Час розумної волі

03 серпня 2015 о 14:43 - 2285

Олена ГарагуцОлена Гарагуц


Час розумної волі

Політична напруга в Україні набуває такого характеру, коли події можуть вийти з­-під контролю тих людей, що їх спричинили. Як завгодно можна називати сторони конфлікту та причини його виникнення, але більшість понять давно підмінені й кожен трактує їх так, як йому зручніше. За шкалою керованості суспільства ми наближаємось до анархії, яку змінить диктатура – російська або українська.

Довгі роки йдеться про необхідність зміни системи, однак знов звучать вимоги про відставки конкретних осіб, але не вимагаються зміни до законів, які б звели значення особистості посадовця до мінімуму. Натомість знов розпалюються пристрасті, які для втомленого народу вже є нічим іншим, як розбірками між претендентами на панування над ним.

Водночас активно мусуються думки про змову таємних (або не дуже) сил, які нібито прагнуть влади якщо не над світом, то над Україною – однозначно. Й про це говориться з такою впевненістю, ніби природу людини давно досліджено й точно відомо, яким чином добитись від суспільства абсолютного підкорення.

Насправді ж слід визнати одну вкрай неприємну для українців річ. Якщо і є десь у світі талановиті вчені, які допомагають ФСБ­-ЦРУ й подібним до них структурам керувати «сферами впливу», то в Україні вони давно винищені як клас, й теперішній «псевдореволюційній» владі не має на кого опертись у цій справі. Єдине, на що можна сподіватись – так це на утворення «рішучої меншості», у складі якої найвідповідальніші представники нації зможуть дійти порозуміння щодо плану дій у найближчій історичній перспективі країни та людства в цілому.

Відкидаючи марні сподівання, ми розуміємо, що «рішуча меншість» впроваджуватиме свої правила недемократичним шляхом. Як пощастить – то над нею стане геніальна людина, що віддаватиме слушні накази й вестиме за собою спочатку вузьке коло однодумців, а потім й усію націю – до розквіту та величі. А як не пощастить, то отримаємо видатну посередність, яка, йдучи до влади, дослухатиметься до розумних порад, а здобувши владу – намагатиметься утримувати, шкодячи собі й державі.

Якщо ж від самого початку не розраховувати на «пощастить», то слід говорити про недемократичну альтернативу під наз­вою ноократія (влада розуму). Її сутність полягає в тому, що вона вимагає від кожної людини взяти відповідальність за своє життя на себе, даючи їй головний засіб для виживання – знання та навички їхнього використання.

Вже почали проявляти себе люди, здатні уникати масової паніки й приймати рішення, відкидаючи емоції й застарілі переконання. Поодинці вони вже діють, й до них люди найчастіше звертаються за порадою у важку мить. Так, даючи добру пораду, вони застосовують перевірений тисячоліттями механізм ноократичного управління – роблять своє оточення розумнішим та успішнішим, тим самим покращуючи середовище свого проживання.

Єдина відмінність в сучасних умовах – «рішуча меншість» не має тисяч років на вдосконалення народної мудрості, а має у найкоротший час оволодіти ситуацією, спромогтись встановити сама для себе нові правила співіснування й дотримуватись їх, як вищого закону. Не закликати народ на барикади, а рішуче змінивши життя визначеного кола людей, запросити до нього усіх, хто звертається за порадою у важку мить. А те, що ця важка мить невдовзі настане майже для кожного мешканця України, напевно нікого тепер переконувати не треба.

Ноократична процедура позбавить «рішучу меншість» від необхідності здійснювати державний переворот або йти у підпілля. Спираючись на закони природи, ноократична спільнота стане невразливою до будь-­яких антидержавних дій, природним шляхом перебравши на себе функції оновленої відповідно до вимог часу держави.

Згодом у чистому вигляді запрацює ноо­кратичний механізм управління, де влада для громадян виступатиме у ролі вчителя, який поганому не навчить, бо залежить від успішності своїх учнів.

Звісно – не можна гарантувати, що ноо­кратія стане світлим майбутнім для кожного. Вона лише механізм забезпечення існування держави в нових історичних умовах. А сила держави буде на боці знаючої людини – бо сама вона буде цією силою, працюючи на державу. Ноократія ж, як тео­ретична основа, дає можливість стати державним діячем кожному й негайно.

Перевірте себе у цій справі – час вимагає! Й продовження – буде!

Павло Головаха

Підписуйтесь на наш телеграмм

Поділитися: