Преданный читатель газеты «Лица» и моя знакомая Тамара Юрьевна из Павлограда передала мне стих, который она сочинила в честь погибшего на Майдане в Киеве жителя Днепропетровской области Сергея Нигояна.
Учитывая, что наша газета не специализируется на поэзии и публикации стихов, я его публикую в своем блоге на сайте газеты «Лица».
Кстати, по-моему, это вообще первый стих в честь Сергея Нигояна.
Это произведение лишний раз доказывает то, насколько сильно жители Украины прочувствовали произошедшую в стране трагедию.
Напомню, 20-летний парень погиб в ночь на 22-е января во время столкновений митингующих с «Беркутом» на улице Грушевского.
Теперь нужно понимать нашу ответственность – ответственность обычных граждан – перед погибшими в построении совершенно нового, прозрачного, правового, социального государства. И, понятное дело, никакого спуску политикам и чиновникам!
СЕРГІЮ НІГОЯНУ – ВОЇНУ МИРУ (по Пауло Коельо)
Холодна зима через серце гаряче
Майданом пройшла за життя без наруг.
Де зло, де добро – тільки мудрий побачить,
Не всім дано це як поглянуть навкруг.
Зимові каштани застигли в тривозі.
Здригнулось коріння від куль рокових.
Мій Києве рідний! Піднятись невзмозі
Вірменії син серед друзів нових.
Як воїн мирів, що родину боронить
Він тіло і душу за гідність віддав.
А хтось в курнику проживе, як ворона,
як нуль – не кохав, не страждав, не злітав.
А гени його чарувались Кавказом,
Гірськими світанками дух гартувавсь.
І пахощі сонця, блакиті – все разом
До честі будили, як заклик літавр.
22 січня 2014 року, м. Павлоград.