ЧИ ВИСТАЧИТЬ НІКОЛАЄВУ «ЧУМАКІВ»?

23 листопада 2007 о 11:12 - 2330

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Павло Лазаренко, після призначення його у березні 1992 року представником Президента у Дніпропетровській області, одразу почав формувати свою команду на всіх рівнях економічних структур області. Усюди, де можливо, він ставив своїх людей, звільняючи з посад тих, хто мусив поступитися місцем «пташенятам лазаренків­ського гнізда». У 1993 році черга дійшла до керівників сільгосппідприємств. Тоді був звільнений з посади і директор успішного державного племінного господарства «Чумаки» Геннадій Латушко. Його місце посів Олександр Ніколаєв, про котрого люди подейкують, що він був свояком Лазаренка. Сам Ніколаєв, до речі, це заперечує.

Раніше поряд із «Чумаками» у Дніпропетровському районі знаходилися КСП «Дніпро» і радгосп «Зоря». Офіційною причиною їх приєднання до «Чумаків» було банкрутство і крах тих господарств. Але селяни кажуть, що банкрутами ті господарства насправді не були, та й рішення суду про банкрутство теж не було. У «Зорі» була лише заборгованість з заробітної плати за місяць, бо господарство витратилося на весняні польові роботи, а гроші за сільгосппродукцію надходять восени. Сам Олександр Ніколаєв розповідає, що селяни з тих радгоспів просили прийняти їх під крило «Чумаків», а він, хоч і не хотів того, був змушений погодитися на умовляння районної ад­міністрації, якою тоді керував Микола Дробот, щоб врятувати ті господарства. «Зорю» приєднали до «Чумаків» з усім врожаєм на ланах, повними фермами худоби, кормовим виробництвом, прибутками від реалізації продукції. Делегація з «Зорі», сформована Миколою Дроботом, дійсно ходила до Ніколаєва, і, як розповідають, не зовсім з власної волі. На зборах працівників «Зорі» Микола Дробот представив Олександра Ніколаєва як нового керівника, і у 1995 році «Зоря» перетворилася на третє відділення ДПГ «Чумаки». «Дніпро» у 1996 році став четвертим відділенням.

Вже за півтора місяці по тому у колишній «Зорі» половина людей була звільнена з роботи. Головним чином, звільняли тих, хто незабаром мав іти на пенсію. Не тому що були зайві робочі руки, бо замість звільнених працівників для роботи на фермі і у овочівництві завозилися бригади з За­хідної України. Як з'ясувалося пізніше, під час акціонування і паювання, мета звільнення людей була іншою. У «Зорі» з'явилися безробітні, і ті з них, котрі влаштувалися десь на іншу роботу, про це пожалкували. Бо втратили право на отримання акцій при акціонуванні «Чумаків». Акціонування відбулося у 1996 році. Звільнені акцій не отримали. Залишаючись радгоспом, «Зоря» мала би бути перетворена на КСП з подальшим розпаюванням майна. А після прийняття її до ДПГ, при перетворенні ДПГ у ВАТ, було проведене акціонування. Замість майнових сертифікатів селяни «Дніпра» і «Зорі» отримали сертифікати акцій вартістю від 500 до 2.000 гривень. У сусідніх же, розпайованих бідніших господарствах, ціна майнового паю становила близько 20.000 гривень. Так селян обі­крали першим разом, за яким були і наступні рази.

 

Перші збори акціонерів ВАТ «Чумаки» були проведені у Палаці металургів. Голосування відбувалося між концертними номерами. Люди мало розуміли за що голосують. Про­- голосували за великий відсоток акцій особисто для Олександра Ніколаєва; за який – ніхто не зрозумів. Проводилися збори у бригадах, відділеннях, і селяни відчули стиль керівництва пана Ні­- колаєва: ті, хто ставив «незручні» питання або висловлював якусь незгоду, незабаром звіль­нялися, – як пояснював селянам управляючий Микола Іванченко, «тому що багато балакали». До судів ніхто не звертався згідно з прислів'ям «З сильним не борися, з багатим не судися».

З паюванням землі Олександр Ніколаєв не поспішав. Людям пояснювали, що землі ВАТ «Чумаки» паюванню не підлягають. Коли селяни з'ясували, що вже з 1995 року таки підлягають, тим, хто був надто активний, вимагаючи землю, були створені «відповідні умови». Бригадир овочівників Григорій Таран написав заяву про виділення земельного паю у 2000-му році. Пропонував і іншим писати такі заяви. У «Зорі» були призначені збори з питання розпаю­вання землі. Та пан Ніколаєв на ті збори не з'явився під приводом зайнятості. У «Дніпрі» землю у 2000-му таки розпаювали. А землею колишньої «Зорі», яка мала бути розпайована, ВАТ «Чумаки» ще рік, як і попередні 5 років, користувалося задурно.

 

Коли Григорій Таран вийшов на пенсію, він звернувся до суду з позовом про виплату дивідендів, які не виплачувалися. І тут раптом виявилося, що у його бригаді – нестача тари. Та тара, як говорить пан Таран, мала бути списана з причини амортизації, зносилася, і він її не крав. У конторі йому нарахували за «зниклу» тару спочатку 1.800 гривень. Потім двічі за ту саму тару перераховували на 3,5 тисяч і 5 тисяч. Суд з цієї справи Григорій Таран програв, апеляційний суд понизив суму виплати до 1.500 гривень.

Ветеринарний лікар Сергій Вигран, котрий теж потрапив у опалу, був змушений сплатити у касу ВАТ 2.000 гривень за здохлого старого коня, був переведений у робітники, ходив з мітлою, врешті був звільнений. За його «гріхи» звільнили і його дружину, котра працювала прибиральницею.

Вже після розпаювання землі водій Андрій Куриленко зажадав забрати свій пай і господарювати самостійно. Нарахували 2.000 гривень за перевитрату бензину, якої у нього ніколи, поки працював у ВАТ, не було….

 

У 2001 році вийшов указ Президента про прискорення реформування сільськогосподарської галузі. Тягти з розпаюванням було вже не можна. У квітні 2001 року збори ВАТ «Чумаки» з розпаювання землі відбулися. Григорія Тарана (депутата сільради) і ще людей за «особливим списком» на ці збори не допустили, «не порадили» йти на ті збори. Розпоряджався тим за­ступник Ніколаєва Олександр Чорний. На тих зборах Олександр Ніколаєв умовив людей половину землі розпаювати, а половину – залишити за господарством. Мовляв, треба ж зберегти землю, щоб була у вас робота. Зберегли. Отримали по три гектари замість шести. На позасталих за ВАТ 3.500 гектарах Ніколаєв розмістив свою приватну фірму СПП (сільскогосподарче приватне підприємство) «Еліта», пізніше перейменовану на СПП «Чумаки». З'явилося і ТОВ «Чумаки», –  «Чумаків» стало аж три! У публікаціях і навіть офіційних документах фігурує «агрофірма «Чумаки». Під тим можна зрозуміти і ВАТ, і СПП, і ТОВ. Для певних цілей дуже зручно.

Як кажуть селяни, майно, худоба, техніка плавно перемістилися з ВАТ «Чумаки» до СПП «Чумаки». І господарює пан Ніколаєв у своєму приватному сільськогосподарському підприємстві на землі, яка мала б відійти до селянських паїв.

Крім того, Олександр Іванович зажадав, щоб селяни здали свої майнові сертифікати до контори ВАТ. 916 з них сертифікати здали. Де зараз ті сертифікати – невідомо. Акції Ніколаєв скуповує за безцінь і має контрольний пакет у ВАТ «Чумаки».

Селяни, вимагаючи віддати належну їм землю, почали звертатися у різні інстанції, аж до Президента. Їхні листи поверталися у область, передавалися до району і пересилалися Ніколаєву. Зверталися до районного суду з колективними і індивідуальними позовами, та жоден з них не був прийнятий. Поцікавилися, чому позови пана Ніколаєва розглядаються миттєво, а позови селян під різними приводами відхиляються. Виявилося, все дуже просто. Суддя Жанна Озерянська з Дніпропетровського районного суду відпочивала разом із чоловіком у санаторії «Арніка». І відпочинок суддівського подружжя та святкування ним у санаторії нового, 1995 року, оплачувало ВАТ «Чумаки», яке не пожалкувало для служительки Феміди 3.646 гривень і 50 копійок.

Маючи таку дружню суддю, пан Ніколаєв звернувся до суду з позовом про захист честі і гідності, посилаючись на зміст заяв селян, їхніх звернень до прокуратури і їхнього (ненадрукованого!) листа у районну газету. І п'ятеро шукачів правди були засуджені пані Озерянською до виплати особисто Ніколаєву 5.000 гривень з зобов'я­занням спростувати зміст їхніх заяв. Пожаліла суддя пенсіонерів, бо Олександр Іванович забажали 10.000. Відтак честь і гідність пана Ніколаєва за його власною оцінкою коштують відносно недорого – усього десять тисяч.

 

У листі до міністра внутрішніх справ за низкою підписів перелічуються і інші приклади благодійництва Олександра Івановича, спрямованого на інших «малоімущих» осіб, облагодіяних автами, будинками тощо, у тому числі спрямованого і на себе, Ніколаєва. У тому ж листі написано, що продані 15 будинків табору праці і відпочинку, тепличне господарство площею 15 гектарів, літні табори для утримання корів, 4 дитячих садка, тракторні бригади, майстерні, консервний цех, овочесховище, зерновий ток, контора, будинок культури, гараж, будівельний двір, Будинок тваринника, понад 12 тваринницьких приміщень. Продані колишні державні підприємства – консервний завод, овочесховище з холодильниками. Гараж площею 500 кв.м проданий з земельною ділянкою 5 га, ферма колишнього радгоспу «Дніпро» – разом аж з 64 гектарами землі. За які гроші (приміська земля сьогодні недешева) і де дивіденди селян від тих продажів, та й взагалі – де дивіденди за весь час після реформування ДПГ?

Григорій Таран, обраний на минулих виборах головою Чумаківської сільської ради, проголовував півроку. Був змушений подати заяву про відмову від посади, рятуючи село від повного занепаду. Бо на другий день після його обрання була відключена електрика, припинилася подача води, забрані трактори зі школи і комунального господарства, зі школи були забрані навіть музичний центр і акваріум, з приміщення сільради – стільці. У селі відмовила каналізація, почалося підтоплення будинків. Люди вважають, що це була помста за обрання Тарана.

Григорій Таран був двічі оштрафований за «корупційні дії», які полягали у ненаданні прокуратурі протоколу і рішення сесії сільради від 26 грудня 2002 року і книги реєстрації рішень за 2002 рік. Документи ці, ще до обрання його сільським головою, були здані до районного архіву і шукати їх там було справою самої прокуратури.

Це далеко не всі чудасії, що відбуваються у Чумаках і навкруги Чумаків. Чудом є, наприклад, те, що коли Управління ДСБЕЗ (боротьби з економічними злочинами) у області встановило «факт службової недбалості посадових осіб ВАТ «Чумаки» при передачі майна від КСП до ВАТ, що спричинило майнову шкоду членам КСП «Дніпро» на суму 1 млн. 250 тис. гривень» і передало зібрані матеріали до прокуратури Дніпропе­тровської області, ті матеріали чи то дематеріалізувалися, чи то прокуратура досі не вирішила, що ж робити з таким порушенням прав селян. Бо видимих наслідків це не мало.

Порушувалася кримінальна справа з приводу продажу ВАТ «Чумаки» до СПП «Чумаки» племін­ної худоби без відповідної ліцензії.

 Податковою інспекцією визначено, що ВАТ «Чумаки» у 2005 році ухилилося від сплати податків на суму 1 млн. 800 тис. гривень.

Комісією Дніпропетровської райдержадміністрації був констатований факт вивезення дійного стада.

Список можна продовжувати.

У колишньому радгоспі «Зоря», – де був гараж, виробництво трав'яного борошна, велика овочева бригада, столярна майстерня, молочна ферма на 3.000 голів, – сьогодні вся худоба вирізана, ферма порушена, робочі місця (близько 500) втрачені, люди становлять собою дешеву робочу силу для дніпропетровських підприємств, які возять їх автобусами з роботи і на роботу.

 

ДОВІДКА

24,9% ВАТ «Чумаки» належить ТОВ «Агро-Ніко», біля 75% – ста семидесяти фізособам.

Згідно з даними Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку, у 2006 році  на ВАТ «Чумаки» працювало 5 (п'ять) робітників.

Чистий збиток у 2005 році на ВАТ «Чумаки» становив 11 млн. 419 тис. гривень, у 2006 році – 1 мільйон 804 тис. грн.

Чистий збиток на одну акцію у попередньому році склав 67 гривень, у 2005-му – 423 гривні.

 

Обіцянки пана Ніколаєва на зборах акціонерів, що «незабаром селяни ходитимуть у шовках», виявилися обманом, обернулися зубожінням і безробіттям. І укрупнення ДПГ «Чумаки» за рахунок прилеглих господарств, як сьогодні видно, було заздалегідь спланованим захопленням землі та матеріальних цінностей з метою збагачення.

…Говорять, що Олександр Ніколаєв, котрий під час виборів Президента очолював державну адміністрацію Дніпропетровського району і «відзначився» на тих виборах підтримкою усіма способами Віктора Януковича, знову мріє про крісло голови адміністрації. «Чумаків» йому замало.

Геннадій Сахаров

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: