у регіонального парку “Дніпрові пороги”. Документація на нього зроблена дуже давно, законодавство змінилось і ніхто не хоче зараз брати на себе відповідальність за повну бездіяльність. Ні один сільський голова, ні фермери, ні люди, які займають території та користуються ними на правах оренди, ніхто не хоче підписувати охоронне зобов’язання, тому що в охоронному зобов’язані є певні обмеження на господарську діяльність. До того ж, у разі підписання, ці люди починають нести відповідальність за данні об’єкти. Всі ділянки Петропавловського лиману та Мар’їного гаю, які були за­плановані указами Президента як природоохоронні, на сьогоднішній день теж стоять без винесених меж в натуру. А це дуже небезпечна ситуація. Тому що саме внесення меж в натуру захищає такі території від посягань.

– Згідно загальнодержавної програми формування Всеукраїнської екологічної мережі, одним з найбільших природоохоронних об’єктів на Дніпропетровщині має стати національний природний парк “Самарський бір”. Яка доля цього проекту?

– Доля цього проекту стала невідомою сторінкою нашої історії. Якщо подивитись документи, то кошти на цей проект заплановані, але вони не використані. Орієнтована вартість робіт складає 160 тис. грн. З них 100 тис. – це кошти з держбюджету і 60 тис. – з Фонду охорони навколишнього природного середовища. Термін виконання за кодами бюджетної класифікації цього об’єкту – 2005-2007 роки. На сьогоднішній день термін пройшов, парку немає, земля розбазарюється. Нещодавно одна селищна рада надала чергову ділянку на 49 років в оренду на цій території. “Самарський бір”, площею 20 тис. га, може стати звичайним пустирем, тому що лісництва не мають коштів оплатити свої потреби, через що постійно вирубується деревина і йде незаконна забудова. Ніхто на сьогодні не думає про те, що “Самарський бір” є унікальною територією, тому що це крайня природна точка розповсюдження на південь сосни!

Нещодавно у мене була зустріч з першими особами області. Мені пообіцяли, що по справі цього національного парку будуть надані додаткові доручення обласному управлінню охорони навколишнього природного середовища і обласному управлінню культури. Побачимо, що з цього вийде. Я особисто готовий розпочати створення ініціативної робочої групи, у яку б увійшли науковці, державні службовці, всі небайдужі люди, щоб цей парк нарешті було створено. Тому що він має стати як предметом національної гордості, так і гордістю Дніпропетровщини. Цей ліс вцілів тільки завдяки військовим лісгоспам. Документація з обґрунтування його створення була надана фахівцями з ДНУ в Київ ще декілька років тому в Міністерство навколишнього природного середовища, і вона досі залишається там. Чому? Тому що мінялись то міністри, то зами і кожен був зайнятий своїм інтересом. Сьогодні у нас є шанс врятувати багато заморожених проектів завдяки Євро-2012. Це добра нагода створити парк і привід, щоб показувати туристам місцеві краєвиди та помилувати погляд кожного мешканця Дніпропетровщини, а також запрошених гостей з інших регіонів. Також є наміри створити на території ландшафтного природного парку проект садово-паркового мистецтва, щоб він не поступався відомому Софіївському парку в Умані. Але займатиме він незначну ділянку, тобто це буде лише парадний партер, а далі все буде природним. На території національного парку й надалі, як і зараз, будуть проводитись наукові біологічні дослідження, тому що там знаходиться біостаціонар. В літній період студенти там проходять практику, пишуть кожного року не одну курсову та дипломну роботу. І в нашій області більше нема такого об’єкту, в якому є такий потенціал. І цю можливість потрібно використати як наукову базу. Не хотілося б, щоб забувались славетні імена, того ж Бельгарда, який поклав своє життя на створення цього біостаціонару.

– Яка перспектива розвитку модного нині екологічного або зеленого сільського туризму у разі створення національного парку “Самарський бір”?

– Це дуже цікавий аспект, тому що зараз на Дніпропетровщині розвиток цієї сфери починає набирати оберти. Стосовно ж “Самарського бору” можу сказати наступне. Його створення дасть можливість організувати нові робочі місця в сільській місцевості, дасть змогу Новомосковському і Павлоградському районам покращити інфраструктуру, особливо це стосується, знову таки, сіл, які межуватимуть з національним парком. Особливо, якщо урахувати той факт, що в національних парках дозволяється господарська діяльність, яка не шкодить природі і не суперечить природоохоронному законодавству. В першу чергу, це туристична галузь. Але окрім цього, національний парк, наприклад, мав би можливість вирощувати в контейнерах рослини (тобто без вирубування) для альтернативного задоволення попиту на новорічні ялинки. Ця справа також допомогла б фінансово підтримувати цей парк і розширювати його за рахунок самостійно зароблених коштів. Також люди, що мешкають навколо нього, могли б спокійно займатись ремеслами, виготовляти вироби, мати додатковий заробіток, тим більше що екологічний туризм відкриває великі можливості, особливо для такої промислової та високо урбанізованої області як наша. Чому, наприклад, люди повинні їхати в Карпати або в Крим, коли на 2-3 дні можна приїхати відпочити за меншу ціну у себе в області, зняти ту ж саму садибу і мати повний комплекс послуг, який надає сільський туризм? Завдяки зеленому туризму можна на деякий час позбавитись міської метушні, побути на самоті з природою, скуштувати продукти прямо з грядки, знаючи, що вони дійсно тут вирощені, оздоровитись всією родиною.

– Як Ви вважаєте, яким чином в такій країні як наша можна зупинити забудову природоохоронних територій і яку роль в цьому має відігравати громадськість?

– Громадськість і її активна позиція може сприяти перешкоджанню цьому безладдю. Для того, щоб вирішувати питання охорони природи, недостатньо мати певний рівень освіти, фах, посаду. Треба перш за все вболівати за цю справу. Таких людей дуже мало, тим більше в держслужбі, де заробітна плата, треба визнати, маленька, а спокус багато. До того ж, багато питань виносяться на розгляд депутатів, а депутати часто в нас голосують так, як їм вигідно, або так, як їм заплатили. І громадськість в такому випадку залишається єдиною силою, яка здатна допомогти зберегтись природі.

Треба берегти те, що маємо. Бо в нашій природній зоні створювати ліси не легко, не дарма її називають зоною ризикованого землеробства. Недостатньо просто посадити ліс. Його ще потрібно доглядати 10-15 років, щоб він розпочав відновлювати локальну екосистему і давати кисень. Ми всі маємо усвідомити, що нам жити в цій країні, нам дихати цим повітрям, яке виробляють залишки наших лісів, що ще не вирубані та не пущені на дрова. Проте, все це може статись, якщо ми будемо залишатись байдужими.

P.S. Для тих, хто хоче допомогти в справі створення національного природного парку “Самарський бір”, координати пана Діякона Д.В. можна довідатись в редакції за тел. 779-31-30.

Олексій Бурковський 

 

Поділитися: